Наявність повноважень у заступника прокурора на підписання позовної заяви

Наявність повноважень у заступника прокурора області на підписання позовної заяви за наявністю на дату її підписання прокурора області та його першого заступника

17 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 822/589/17, адміністративне провадження № К/9901/30317/20 (ЄДРСРУ № 94938150) досліджував питання щодо наявність повноважень у заступника прокурора області на підписання позовної заяви за наявністю на дату її підписання прокурора області та його першого заступника.

З приводу представництва інтересів держави в суді прокурором, як окремої форми представництва Верховний суд вказав, що за приписами статті  1311  Конституції України  в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, 13 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 810/2509/17, адміністративне провадження №К/9901/16792/20 (ЄДРСРУ № 92173225) вказав, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду справи по суті. Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Положення пункту 3 частини 1 статті  1311   Конституції України  відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є  Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 1  статті 23 Закону України "Про прокуратуру"  представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4  статті 23 Закону України "Про прокуратуру"  прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

В даній справі суди першої та апеляційної інстанцій, послалися на те, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (п.1 ч. 1  ст. 13 Закону №1697-VII). Зі змісту частини третьої  статті 13 Закону № 1697-VІІ  слідує, що у разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника місцевої прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника місцевої прокуратури.

Виходячи з наведеного, суди зазначили, що заступник прокурора області був уповноважений підписувати позовну заяву лише за відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника.

Тобто, вказали на відсутність у особи, яка підписала позовну заяву (заступника прокурора області) повноважень на здійснення самопредставництва.

Відповідаючи на вищевказане питання, а саме щодо наявності у заступника прокурора повноважень на підписання позовної заяви в даному випадку, колегія суддів зазначає, що таке право звернення до суду положеннями  статті 1311  Конституції України,  статті 53 КАС України  та  статті    23    Закону України "Про прокуратуру"  надано прокурору.

Відповідно до пункту 10 частини 1  статті 15 Закону України "Про прокуратуру"  прокурором органу прокуратури є зокрема заступник керівника обласної прокуратури.

Частиною 2  статті 15 Закону України "Про прокуратуру"  передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Втім слід зауважити, що частиною 3 статті 11 Закону України "Про прокуратуру" повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади надано її керівнику, і лише у разі його відсутності повноваження керівника має виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників.

Так, наприклад, 15 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі  Касаційного адміністративного суду в рамках справи №  723/3390/17, адміністративне провадження № К/9901/3923/21 (ЄДРСРУ № 94873492) передбачено, що системний аналіз наведених норм Закону України «Про прокуратуру» та положення Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що виконувач обов`язків керівника обласної прокуратури був уповноважений підписувати касаційну скаргу обласної прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора обласної прокуратури та його першого заступника, проте, доказів відсутності керівника обласної прокуратури та першого заступника станом на день підписання касаційної скарги та її подання до суду касаційна скарга не містить, а отже відсутні підстави для прийняття вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 та від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 200/7112/20-а (ЄДРСРУ № 94737490).

ВИСНОВОК: Однак, підсумовуючи викладене вище, в досліджуємій справі Верховний Суд зазначає, що заступник прокурора подав позовну заяву, діючи у статусі прокурора, якому надані такі повноваження, а отже висновок судів попередніх інстанцій про те, що заступник прокурора області був уповноважений підписувати позовну заяву лише за відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника, є помилковим.