Мовний скандал: як розібратися хто правий, а хто – ні

На тлі чергового мовного скандалу, який стався у медичному виші міста Дніпро, з'ясовуємо юридичну складову питання, щоб розставити усі крапки над і та недопускати спекуляцій у мовному питанні.

Не встигли усі відійти від скандалу з Іриною Фаріон, як розпалився ще один: стрічка новин поповнилася заголовком "у Дніпрі викладачка медуніверситету вимагала від студентки говорити російською мовою". В якийсь момент дискусія у соціальних мережах зайшла у глухий кут, одні почали озвучувати нові подробиці, хтось - взагалі плутатися у показах. Я пропоную на прикладі цього випадку з'ясувати юридичну складову, щоб розставити усі крапки над і та недопускати спекуляцій у мовному питанні. Апелювати будемо суто до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (далі - "Закон").

Відповідно до ст.1 Закону, статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України в публічних сферах суспільного життя, зокрема - в освітньому процесі. Відповідно до ст.2 Закону, вимога використовувати українську мову не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Відтак - в усіх інших сферах, будь ласка - українською.

У сфері обслуговування можна використовувати будь-яку іншу мову на прохання клієнта і виключно для його персонального обслуговування, якщо це прийнятно для обох сторін (ст. 30 Закону), а не так "я нє знаю укрАинскій, поетому тьі должен(на) обслужить меня на русском". Наприклад, якщо до вас прийшов російськомовний клієнт/пацієнт - він не має права вимагати від вас спілкуватися з ним російською, якщо ви самі цього не захочете. При цьому варто розмежовувати факт надання послуги та факт спілкування тією чи іншою мовою під час надання послуги: відмова обслуговувати іншою мовою не може розцінюватися як відмова у обслуговуванні як такому.

І якщо сфера обслуговування допускає можливість використання іншої мови, то  що стосується освітнього процесу - усі його сторони мають використовувати виключно українську, оскільки згідно ст.21. Закону, мовою освітнього процесу в закладах освіти (в т.ч. спілкування на виїзних заняттях студентів медичних вишів, на яких присутній викладач) є державна мова і держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях саме державною мовою. Виключення можуть становити тільки викладання окремих дисциплін англійською та/або іншими мовами Європейського Союзу, викладання іноземної мови в закладах освіти і на курсах з вивчення іноземних мов, тощо.

За створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови в т.ч. у освітньому процесі відповідно до ст.1 Закону, до особи-порушника може бути застосована відповідальність, передбачена ст.188-52 КУпАП (штраф, який станом на сьогодні складає від 3400 до 5100 грн). Перешкодами та обмеженнями у застосуванні може бути, наприклад, вимога спілкуватися іншою мовою, викладання іншою мовою, відмова від переходу на українську, особливо коли тебе просять про це.

Резюмуємо: