Відсутність екстрадиційного запиту - міграційна пастка для іноземців

Якось в одній зі своїх статтей я розповідав про випадки, коли відмова в екстрадиції ще не гарантує скасування міжнародного розшуку.

Цього разу хотів поділитися дещо іншою ситуацією, в якій опинився один з моїх клієнтів котрий намагаючись покинути територію України декілька разів був затриманий на кордоні за розшуком Інтерполу, втім запит від країни-ініціатора розшуку щодо його екстрадиції так і не надійшов.

За таких умов ініціатор міжнародного розшуку своєю бездіяльністю порушує ключову ціль публікації розшукового повідомлення в системі Інтерполу, оскільки не вживає заходів щодо екстрадиції такої особи після встановлення її місцезнаходження та затримання.

На перший погляд здавалося б все добре, оскільки особа перестала цікавити країну в якій щодо неї здійснюється кримінальне переслідування, проте це створює іншу серйозну проблему.

Моделюючи ситуацію, уявімо, що в країні А особа спокійно проходить прикордонний контроль та вилітає до країни Б.

Втім, прибувши до країни Б, під час перевірки документів, спрацьовує система Інтерполу та такого туриста затримують.

Під час вирішення питання про застосування передекстрадиційного арешту, суд не вбачає підстав для його застосування та відпускає таку особу з-під варти.

Будучи на свободі іноземець на радощах купує квиток додому та мчить в аеропорт, і тут бац, знову затримання за тим самим розшуком!

Здавалось суд вже вирішував дане питання та відпустив іноземного гостя, але ні, його знову везуть на сакцію і ви не повірите - його знову відпускають, але цього разу вже у зв’язку з відсутністю підтвердження про подання ініціатором розшуку запиту про видачу (екстрадицію).

Опинившись на свободі вдруге, постає цілком справедливе питання, чому так відбувається та як бути далі, адже строк перебування в Україні вже майже добігає до завершення.

Українське законодавство не дає чіткої та зрозумілою відповіді на дане питання.

З одного боку діє Порядок затверджений наказом МВС № 505 від 14.06.2016 року згідно якого у разі вявлення іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України та відносно яких містяться відомості в банках даних Інтерполу, що передбачають їх затримання (арешт) та подальшу екстрадицію, така особа має бути затримана та доставлена до органів Національної поліції України.

І ще досить цікава деталь, даним порядку вказано, що під час виїзду з країни, такій особі має бути відмовлено у перетинанні державного кордону України в порядку визначенному статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

Проаналізувавши ст. 14 згаданого Закону, котра встановлює випадки відмови у перетинанні державного кордону іноземцям та особам без громадянства, стало зрозуміло, що там відсутня така умова щодо відмови у перетинанні державного кордону, як перебування іноземця у міжнародному розшуку каналами Інтерполу. 

Дана стаття встановлює лише 2 умови за яких іноземець може безперешкодно покинути територію Україні, це: 

1) наявності в нього дійсного паспортного документа;

2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону виїзду з України.

Отже, виходячи з цього можна зробити висновок що для відмови у перетині державного кордону України необхідне рішення уповноваженого державного органу про заборону виїзду.

Підставами до прийняття такого рішення щодо заборони виїзду, згідно ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є: повідомлення про підозру іноземцю, засудження іноземця за вчинення кримінального правопорушення, якщо його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України та за рішенням суду у разі існування фінансових зобов'язань перед державою або фізічними та юридичними особами. 

Як бачимо такої підстави для прийняття рішення про заборону виїзду, як перебування іноземця в базі даних Інтерполу немає.

Відсутність такої умови у вказаних вище положеннях законодавства породжує відсутність у такого іноземця права скористатися можливістю в законний спосіб продовжити термін свого перебування в Україні.

Отже, маємо правовий казус за якого примусове видворення іноземця у зв’язку з вимушеним порушення ним Українського законодавства, є фактично єдиним легальним способом покинути територію України при наявності міжнародного розшуку.

Втім залишається загадкою те, як будуть діяти прикордонники у разі наявності в них рішення про примусове видворення та інструктції яка зобов'язує затримати суб'єкта червоної картки Інтерполу.

Тому, як це спрацює на практиці побачимо.

Далі буде…