Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
“Єльцин-центр” певною мірою можна вважати метаполітичним проектом ліберально-прозахідного російського середовища. Сама архітектура новозбудованого єкатеринбурзького музею, його естетика, свідчить, що це заклад, спрямований на плекання культури агентів ліберальних змін.
Те, наскільки рішення конкурсу було політично заангажованим, лишається під питанням. Журі відзначило музей Єльцина за особливості дизайну, а також “проведення та заохочення суспільної дискусії щодо тем свободи слова та збереження демократичних свобод у Росії”. Одначе, як би там не було, символізм події дуже влучно розкриває можливі сценарії розвитку Росії у співвідношенні до того, що можна назвати глобалістським Заходом. А ці сценарії неминуче проектуються і на Україну.
На рахунку Бориса Єльцина значна вестернізація Росії, здійснені там ліберальні перетворення, а також часткова втрата Росією суверенітету на користь Заходу. Одначе все це не завадило йому послідовно вести Росію дорогою імперського реваншу. Саме при Єльцину Росія здійснює військову агресію проти Чечні та Грузії, провокує збройний конфлікт у Молдові. Україна за часів його президентства лишається міцно зафіксованою у сфері кремлівського впливу.
Якби на зміну путінському режиму до влади в Росії повернулися ліберали, ситуація виявилася подібною. Російське суспільство стало б об'єктом реалізації культурної повістки денної радикального лібералізму (сучасна путінська політика карикатурного і бутафорного консерватизму створює для цього дуже сприятливий ґрунт), Росії довелося б поступитися частиною економічної і політичної суб'єктності. Така нео-єльцинська Росія цілком задовольняла б глобалістський Захід, будучи вигідною як полюс стабільності на значних теренах Євразії. Глобалісти зацікавлені мати справу із впливовою, але контрольованою Росією, здатною підтримувати вигідний їм status quo.
Якщо “нео-єльцинський” сценарій реалізується, Україні за умов безвольності її керівництва знову доведеться повернутися у сферу російських інтересів. Не варто думати, що від такого повернення її убезпечить нинішній дрейф у бік Заходу. Тим же Німеччині та Франції і зараз вигідно мати справу з Росією як своїм стратегічним партнером. Коли ж російський політичний маятник знову хитнеться у бік єльцинів, собчаків і чубайсів, комплементарність Москви лише зросте.
Гіпотетична нова Росія, яка сьогодні відвідує заклади типу музею Єльцина або ж навіть виходить на вулиці з акціями протесту проти “Димона”, становить для Києва не меншу небезпеку, аніж сучасна, путінська. Зрештою, поділ між ними умовний. Цілком імовірно, що перехід від путінської Росії до нео-єльцинської відбудеться так само планомірно, як відбувався перехід від єльцинської до путінської. Українське бачення Росії має радикально відрізнятися від бачення глобалістських сил.
17.05.2017 15:38
Нео-єльцинська Росія як виклик для України
Якщо “нео-єльцинський” сценарій реалізується, Україні знову доведеться повернутися у сферу російських інтересів. Не варто думати, що від такого повернення її убезпечить нинішній дрейф у бік Заходу. Тим же Німеччині та Франції і зараз вигідно мати справу з
На початку травня Європейський музейний форум оголосив переможців конкурсу “Найкращий музей Європи”. Одним із них став російський “Єльцин-центр”, під егідою якого у Єкатеринбурзі діє музей першого президента РФ.“Єльцин-центр” певною мірою можна вважати метаполітичним проектом ліберально-прозахідного російського середовища. Сама архітектура новозбудованого єкатеринбурзького музею, його естетика, свідчить, що це заклад, спрямований на плекання культури агентів ліберальних змін.
Те, наскільки рішення конкурсу було політично заангажованим, лишається під питанням. Журі відзначило музей Єльцина за особливості дизайну, а також “проведення та заохочення суспільної дискусії щодо тем свободи слова та збереження демократичних свобод у Росії”. Одначе, як би там не було, символізм події дуже влучно розкриває можливі сценарії розвитку Росії у співвідношенні до того, що можна назвати глобалістським Заходом. А ці сценарії неминуче проектуються і на Україну.
