Пропала Постанова або буря в стакані води

Цинізм – така дорога, ставши на яку, людина йде до кінця, навіть якщо її дії в оточуючих вже нічого крім іронії не викликають. Саме це спало на думку у зв’язку зі спробою 11 депутатів з фракції “Батьківщина” на чолі з Юлією Тимошенко зареєструвати в парламенті проект постанови про відставку Уряду.

Нагадаю суть справи. Після потужного бомбардування уже обридлим словоблудством, лідер “Батьківщини” вирішила продемонструвати, що вона здатна на щось більше, ніж слова. 10 лютого ввечері разом з соратниками вона подала до секретаріату Верховної Ради проект постанови про відставку Уряду Володимира Гройсмана. Розрахунок був до непристойності простим: кінець робочого дня та наступаючі вихідні присплять пильність працівників секретаріату й вони пропустять цю “фільчину грамоту” до розгляду в сесійному залі.

В результаті “Батьківшина” сама себе переграла. Постанову так і не зареєстрували й цілком законно: лише в квітні спливає річний імунітет уряду, який відведений йому для реалізації його програми дій. Юлія Тимошенко це чудово розуміла, але позиція “а раптом вийде” переважила. До того ж в неї тепер є привід кричати про нову “зраду”.

Від подібних потуг стає одночасно сумно та смішно. Сумно, адже лідер загальнонаціональної політичної сили готовий розміняти національні цінності на мідяки політичного капіталу. Смішно тому, що “Батьківшина” робить це так незграбно, що навіть люди необізнані розуміють її справжню мету. А мета полягає в дестабілізації ситуації в країні заради нарощування рейтингу.

Не секрет, що Юлія Тимошенко – це політик конфлікту, який є для неї поживним середовищем. Тактику провокації вона сповідує вже десятиліттями, але сьогодні в умовах війни такі дії особливо небезпечні для України. Держава оговтується після страшної кризи, вперше за кілька років вже чотири квартали поспіль ВВП росте, а в минулому році він вийшов на показник приросту в 1,7%. При цьому Уряд обґрунтовано піднімає рівень соціальних стандартів: подвоєння мінімальної зарплати, збільшення оплати праці для лікарів та вчителів, підвищення пенсій. Після довгої зими ми переживаємо відлигу, яка вже завтра зміниться теплою весною. Здається, що усі конструктивні сили мали б єднатися та спільною працею наближати цю весну. Такою є державницька логіка, але у “Батьківщини” та її лідера зовсім інше мислення. Для них збереження рейтингу понад усе. Тому Юлія Тимошенко бажає змінити тенденцію розвитку економіки України на кризовий тренд. Впливати на макроекономічні показники вона напряму не може, але здатна нагнітати істерію в медіа, щоб повалити Уряд.

Та все це було б набагато небезпечніше для України, якби такі ганебні речі не творили цілковито бездарно. На рахунку “Батьківщини” цілий віз “перемог”, результат яких це лише короткочасний гамір у ЗМІ. Згадаймо хоча б наміри змінити Конституцію, знизити комунальні тарифи, або ж оголошення своїм лідером Надії Савченко. Усе це скінчилось грандіозним пшиком та репутаційними втратами для партії.

Отримавши “відкоша” від секретаріату парламенту, представники “Батьківщини” переорієнтувались й заявили, що тепер будуть домагатися визнання недійсним голосування за уряд Гройсмана майже річної давнини. З таким успіхом вони можуть вимагати анулювання усіх голосувань за прем’єрів, починаючи з 1991 року, включно із наділенням владою самої Юлії Тимошенко. Подібна ініціатива – вершина політичного цинізму змішаного з непрофесійністю. Відсутність політичної кризи для “Батьківщини” не перешкода, якщо її немає, то вона обов’язково її вигадає. В будь-якому випадку, цю “глибокодумну” ініціативу чекає доля попередніх демаршів Тимошенко та її команди.

Резюмуючи інформацію про цю бурю у склянці води, приходимо до наступних висновків:

-          Курс уряду Володимира Гройсмана є вірним та розрахованим на реальне зростання добробуту людей.

-          Деяким політикам це категорично не подобається й вони готові жертвувати інтересами держави заради своїх рейтингів.

-          Атаки “Батьківщини” на уряд є незграбними й ґрунтуються на ігноруванні чинного законодавства, а тому приречені на провал.

-          Тренд розвитку буде збереженим та розвинутим, економіка України продовжить рухатись по висхідній лінії, а отже підвищуватимуться соціальні стандарти та зарплати.