Люди, що досягли 60 років, весь карантин просидять вдома, чи ні

Постанова КМ України від 02.04.2020 року № 255 запровадила нові правила карантину, за якими, нібито люди, що досягли 60 років повинні весь карантин пересидіти вдома. Чи так це?

Ця консультація - для тих роботодавців, підприємців, родичів/друзів/знайомих людей, що станом на 06-24 квітня 2020 року досягли (або досягнуть) віку  в - 60 років.

Постанова КМ України від 02.04.2020 року № 255 (далі – Постанова № 255, https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanovi-kabinetu-ministriv-ukrm020420ayini-vid-11-bereznya-2020-r-211 ) спричинила багато коментарів та запитань у роботодавців, підприємців та бухгалтерів, тому розглянемо, як вона вплине на роботу суб’єктів господарювання і на людей, що досягли 60-ті років. Ця стаття не є детальним аналізом Постанови № 255, вона лише – щодо певної проблеми.

Одразу попереджую: серед юристів є різні погляди на зазначену проблему, тому, якщо ви – не готові йти до суду, просто дотримуйтеся приписів Постанови № 255.

Хто з 60-річних отримав індульгенцію на працю.

Згідно п.4 Постанови № 255, серед людей, які потребують самоізоляції,  є особи, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об’єктів критичної інфраструктури.

Тобто, всі працівники медичної галузі автоматично можуть виходити з дому на роботу. Ви можете запитати: «І акушерка?». Так, в період карантину будь-який працівник медичної галузі є важливим. Про що, серед іншого свідчить і те, що Італія залучає до боротьби із вірусом медиків з інших країн.

Крім того, особи «які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19» містить доволі множинне трактування. Скажімо, за приписами п.4 Постанови № 255, «контроль за дотриманням режиму самоізоляції здійснюється працівниками Національної поліції та Національної гвардії, працівниками державних установ Міністерства охорони здоров’я епідеміологічного профілю, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами, у тому числі з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг». Тобто, всі ці люди також можуть виходити на роботу.

Йдемо далі. У Постанові № 255 немає визначення «об’єктів критичної інфраструктури», натомість воно є у п.п.16) ст.16 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 05.10.2017 року № 2163-VIII (далі – Закон № 2163, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19 ):  «критично важливі об’єкти інфраструктури (далі - об’єкти критичної інфраструктури) - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей».

У ст.6 Закону № 2163 також є певний перелік:

Тому, якщо людина 60-річного віку зайнята у певній галузі господарства, що перелічена вище, то її потрібно залучати до роботи. І в хімічній промисловості (навіть, якщо цим займається не підприємство, а підприємець. Тут, в державних органів можуть виникнути сумніви, але на мою думку це поширюється і на ФОПів), і в сільському господарстві, і навіть юрист, що розв’язує юридичні питання перелічених вище суб’єктів господарювання.

Наприклад, на одному форумі питали таке. Якщо у селі є одна крамниця, в якій продавець – особа, якій 63 роки, чи зачиняти крамницю, а працівника (чи ФОПа) – на карантин. Однозначно – ні! Крамниця є об’єктом критичної інфраструктури! Тож її працівника не можна залишити на карантині!

Йдемо далі. Використаємо і текст  (п.2) самої Постанови № 255. У цьому пункті є перелік всіх тих суб’єктів господарювання, які можуть працювати під час карантину. Використавши  п.п.16) ст.16 Закону № 2163, можна дійти до висновку, що це є – об’єкти критичної інфраструктури! Тобто і працівники аптек, банків, водії, продавці техніки, автомеханіки і багато хто є, навіть досягнувши 60-річного віку можуть безперешкодно працювати. Це - сама Постанова № 255 дозволяє!

Дискримінація.

Конституцією України (ст.24) та ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборонена будь-яка дискримінація.

А у ст.33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Таким Законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-III (далі – Закон № 1645 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 ). Статті 20, 22 Закону № 1645 можуть встановлювати певні обмеження для  осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв. Але в цьому Законі не вказана необхідність проведення всього карантину для конкретної вікової групи!

Тобто, обмеження пересування осіб, що досягли 60-ті років не передбачена Законом.

Можна було б, як це робить частина правників, посилатися на те, що КМ України піклується про людей старшого віку. Але є такі неузгодженості.

Як було наведено вище, особи, що працюють на об’єктах критичної інфраструктури -  все ще повинні працювати… Хіба це не є дискримінацією щодо цих осіб?

Далі, Постанова № 255 дозволяє особам, що заявили про неможливість забезпечення піклування про них (у період самоізоляції) іншими особами можуть виходити до крамниць, аптек та вигулювати собак. Чи не є це дискримінацією до одиноких осіб?

І в той же час, Уряд радо дозволяє потенційним носіям COVID-19 не сидіти на карантині. А це вже – дискримінація для всіх інших!

Тому (на моє переконання), люди, що досягли 60-ти років мають таке саме право переміщуватися країною, як і решта. Тобто, у тому випадку, коли у них не виявлено (чітко, точно і переконливо) COVID-19!

І ще таке. Конституція України у ст.27 передбачає, що: «Кожна людина має невід'ємне право на життя.  Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

Більшість людей, що досягли 60-ти років, отримують пенсію, але все ж йдуть працювати. Чому? Бо їм просто не вистачає коштів на життя: їжа, комунальні послуги, ліки. Ліки – це те, що продовжує таким людям життя. Якщо позбавити їх дотримання додаткового заробітку, це їх просто – вб’є.

Тому, перш ніж обмежувати людей у пересуванні, Уряду потрібно було продумати про те, чи отримають такі люди коштів. Ви чули про доплати для купівлі ліків? Особисто я – ні.

Тож, Постанова № 255 не лише суперечить Конституції України, але може пришвидшити смерть старших людей від голоду, чи інфаркту, чи високого тиску.

Тому, додатковий заробіток для людей 60+ не лише врятує їм життя, але може бути корисним і для інших.

P.S. Я планувала свій коментар дещо більшим, але гадаю, попервах, і цього буде - достатньо. А якщо ви маєте додаткові запитання – я радо на них відповім. Бережіть себе та близьких!

P.P.S. Якщо цікавлять розміри штрафів за не дотримання Постанови № 255, чи деякі інші нюанси – пишіть у коментарях. Я – відповім!