Юридичні та практичні аспекти посвідчення фактів судовим виконавцем Польщі

В зв’язку з актуальністю питання запровадження до законодавства України такої новації, мені було цікаво розібратися з досвідом запровадження такого правового інструменту в Республіці Польща.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону Республіки Польща О судових виконавцях від 22.03.2018 року (нова редакція), судовий виконавець є органом державної влади в стосунку до виконавчих дій в виконавчому та забезпечувальному провадженні.

Частина 4 ст. 3 цього Закону визначає в якості повноважень судового виконавця, зокрема, дії щодо складання Протоколу фактичного стану.

Частина 5 ст. 3 цього ж Закону визначає, що дії судового виконавця щодо складання   Протоколу фактичного стану можуть бути оскаржені до районного суду згідно ст. 759 §2 Цивільного процесуального кодексу.

В коментарях до цих статей Закону польськими науковцями зазначається,  що до польського законодавства власне така правова інституція потрапила з французького законодавства, де вона є доволі поширеною.

Які ж завдання вирішуються за допомогою цього правового інструменту?

Власне, це отримання доказу в цивільному та кримінальному процесі. Це означає можливість отримання доказу по справі без вжиття заходів до забезпечення доказів.

Особливістю складання Протоколу фактичного стану є те, що ці дії судовий виконавець виконує поза виконавчим провадженням. Тобто при виконанні цієї дії судовий виконавець не діє як виконавчий орган.

Протокол фактичного стану складається судовим виконавцем за заявою будь-якої заінтересованої сторони (як фізична так і юридична).

Разом з заявою, до початку проведення такої дії має бути здійснена оплата в розмірі 400 злотих (у відповідності до ст. 42 Закону о коштах судового виконавця). Ця оплата є постійною і не залежить від будь-яких обставин (складності) такої дій. Додатково за вимогою судового виконавця заінтересована сторона зобов’язана покрити всі витрати виконавця, пов’язані з проведенням таких дій.

Крім того такий протокол може складатись судовим виконавцем за заявою суду та прокурора (ст. 309 ЦПК і ст. 205 та 206 КПК).

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону о судових виконавцях, судовий виконавець не може відмовити в складанні Протоколу фактичного стану за заявою суду чи прокурора.

Це значить, що у всіх інших випадках судовий виконавець має право відмовити в складанні Протоколу фактичного стану звичайно, що така відмова повинна бути обґрунтована.

Щодо вибору судового виконавця – за місцем складання такого Протоколу відповідно до ревіру (територія на яку поширюється компетенція районного суду) , в якому діє відповідний судовий виконавець.

Складання протоколу це дія, яка може бути доручена асесору (помічнику) судового виконавця (ч. 4 ст. 138 Закону о судових виконавцях). Тобто її виконання особисто судовим виконавцем не є обов’язковою.

Стаття 4 Закону О судових виконавцях регулює питання складення Протоколу фактичного стану.

Закон чітко визначає, що це Протокол є фіксацією результатів безпосереднього спостереження що здійснюється під час особистого огляду об’єкту.

Не можуть бути предметом Протоколу результати спостереження, виконані на підставі доступних судовому виконавцю реєстрів та інших публічних джерел інформації, також припущення (гіпотези), які стосуються певних явищ та причинно-наслідкового зв’язку. Під час такого особистого огляду з метою складання Протоколу судовий виконавець не може застосовувати засоби примусу (як було зазначено вище така дія не відноситься Законом до виконавчої).

Таким чином, предметом Протоколу фактичного стану може бути виключно подія, предмет (об’єкт) чи факт. Цей протокол повинен мати детальний характер.

Обов’язкові реквізити протоколу:

1) Місце та час складення;

2) Імена та прізвища сторін та інших учасників такої дії;

3) Звіт про виконані дії під час складання Протоколу;

4) Заяви та прохання присутніх;

5) Згадка про зачитування протоколу;

6) Підписи присутніх та/або зазначення про відмову від підпису;

7) Підпис судового виконавця.

Крім того, Протокол повинен містити зазначення особи заявника та ціль складання цього протоколу.

Вказана інституція вперше була запроваджена до законодавства Республікі Польща у відповідності до Закону О судових виконавцям та виконавчому провадженні від 29 вересня 1997 року.

В новому Законі на який я посилався на початку доповіді, норми які регулюють складання Протоколу фактичного стану були дещо змінені та уточнені.

Але, вказана інституція не дивлячись на значний час її існування не користується значним попитом.

Так, серед опитаних мною судових виконавців 8 з 10 (з різних регіонів) не вчиняли такої дії взагалі жодного разу за весь час своєї праці судового виконавця.

Наприклад, на території Підкарпатського воєводства серед всіх судових виконавців знайшлося тільки 4 особи, які за час своєї праці мали по одному випадку складання такого Протоколу.

Практичні приклади складання Протоколу фактичного стану:

1) Опис закладу перукарні після пожару (до судової справи про відшкодування збитків);

2) Перевірка будинку з описом гастрономічного обладнання, яке там встановлено;

3) Список обладнання для обробки деревини на тартаку;

4) Список виконаних робіт та залишеного обладнання і будівельних матеріалів на ділянці будівництва автостради (до справи – спір між підрядниками будівництва);

5) Протокол стану будівлі на будівництві при здійсненні інвестування (питання щодо затримки строків будівництва);

6) Протокол стану будівлі після звільнення її орендарем (до справи про відшкодування збитків пов’язаних з погіршенням стану нерухомого майна). 

Приклади невданих спроб (відмов) в складанні Протоколу:

1) Складання протоколу про стан приміщення, яке була зайнято колишнім орендарем.

При подачі заяви стало відомо, що орендар не надає доступу до приміщення та добровільно його не звільняє. Заявник вважав, що судовий виконавець при складанні Протоколу може здійснити примусове проникнення до приміщення і таким чином фактично звільнити приміщення від неродового орендаря.

Судовим виконавцем було відмовлено в складенні Протоколу фактичного стану з причин того, що в даному випадку не можуть бути застосовані засоби примусу.

2) Складання протоколу щодо стану будівництва, а саме проценту готовності будівлі.

Визначення стану готовності будівництва не може бути зроблено судовим виконавцем шляхом безпосереднього огляду об’єкту та потребує спеціальних знань.

Так, при складанні Протоколу фактичного стану судовий виконавець не може залучати експертів тощо.

3) Складання Протоколу фактичного стану квартири, в який знаходився колишній її власник.

Так, після подання Заяви та здійсненні оплати судовий виконавець прибув на місце і було виявлено що відсутній доступ (заблоковано) до квартири. В зв’язку з чим, виконавець відмовив в складенні протоколу.

Наостанок наведу деякі коментарі судових виконавців Польщі відносно того, чому ця дія (фіксація фактів)  не стала поширеною в Польщі:

"В судовій практиці цей доказ практично не використовується і не сприймається судом як «сильний» доказ."

"Серед адвокатів та правників не має практики оформлення доказів саме в такий спосіб. Дуже часто зустрічається нерозуміння суті вказаної інституції."