В чому правда, пане Яценюк?

Уже давно відомо, що українські політики сповідують подвійні стандарти: одне  думають, друге   говорять, а третє роблять. Таке враження, що ми  живемо наче  у задзеркаллі :  голосуємо  не розумом, а емоціями:  дивимося  не на фаховість, а на красиві  рекламні  гасла . Тому важко не погодитися з думкою, що після виборів, як   і  після   одруження  -  рідко   отримуєш те, що хотів . 

 
Проте, в умовах передвиборчої лихоманки українські політики починають розкривати свої потаємні  задуми , які у «звичайний» час ,  за завісою гарних слів і впевненої риторики  досить важко виявити. Але така сублімація дає нам розуміння того, чому ми ніяк не заживемо по-новому? І найважливіше, чому попри численні заклики і безпрецедентну фінансову підтримку Заходу, українські реформи або пробуксовують, або ж мають негативний для країни і її громадян ефект.
 
І ось, нарешті ,  прем’ єр-міністр  Яценюк  розставив усі крапки над «і».
 
Виявляється,  що  в Україні антикорупційний прокурор потрібен не для боротьби з корупцією , а для того, щоб отримати черговий  транш  від  МВФ  і безвізовий режим з ЄС. Ось так, не більше і не менше!
 
Тому можна сміло говорити, що боротьба з корупцією, яку показово розпочали президент та уряд є вимушеним кроком, до якого владу підштовхують західні партнери, економічна криза та настрої суспільства.
 
Звісно, читаючи різні рейтинги і соціологічні дослідження важко повірити у правдивість намагань влади побороти  корупцію. Наприклад ,  в індексі сприйняття корупції, складеному  Transparency   International , Україна посіла «почесне» 142 місце в 2014-му. В цьому списку Україна ділить цю сходинку  з  Угандою та Коморськими островами як одна з найбільш корумпованих країн світу . І це після Революції Гідності!

А влада  і надалі  своєю  антикорупційноюімітацією  продовжує  видурювати іноземні  кредити  і переконувати громадян у  правдивості реформ та 
прогресивності  боротьби  з корупцією . 


Ось в чому правда, пане  Яценюк !