На рахунку Бориса Єльцина значна вестернізація Росії, здійснені там ліберальні перетворення, а також часткова втрата Росією суверенітету на користь Заходу. Одначе все це не завадило йому послідовно вести Росію дорогою імперського реваншу. Саме при Єльцину Росія здійснює військову агресію проти Чечні та Грузії, провокує збройний конфлікт у Молдові. Україна за часів його президентства лишається міцно зафіксованою у сфері кремлівського впливу.
Якби на зміну путінському режиму до влади в Росії повернулися ліберали, ситуація виявилася подібною. Російське суспільство стало б об'єктом реалізації культурної повістки денної радикального лібералізму (сучасна путінська політика карикатурного і бутафорного консерватизму створює для цього дуже сприятливий ґрунт), Росії довелося б поступитися частиною економічної і політичної суб'єктності. Така нео-єльцинська Росія цілком задовольняла б глобалістський Захід, будучи вигідною як полюс стабільності на значних теренах Євразії. Глобалісти зацікавлені мати справу із впливовою, але контрольованою Росією, здатною підтримувати вигідний їм status quo.
Якщо “нео-єльцинський” сценарій реалізується, Україні за умов безвольності її керівництва знову доведеться повернутися у сферу російських інтересів. Не варто думати, що від такого повернення її убезпечить нинішній дрейф у бік Заходу. Тим же Німеччині та Франції і зараз вигідно мати справу з Росією як своїм стратегічним партнером. Коли ж російський політичний маятник знову хитнеться у бік єльцинів, собчаків і чубайсів, комплементарність Москви лише зросте.
Гіпотетична нова Росія, яка сьогодні відвідує заклади типу музею Єльцина або ж навіть виходить на вулиці з акціями протесту проти “Димона”, становить для Києва не меншу небезпеку, аніж сучасна, путінська. Зрештою, поділ між ними умовний. Цілком імовірно, що перехід від путінської Росії до нео-єльцинської відбудеться так само планомірно, як відбувався перехід від єльцинської до путінської. Українське бачення Росії має радикально відрізнятися від бачення глобалістських сил.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Херсонщина: загрозливі тенденції та виклики Тарас Букрєєв 16:26
- Моє місто: що йому болить і як його лікувати Данило Зелінський 16:18
- Емодзі як докази в судовій практиці Дмитро Шаповал 16:11
- МСЭК и проверки: что изменится для инвалидов? Віра Тарасенко 15:52
- Два простих правила для міцних і щасливих стосунків Людмила Євсєєнко 14:43
- Вибір на користь сильнішого Євген Магда 13:42
- Транскордонне регулювання водневих угод: нові виклики для ЄС та України Олексій Гнатенко 13:03
- Збут наркотиків організованою групою: ключові аспекти відповідальності Дмитро Зенкін 12:10
- В наш час піар – це все Інна Тищенко 12:00
- Вітчизняний бізнес в борговій ямі. Уряд спостерігає Андрій Павловський 10:58
- Наслідки пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Євген Морозов 10:22
- Проблеми та можливості, пов’язані з послугами Facility Management для лікарень в Україні Сильвія Красонь-Копаніаж 10:18
- Чи мають право неприбуткові організації залучати у свою статутну діяльність ФОП/ЦПД? Лілія Вірьовкіна 02:34
- Місто Умань: його біль вилікує שִׂמְחָה (“радість”) Олександра Смілянець вчора о 19:03
- Порушення правил експлуатації комп'ютерних систем в Україні Іван Бєдний вчора о 15:44
Топ за тиждень
Популярне
-
Ваша особистість змінюється, коли ви говорите іноземною мовою — дослідження
Життя 9939
-
Росія виводить війська. Як поразка Кремля в Сирії вплине на війну в Україні
9446
-
Як США змусити Путіна до миру? Ось які інструменти є у Трампа – The Atlantic
5082
-
Росія починає втрачати контроль у ще одній групі країн
Думка 4617
-
Квантовий комп'ютер Google за п'ять хвилин виконав раніше неможливі обчислення
Бізнес 4160
Контакти
E-mail: [email protected]