Про ідеологію, політичну ідеологію та її доцільність

Політика - слово грецького походження. Це фактично мистецтво управління територією, що населена людьми - державою. Древньогрецький філософ Платон ввів в обіг ще один термін – кібернетика.

Політика- слово грецького походження. Це фактично мистецтво управління територією, щонаселена людьми - державою. Древньогрецький філософ Платон ввів в обіг ще одинтермін – кібернетика. Ввів, власне, як термін, що узагальнює управління якмистецтво, хоча в ті далекі часи конкретніше це стосувалось мистецтвауправління кораблем. Звів до одного знаменника і політику, і кібернетику вже у19 ст. французький філософ та вчений Андре Ампер. Він у своїй класифікації науккібернетику поставив в один ряд з дипломатією, «теорією влади» та етнодицією(наукою по права народів), розмістивши все це у розділі політика. Після Амперабагато води вже сплило, багато що змінилось в теорії та практиці управління,з’явилися терміни менеджмент, стратегічний менеджмент, але так чи так сталавитребуваною певна філософія управління.

Отже,якщо ми говоримо про управління загалом і політику як мистецтво управліннядержавою, то маємо говорити і про те, що управління неможливе без конкретних(або хоча б віртуальних) ідеалів, цілей, ідей. Управління без цих понять – хаос. Як можна йти туди, незнати куди, або пливти (за Платоном) в нікуди. Це, у кращому випадку, тупцюванняна місці. Потрібне те щось, на що можна орієнтуватись. Один з класиківросійської літератури та певною мірою філософ Лев Толстой говорив: «Ідеал – цепровідна зоря. Без неї немає чіткого напрямку, а немає напрямку – немає життя».А ось великі цілі звеличують і надихають на подвиги та великі звершення. «Черезіснування великих цілей людина знаходить в собі і великий характер, що робитьцю людину маяком для інших» (Гете).

Тожбез ідеї, ідеалів, а відтак й ідеології наші дії, особливо якщо це стосуєтьсяполітичної діяльності, є просто безглуздими, хоча багато хто в новітній історіїговорив про кінець ідеологій. Та виявляється не все так просто. Фактично, сучаснаполітична партія без конкретної ідеології те саме, що людина без імені.

Ідеологія– система концептуально оформлених ідей, певних поглядів, що відображаютьусвідомлену дійсність, а також певне уявне майбутнє деякого суспільногопрошарку. Якщо бути більш точним, то цілком конкретних представників цьогопрошарку. Ідеологія визначає ставлення до дійсності крізь призму визначеноїсистеми цінностей. До прикладу, консерватизм – збереження традицій, лібералізм– свобода особистості, соціалізм – соціальна справедливість. Свійінтелектуальний доробок на цій ниві залишили А. де Трассі, К. Маркс з Ф.Енгельсом, К. Манхейм, Ф. Хаєк, Д. Белл, Е. Тоффел та багато інших мудрихлюдей.

Основнезавдання ідеології – формування політичної свідомості. Політична ідеологіямає нести в собі емоційну та ціннісну складову і меншою мірою економічну. Такаідеологія визначає узагальнені підходи певної групи осіб, їх погляди, баченнячи ставлення до процесів, що відбуваються в суспільстві, або можуть/маютьвідбутись. Ідеологія визначає точки дотику щодо об’єднання з іншими політичнимисилами, а також рівень компетенції політичної еліти до об’єднання певнихпрошарків суспільства, або навіть і всієї спільноти. Не зайве згадати в цьомуконтексті і про так звану теорію мемів запропоновану Річардом Докінзом.

Ідеологія – основа політичного капіталу партії.Правильно, а саме основневчасно визначена та зпозиційована ідеологічна складова політичної партії - цеполовина успіху в передвиборчих перегонах, а загалом і не тільки. Прикро усвідомлювати,що майже всі партії, що планують брати участь у виборах-2012, а серед них є ідостатньо маститі, замість чітко виражених, зрозумілих виборцеві та й зрештоюдля своїх партійців ідеологій, мають якщо не якусь бутафорію, то в кращомувипадку формальний, впорядкований набір речень без будь-якої смислової прагматики.м