Податкова карма зупинення реєстрації податкових накладних

Причина проблеми не в критеріях ризиковості, не в технічній складовій СМКОР, не в виконавцях ДПС. Їх протиправність дій - це як раз наслідки, причина ж в тому, що СМКОР в юридичній площині мертвий ще з 2017 року, і вся діяльність ДПС з так званого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків з подальшою зупинкою їх реєстрації поза законом. Інші правові дефекти у підзаконних актах є плодами цього «отруйного дерева».

Почнемо з першопричини: згідно п. 41.5, ст. 41 ПКУ повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Коли у 2017 році запроваджувався СМКОР пунктом 74.2, ст. 74 Кодексу було передбачено, що в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення їх реєстрації. Тобто, способом реалізації контрольної функції контролюючого органу є саме моніторинг ПН/РК, а зупинення реєстрації - є відповідним засобом реагування, коли такі ПН/РК підпадають під критерії ризиковості. Як вже неодноразово зазначалось перша модель СМКОР у 2017 році прогнозовано не спрацювала, точніше спрацювала навпаки – майже як зараз, колосальні бездумні блокування, спричинили зупинку роботу бізнесу та відповідно ґвалт в бізнес середовищі і як наслідок, у грудні, разом з іншими нормами з ПКУ, поспіхом прибрали майже весь механізм СМКОР і передали Уряду право визначити підстави та порядок зупинення ПН/РК. Але, разом з «видаленням» із Кодексу механізму, видалили головне – сам моніторинг ПН/РК (п. 74.2, ст. 74), як спосіб реалізації контрольної функції. Моніторинг ПН/РК відноситься до форми здійснення податкового контролю шляхом обробки та використання податкової інформації, натомість, чинна редакція ПКУ не наділяє ДПС такими повноваженнями взагалі (для прикладу повноваження на моніторинг контрольованих операцій визначено в ПКУ). Крім того, право ДПС на прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Кодексі також відсутнє, знову таки, внаслідок того, що під тиском проблем першої моделі СМКОР у 2017 році з Кодексу видаляли відповідні розділи поспіхом.

Це була перша доміно. Інші почали сипатись коли Мінфін почав розробляти проект постанови КМУ (надалі славнозвісний Порядок 117) і зажадав собі максимальні функції з постійної зміни Критеріїв оцінки ризиків руками ДФС (на той час), ігноруючи зауваження інших держорганів. Всім вже відома історія з визнання протиправною в частині постанови № 117, і не тільки в частині протиправних листів ДФС, якими визначались критерії ризиковості, а й незаконного права податківців на відмову в реєстрації ПН/РК. Верховний Суд в своїй постанові від 10.03.20 року (справа 826/12108/18) чітко зазначив, що п. 20.2. Кодексу надає право Мінфіну лише розробити порядок роботи комісії (як способу реалізації владної функції), право встановлювати підстави для відмови в реєстрації ПН/РК в кодексі відсутні. Наслідки падіння цих доміно також всім відомі: тотальні програши ДПС справ в судах за цією категорією, мільйони державних коштів витрачених на безглузде оскарження, зіпсовані ділові відносини та бізнес-процеси (чого варті запобіжники в договорах про штрафи та несплату ПДВ у разі зупинення реєстрації) і звісно поширення «тіньового» ПДВ закріпленого рішенням суду програного ДПС з формальних підстав.

Наступні доміно – це наслідки подальшої протиправної бездіяльності профільного комітету ВРУ, Мінфіну та ДПС. Свідомо розуміючи, що причина проблеми в неузгодженості норм ПКУ, їх всіх задовольняла ситуація, що Порядок 1165 приймали не вони, а СМКОР чудово (в ручному режимі) впливає на виконання плану і не тільки бюджетного. Прийнятий, начебто на виконання пункту 20.2 ПКУ, наказ Мінфіну № 520 від 12.12.2019 протиправно визначає підстави для відмови в реєстрації ПН/РК. Про це також дуже добре відомо, ще з 2019 року, голові фінансового комітету ВРУ та членам комітету (інформування та результати документування бездіяльності за посиланням).

