Інститут старости. Що не так із призначенням керівників старостинських округів

Нині у громадах по всій країні відбуваються перші сесії новообраних рад, на яких місцеві депутати та нові голови, серед іншого, обирають старост та, як наслідок, формують кількість старостинських округів в їх громаді. Але дедалі частіше ми фіксуємо випадки, коли села, що увійшли до громади, залишаються без своїх представників у місцевій владі, чим нівелюється сама ідея об’єднання. 

На жаль, інститут старости, як представника певної сільської ради, що ввійшла до об'єднаної громади, нівелюється! Як це не сумно, але головний чинник, який би мав збалансовувати порушений Виборчим кодексом принцип представництва територій у владі громади - ігнорується новообраними очільниками. 

Після виборів багато сіл у наших об'єднаних громадах не представлені депутатами у новообраних місцевих радах, а тепер вони ризикують залишитись ще й без свого старости. Бо, як видно, не завжди є розуміння, що кожна колишня сільська рада має мати свого представника у виконкомі! 

Ми вже зараз фіксуємо непоодинокі випадки, коли кількість старостинських округів у громадах не відповідає числу сільських рад, що увійшли до ОТГ. Один з аргументів голів - економія коштів та оптимізація. Але чи буде об’єднана громада ефективною, зрозумілою і зручною для її мешканців, якщо система управління цією територією не буде враховувати інтереси людей? По-моєму, це риторичне запитання. 

Цій ситуації можна було б зарадити, якби в результаті внесених правок до Виборчого кодексу із «тіла» документу не було вилучено згадки про старост у частині обраних в громаді посад. Зараз староста затверджується відповідною радою на строк її повноважень. І більшість голів сприймають цю норму буквально. 

Цікаво, що поняття «старостинський округ» змінено не було і воно як і раніше означає частину території об’єднаної територіальної громади утворену з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою . Тож, відповідно, староста – представник жителів населеного пункту у владі громади. 

Тому, кожна бувша сільська рада має отримати свого представника. Маючи у деяких випадках серед депутатів 90% представників з адміністративного центру громади, і не маючи навіть депутатів від сіл в раді громаді, призначення старост має стати виваженим кроком місцевої влади у розбудові чесних взаємовідносин у громаді.