Кредити МВФ - підрив незалежності

Менше, ніж за тиждень, до України з візитом прибуде місія МВФ, адже до кінця року уряд планує отримати від МВФ додатково 1,3 мільярди доларів кредиту. Це при тому, що вже 1 мільярд тільки-но взяли.

Ми, напевно, єдина нація в світі, яка риє собі боргову яму і щиро з того тішиться, розмахуючи лопатою над головою. Так, це я про новий транш від МВФ, який влада позиціонує як видатне досягнення. Знову беремо в борг. І знову під проїдання. Це все одно, що ви отримаєте в банку валютний кредит на кілька закупок в супермаркеті та за тиждень все з’їсте, а чим повертати борг не знаєте. Політики, аналітики, експерти наперебій розповідають, що кредит від МВФ – це сигнал інвесторам. Ні, хлопці, це – принизливий компроміс. Подачка, щоб країна просто не розвалилася. У нашому благополуччі ніхто не зацікавлений, від України лише вимагається бути стабільною та контрольованою, залишаючись буфером між цивілізованою Європою та дикою Росію. І черговий транш нам дали винятково для того, щоб цей буфер не луснув, як мильна бульбашка. Крім того, транш дали не просто так – «за гарні очі». Від України вимагають збільшити пенсійний вік, знову переглянути та збільшити тарифи на газ та опалення, «оптимізувати», а фактично – скоротити субсидії, дозволити продаж землі тощо. Усі ці антисоціальні рішення тільки підвищать градус напруги, оскільки майже 90% українців сьогодні вже ледве виживають.

Батько «Сінгапурського економічного дива» Лі Куан Ю, наприклад, ніколи не просив і не приймав позик у доларах. Він був упевнений, що валютні борги – це серйозний удар по незалежності Сінгапуру. Натомість Україна все глибше грузне в сипучих пісках кредитів МВФ: уже зараз наш борг перед зовнішніми кредиторами становить понад 50% ВВП країни, а саме – 43,4 мільярди доларів. Безперечно, є серед експертів і ті, хто керується здоровим глуздом і критикує політику накопичення боргів. Так, наприклад, директор Центру досліджень постіндустріального суспільства Владислав Іноземцев зазначає: «Україна має стати найбільшим у світі офшором. Не варто сподіватись на гроші МВФ, краще розраховувати на ентузіазм і підприємливість самих українців». «Милицями, на яких далеко не підеш», – називає кредити МВФ колишній Президент Грузії, а нині Голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі. І не погодитись із ним – важко. Замість незалежної, демократичної, суверенної держави ми виховуємо націю рабів і будуємо країну, в якій сім наступних поколінь із самого народження ставатимуть боржниками «міжнародних донорів». 

Розумні люди і країни беруть кредити під реформи і розвиток. Коли ці гроші вкрай необхідні, щоб закрити «діру» в державному бюджеті, поки країна переходить на нові «рейки». Немає нічого поганого в кредиті під системні глибинні реформи в державі. Але давайте не брехати, принаймні, самі собі – в Україні сістемні реформи не відбуваються. Нова система держзакупівель ProZorro та нова патрульна поліція – це, звичайно, позитивні зміни, але це не системні реформи. Такі поодинокі позитивні зміни не здатні реформувати стару забюрокритизовану корупційну державну систему. Не так давно Прем’єр Гройсман заявив, що в Пенсійному фонді більше немає грошей, щоб платити пенсії. Це ще раз підтверджує, що кредит уряд взяв, щоб країна хоч якось жевріла. Замість того, щоб, наприклад, зробити системну податкову реформу – значно спростити адміністрування податків та знизити податковий тиск, що дало би зростання економіки і, відповідно, збільшення надходжень в бюджет та Пенсійний фонд, ми позичаємо і позичаємо, просто щоб не вмерти з голоду. Правильно було би брати кредит, щоб знизити податки для малого та середнього бізнесу, вивести з оподаткування людей із невисокими доходами, але при цьому збільшити податки на розкіш та великі доходи. Це єдиний спосіб відновити економіку та зібрати кошти для виплати пенсій. Наразі ж, економіка занепадає, а податки зростають для всіх. Тоді як влада продовжує позиціонувати набуття чергового непідйомного боргу, як досягнення. На пенсії грошей немає, а на виплату відсотків по кредитах є?