Небажання владних органів зайнятись корінням цієї правової проблеми породило «плоди отруйного дерева» у вигляді альтернативного СМКОР – один механізм прописаний в Порядку 1165, інший існує в реальності. Як приклад – це застосування ГУ ДПС славнозвісного п. 8 критерію ризиковості платника податків. В Порядку визначено, що аналізується на наявність ризику саме ПН подана на реєстрацію, натомість комісії ГУ ДПС, відпрацьовуючи платників самостійно чи виконуючи директиви центрального апарату, як підставу використовують все, що завгодно: «ризикові» контрагенти, наявність основних засобів, персоналу і т.д. І це зрозуміло, бо ПН подається на реєстрацію в ЄРПН на рівні ДПС України і має бути перевірена СМКОР протягом операційного дня. Внесення до переліку ризикових – це повноваження комісій на місцях, відповідно перевірити зміст ПН на предмет ризиковості здійснення господарської операції Комісії ГУ ДПС не можуть в принципі. Відповідно норма, виписана в п. 8, була заздалегідь «мертвою», тому ГУ ДПС грубо порушуючи вимоги Порядку, всі ці роки займаються самоправством. Про що і зазначається в рішеннях суду (приклад позиція Верховного Суду у справі № 640/6130/20). Якби Мінфін відстоював державницьку позицію достатньо було проаналізувати хоч одне судове рішення, щоб зрозуміти проблему, але…

Свавільне падіння доміно СМКОР почалося з того, як ДПС стикнулось з валом судових рішень, які треба було виконувати. Але, як завжди - це пересічний громадянин отримує арешт активів, коли державний виконавець ще не закінчив друкувати відкриття провадження, а маючи владне прикриття можна сміливо писати відповіді платникам податків, що рішення суду виконує п’ять департаментів і строки такого виконання невідомі (чит. відсутні). Лише у довоєнний час ДПС накопичило понад 4 тис. рішень, які не було виконано.

Не думайте, що в цей час Мінфін сидів осторонь, йому видалась найкреативніша роль – бути буфером між активним експертним середовищем та бездіяльною владою. Чудово жонглюючи експертними групами дійсно можна на тривалий час «забалакати» проблему і змістити акценти відповідальності, як відбувається спроба і в цей раз. Але, це вже не можливо коли «доміно» наслідків сиплеться на шаленій швидкості та ще й під рокіт «Шахедів».

Дії, що стали каталізатором блокування у жовтні зайвий раз доводять некомпетентність Мінфіну в цьому питанні: змінити критерій ризиковості операцій не прорахувавши наслідки додумались, а ось привести у відповідність суб’єктність органів ДПС – ні. Досі в Порядку 1165 визначено неіснуючий «Офіс великих платників податків ДПС», отже всі рішення міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з ВПП про відмову в реєстрації ПН та про ризиковість платника можна скасовувати в суді з формальних причин, як прийняті органом без повноважень.

Врешті сталося те, що мало статись, СМКОР проявив свої дійсні проблеми внаслідок чергової спроби його «модернізації» і утримати падіння доміно проблем вже не вдасться. Настав час суспільству вимагати реакції на протиправну бездіяльність певних владних осіб у забезпеченні правового порядку в цій сфері, адже:

Остання доміно зависла вже над профільним комітетом ВРУ, саме від їх дій залежить чи вона розчавить їх своїм падінням, чи вони зупинять цей процес тотального свавілля. Будь-які коригування Мінфіном підзаконня не врятують ситуацію, а лише породять нові «плоди отруйного дерева».

Хоча тим, хто втратив бізнес в результаті протиправного «таврування» ризиковістю, втратив нормальне психічне світосприйняття від очікування квитанції чи сканування документів (чит. бухгалтери), хочеться, щоб «податкова карма» якось проявилась на тих, хто всі ці роки владно бездіяв і допустив цей податковий безлад. В цьому випадку потерпілим від свавілля стануть втішенням слова філософа Д. Дідро «Розплата у цьому світі настає завжди. Є два генеральні прокурори: один - той, хто стоїть біля ваших дверей і карає за провини проти суспільства, інший - сама природа. Їй відомі всі вади, що вислизають від законів».