Способи та порядок вручення повідомлення про підозру. Процесуальні порушення

Які існують способи вручення повідомлення про підозру, якщо в день складення слідчим або прокурором немає можливості вручити його безпосередньо особі?

Вручення повідомлення про підозру є однією з найважливішою стадією кримінального провадження. Але досить часто щодо цієї процесуальної дії виникає багато суперечок між стороною захисту та стороною обвинувачення, а саме в частині неналежного вручення повідомлення про підозру особі, що є наслідком не набуття особою статусу підозрюваного.

Адвокатська спільнота не раз обговорювала дану проблематику але правоохоронці не сильно й прислуховуються, я б навіть сказав, що у них свій КПК і вони по своєму його тлумачать. Але про що говорити, якщо судова практика також містить багато рішень, які суперечать одне одному.

Пряме визначення поняття повідомлення про підозру у КПК відсутнє. Але, загалом, виходячи із аналізу норм процесуального законодавства - це  одна з стадій досудового розслідування, яка уособлює в собі певний процесуальний документ, що є результатом діяльності органу досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, який полягає у зібрані та оцінці всіх доказів на предмет їх належності та допустимості. Зміст повідомлення про підозру визначається ст. 277 КПК України.

Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На практиці найчастіше слідчі вручають письмове повідомлення про підозру саме за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3 ст. 276 КПК України) та саме у цьому випадку є величезна кількість порушень.

Як це має відбуватися згідно процесуального законодавства:

Слідчий, прокурор зобов’язаний з дотриманням положень ст. 134, 135, 136 КПК України повідомити особу не пізніше ніж за три дні до дня коли особа має прибути за викликом. Після належного повідомлення особи про виклик на слідчу дію, згідно ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається слідчим або прокурором в день його складення.

Як зазвичай відбувається на практиці:

Слідчий завдяки наявної у нього інформації та оцінки зібраних доказів складає повідомлення про підозру та передає на погодження прокурору. Прокурор, отримуючи повідомлення про підозру, підписує та передає слідчому для вручення. Звісно, слідчі намагаються дотримуватися процедури вручення і терміново викликають у той же день особу для вручення підозри. У більшості випадків слідчі починають здійснювати тиск на особу, щоб саме у цей день вручити повідомлення про підозру і не важливо де знаходиться ця особа. І якщо не вдається вручити саме в цей день, слідчі намагаються застосувати в дії положення статті «у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».

Такий спосіб для вручення повідомлення передбачений ч.1 ст. 135 КПК України, а саме особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою або згідно ч.2 ст. 135 КПК у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

АЛЕ! Саме таке вручення є «яблуком розбрату», адже поняття «вручення», «надіслання» та «отримання» є зовсім різні за своїм змістом. Вручення повідомлення згідно ст. 135 КПК є однією технічною дією слідчого простого надіслання повістки/повідомлення про виклик, в той час як повідомлення про підозру згідно ст. 278 КПК складається з декількох процесуальних дій, а саме прийняття процесуального рішення, погодження його з прокурором, здійснення виклику особи, безпосереднього вручення повідомлення про підозру та так як особа набуває «спеціального статусу» у кримінальному провадженні, згідно якого її права можуть суттєво обмежуватися, повідомленням прав та обов’язків, надання їх роз’яснення, а не просто вручення пам’ятки на А4, а також надати можливість особи на забезпечення права на захист, як це визначено ст. 20 та ст. 42 КПК України.

Отже, які способи передачі повідомлення про підозру застосовують правоохоронні органи?

1. Надіслання повідомлення про підозру поштою.

Навіть якщо і припустити факт надіслання поштою повідомлення про підозру, то виникає питання з якого моменту особа набуває статусу підозрюваного? З моменту направлення повідомлення, чи з моменту отримання особою? Чи є підтвердження, що саме ця особа отримала повідомлення, а не будь яка інша особа та чи роз’яснено про права та обов’язки, які має підозрюваний згідно норм чинного КПК України? І ще, необхідно звернути увагу, що в момент погодження повідомлення про підозру слідчий вносить дані до ЄРДР, а по факту особа отримує повідомлення набагато пізніше (якщо звісно отримає).

У практиці, зустрічалися і випадки надісланням підозри не тільки за допомогою Укрпошти, а й Новою поштою.

2. Надіслання повідомлення про підозру на електронну пошту.

Дійсно, ч.2 ст. 136 КПК України визначає, якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора про адресу своєї електронної пошти, надіслане на таку адресу повідомлення про підозру вважається отриманим у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти. Виникає питання, яким чином має бути підтверджено? Особа зобов’язана надіслати у відповідь листа щодо отримання? І чи будуть виконані всі вимоги, які були зазначені вище у пункті?

3. Вручення повідомлення про підозру дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, ЖЕО/ОСББ.

Яким чином слідчий може встановити, що саме ця особа є членом сім’ї чи ця особа проживає разом та веде спільний побут? Ну звісно, якщо сама особа попередньо не надасть інформацію. Але, згідно практики слідчі судді відмовляють у таких випадках слідчим та прокурорам так як у матеріалах немає жодних підтверджень щодо категорії таких осіб.

Так само уявляю як двірник від ЖЕО буде вручати повідомлення про підозру та як буде фіксувати, що він дійсно вручив підозру? Відеофіксація, свідки чи отримає розписку про вручення? Отож! Дотримання прав і свобод людини на «найвищому» рівні!

До речі, вручення повідомлення про підозру через адвоката також є незаконним. Це безпосередньо є порушення п. 16 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантій адвокатської діяльності, а саме ототожнення адвоката з клієнтом.

Неналежне набуття статусу підозрюваного.

В момент вручення повідомлення про підозру особа набуває спеціального статусу та як наслідок, неї можуть застосовуватися визначені законодавством процесуальні дії. Зокрема, орган досудового розслідування може здійснити заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт майна такої особи, оголошення в розшук, відсторонення від посади, звернення до суду з клопотанням про привід та обрання запобіжного заходу тощо.

Однак, неналежне вручення особі повідомлення про підозру, що є наслідком не набуття статусу підозрюваного є вагомим аргументом для винесення судом ухвал про відмову слідчим у задоволенні вищезазначених клопотань та скасування повідомлення про підозру. Підтвердженням позиції є ухвали слідчих суддів по справах № 243/758/18, від 23.03.2020 р., № 234/4148/20 від 11.03.2020 р., № 937/1294/20 від 18.02.2020 р., № 127/2805/20 від 07.02.2020 р., № 759/21762/19 від 06.12.2019 р., № 949/1470/19 від 23.12.2019 р..

Отже, недосконалість законодавчого регулювання процедури повідомлення про підозру у інший спосіб, є вагомою проблемою кримінального процесу, що неухильно призводить до порушення презумпції невинуватості та незаконного переслідування особи.