Прийняті за результатами останньої (поза останньої, поза- поза останньої?) судової реформи зміни до Конституції України в галузі правосуддя ввели в Україні інститут конституційної скарги. Так, в редакції Закону України «Про Конституційний суд України» від 13.07.2017 (далі – «Закон 2136») з’явилися статті 55, 56, якими регламентовано право громадян, іноземців, апатридів та юридичних осіб подати конституційну скаргу.
На перший погляд, після скасування інституту перегляду рішень вищих спеціалізованих судів Верховним судом України, у нас знову з’явилася «супер касація», однак, на практиці ситуація є дещо іншою.
Визначення завдань Конституційного суду України окреслене в статті 1 Закону 2136, згідно якої Суд є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність їй законів України, здійснює її офіційне тлумачення.
Одним з таких завдань є розгляд звернень конституційних скарг – письмових клопотань щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу, які подані не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням.
Отже, маємо такі «фільтри»:
Статус автора клопотання – учасник судового процесу будь-якої юрисдикції за виключенням юридичної особи публічного права.
Статус судового рішення – остаточне, тобто яке не може бути оскаржено в процесуальному порядку та набрало законної сили не більше 3 місяців тому (з деякими винятками щодо права поновлення строку).
Конституційна скарга підписується особисто заявником – фізичною особою, або керівником юридичної особи скаржника. Якщо такий підпис не може бути вчинений, - про це має бути зазначено у скарзі та надано право підпису представнику.
Наступним фільтром є прийнятність форми скарги – тобто її відповідність вимогам Закону 2136, Регламенту Конституційного суду України та певним внутрішнім вимогам, про які можна дізнатися лише після першої невдалої спроби. Таку перевірку згідно закону проводить Секретаріат Суду:
Остаточне судове рішення має бути надано у копії, засвідченій виключно тим судом, який його виніс. Якщо копія рішення буде засвідчена, наприклад, судом першої інстанції, – скарга буде повернута.
Окрім остаточного судового рішення, слід додати всі засвідчені копії рішень по суті судів попередніх інстанцій у цій справі, якщо такі були.
Якщо скаржник посилається на певні проміжні ухвали (відкладення, витребування, призначення експертизи тощо), їх теж доведеться додати. З огляду на те, що вони мають бути засвідчені судом, враховуйте їх наявність в ході підготовки скарги.
Якщо скаргу подає юридична особа - окрім статуту та витягу з ЄДР слід додати документ про призначення (обрання) керівника на посаду.
За 2020 рік до Конституційного суду України було подано 359 скарг. Аналіз показує:
207 скарг – повернуто через невідповідність форми скарги вимогам
123 скарги – відмовлено у відкритті провадження
28 скарг - розподілено судді-доповідачу, доля вирішується
1 скарга - відкрито провадження
Як бачимо, більшу половину скарг було повернуто без розгляду, однак, ця статистика є не зовсім релевантною, адже понад 50 скарг подані одним й тим самим заявником…
Якщо ж вам пощастить потрапити у меншу половину, наступним «фільтром» стане відповідна Колегія, яка вирішить обґрунтованість вашої скарги по суті. В даному контексті слід нагадати, що скарга якраз не є «супер касацією», тому скаржники не повинні ставити під сумнів законність чи обґрунтованість остаточного рішення, неправильність застосування норм матеріального права тощо.
Автор скарги має посилатися виключно на неконституційність певної окремої норми (пункту, речення) закону, на яку послався суд, або на порушення позитивних чи негативних зобов’язання держави по відношенню до нього. Будь-які інші посилання, так само як беззмістовне цитування норм законів чи рішень Суду призведе до визнання скарги необґрунтованою.
Таким чином конституційна скарга – це не про порушення права судом. Це – про порушення Конституції України застосованим судом окремим положенням закону, саме окремої норми, а не статті в цілому.
Навіщо це все потрібно?
«Життя» є і після рішення Верховного суду: це перегляд справи за виключними обставинами у разі задоволення конституційної скарги. Можна виграти битву (окрему інстанцію) і програти війну (справу по суті). А можна програти війну, однак, як Наполеон у його 100 днів, повернутися у справу, якщо Суд визнає неконституційним певне положення застосованого закону. Це дає шанс на перегляд справи ще раз.
Ну і маленький бонус – звертатися із конституційною скаргою можна як окремо, так і паралельно зверненню до Європейського суду з прав людини. Ці скарги не виключають одна одну, тому дають можливість спробувати як конституційний, так і конвенційний захист.
