Протистояння МОЗ та НАБУ: "вакцинна справа"

Як ми пам'ятаємо, ДП "Медичні закупівлі" були розпочаті переговори щодо закупівлі вакцини вартістю близько $3. Коли процедура перебувала на завершальній стадії, міністр Степанов фактично в ручному режимі зупинив процес, доручивши почати переговори щодо закупівлі китайської вакцини в компанії Sinovac Biotech. Примітною стала ціна закупівлі 1 дози, яка становила понад 17 доларів, будучи чи не найвищою у світі. У результаті Рада громадського контролю звернулася до НАБУ з відповідною заявою. А потім це саме зробило і ДП "Медичні закупівлі".  Попередньо дії міністра кваліфіковані як зловживання владою або службовим становищем, що спричинили тяжкі наслідки (ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, санкцією якої передбачено від трьох до шести років позбавлення волі з обмеженням права обіймати певні посади або штраф в розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Що стосується мети розслідування, можна говорити швидше про політичний тиск, ніж про реальне прагнення подолати корупцію в МОЗ. Тим більше все частіше ті чи інші джерела повідомляють про ймовірність заняття посади міністра нинішнім головним державним санітарним лікарем. Якщо йдеться про питання оцінки роботи голови МОЗ, то навряд чи є підстави стверджувати про її задовільний результат. Отже, подібний резонанс навколо "вакцинної справи" слід розцінювати швидше як гучний привід.

Драматизувати ситуацію і підвищити градус напруги навколо неї намагаються, перш за все, у світлі появи законопроекту, який передбачає можливість звільнення керівника НАБУ Артема Ситника. Так, одразу з'явилися заяви про те, що нібито спроба звільнити останнього після початку розслідування закупівлі китайської вакцини — сигнал підконтрольності президентського оточення "російсько-китайській мафії". Однак, заради  справедливості слід зазначити, що ідея розробки подібного законопроекту — не нова і тільки зараз нарешті вона була реалізована. Чому цього не було зроблено набагато раніше — інше питання. Аналізуючи попередню процесуальну роботу НАБУ щодо ряду гучних кримінальних проваджень,  її критику слід вважати цілком виправданою. У переважній більшості резонансних проваджень гучним був тільки початок. А ось до логічного завершення їх майже не доводили. Тому достатні підстави стверджувати про виняткову роль цього питання в спробах звільнення Ситника поки відсутні. Як і об'єктивні прогнози "вдалого" завершення відповідних кримінальних проваджень щодо міністра охорони здоров'я. Водночас не можна і спростовувати роль глобального впливу міжнародної політики на "просування" вакцини китайського виробництва. 

У цілому ж, ризик подібних корупційних скандалів був очікуваним і з огляду на попередній український досвід. Наприклад, згадується історія 2013 року із закупівлею дитячої вакцини від гепатиту В, всупереч заборонам Держлікслужби. МОЗ тоді був укладений договір на поставку вакцин на 7,2 млн грн. Заборона на закупівлю вакцини від ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (до якої був причетний син тодішнього міністра Раїси Богатирьової) наклали у зв'язку з летальними випадками серед дітей, в результаті її застосування. Попри суспільний і медійний резонанс, жодних юридичних наслідків не настало. Схоже, що нинішню "вакцинну справу" також чекає традиційне спускання на гальмах після досягнення поставленої мети.