Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
03.02.2019 21:56

Інтелектуальна власність у контексті минулого та сьогодення

Патентный поверенный Украины, к.т.н.

Дещо скорочене інтерв'ю "Юридичній Газеті" про нелегкі будні патентного повіреного :)

Ю.Г. Чому Ви обрали сферою своєї дяльності ІР?

Д.Б. Ще у шкільні роки я захопився екологією, а точніше промисловою мікробіологією. Свої перші кроки в науці зробив у відповідному гуртку Київського палацу дітей та юнацтва. Потім здобув вищу освіту та захистив кандидатську дисертацію у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського. Отож я передусім інженер-хімік, а вже потім патентний повірений. У ІР-бізнес я прийшов завдяки батьку. Цей шлях був поступовим і почався із посиденьок на софійській кухні, коли батько приніс з роботи Міжнародну патентну класифікацію у кількох томах і почав розповідати мені про те, що таке винаходи. Правда в кінці кінців мені довелось поміняти лабораторію на офісний кабінет, але я все ще залишаюсь діючим викладачем КПІ і передусім вчу студентів мріяти, вірити у свої сили та не боятись творчих розчарувань, бо, як відомо шлях до зірок йде через тернини.  

Що стосується натхнення, то цього мені не бракує, адже ми – патентні повірені тримаємо руку на пульсі наукового прогресу. У нашій роботі немає рутини, а кожен день приносить свої цікавинки та несподіванки. І оскільки  спеціалізація нашого Бюро – це складні кейси, як у питаннях захисту винаходів, так і у торговельних марках, то скучати мені не доводиться.

Ю.Г. Як побудована комунікація між офісами Вашого Бюро в Україні та за кордоном? Чи планується подальше розширення?

Д.Е. Завдяки сучасним технологіям з комунікацією у нас немає проблем, хоча і в Києві, і в Софії, десь в далеких шухлядах, сховані портативні механічні друкарські машинки, як спогад про те, як все починалось. Ну і звичайно ми з колегами часто їздимо у спільні відрядження та на різні конференції.

Дійсно, ми постійно розширюємо обрії нашої діяльності. Завдяки міжнародним угодам та розгалуженій партнерській мережі Бюро працює практично в усьому світі – від Австралії до Гондурасу і від Північно-Африканської Республіки до Канади. Але основними регіонами де ми де-факто діємо самостійно, або з формальним залученням партнерів, є ЄС, Україна, Болгарія та країни колишнього СРСР.

На сторінці Бюро у ФБ ми розміщаємо охоронні документи країн, де завдяки нам, або за нашої участі були отримані свідоцтва та патенти. Сподіваюсь, що на базі цих зображень через пару років ми зможемо зробити інтерактивну ІР-карту. Доречи, найвишуканіші охоронні документи, як на мене, видає Японія, а найскромніші – Колумбія.

Ю.Г. Чи відчуває Ваше Бюро кадровий голод?

Д.Е. Так, на жаль, ми, як і багато наших колег з інших фірм, відчуваємо гострий дефіцит фахівців патентознавців та висококваліфікованих технічних перекладачів, що передусім пов’язано із загальним погіршенням рівня технічної та природничої освіти в Україні та Болгарії. Безумовно, це призводить до того, що навантаження на наших патентних повірених з кожним роком зростає.   

Ю.Г. Які тенденції надання юридичних послуг в сфері ІВ Ви можете відзначити?

Д.Е. Сьогодні ми спостерігаємо в Україні тенденцію збільшення кількості заявок на винаходи, що свідчить про початок формування нового потужного інноваційного кластеру у бізнес-середовищі. Наші клієнти приходять із серйозними технологіями і потребують захисту, нажаль здебільшого у іноземних юрисдикціях. Шкода, що українська держава і досі немає жодних програм для підтримки вітчизняних винахідників. Наприклад, Японія, Корея, країни-члени ЄС і, навіть Росія, надають заявникам гранти для фінансування зарубіжного патентування перспективних заявок, усвідомлюючи, що таким чином вони передусім інвестують свої власні економіки.   

Ю.Г. IP-суди вже створені в багатьох країнах світу. Чого Ви очікуєте від діяльності українського IP-суду?

Д.Е. Спеціалізований ІР-суд конче необхідний Україні, адже це є абсурдним, коли  суддя в один день може займатись розлученням, кримінальними провадженнями та ІР-справами. Проте з огляду на результати двох відбіркових етапів конкурсу мої очікування від спеціалізованого суду доволі стримані, оскільки у переліку кандидатів, що пройшли ці два етапи є кілька одіозних прізвищ, а висновки Громадської ради доброчесності Вищою кваліфікаційною комісією суддів України були цинічно проігноровані.

Ю.Г.  Чи беруть участь юристи Вашої команди у конкурсі до Вищого суду з питань інтелектуальної власності?

Д.Е. Ні, і практика показала, що залучення до конкурсу адвокатів, судових експертів та патентних повірених було фікцією, оскільки, як мені відомо, жоден кандидат, що не мав відношення до судової влади або державної служби у третій етап не пройшов, а їх показники – показники фахівців, що мають 10-20 річний практичний досвід у нашій галузі були нижчими ніж показники чиновників та судів, що за свою кар‘єру не слухали жодної ІР-справи.    

Ю.Г. На Вашу думку, чи повинні судді IP-суду мати технічну освіту?

Д.Е. Так, це бажано, хоча і не обов’язково, оскільки навіть досвідчений інженер не може розбиратись в усіх галузях науки і техніки, власне для цього у процес залучають відповідних експертів. Але у справах пов’язаних із товарними знаками доволі часто знань та кваліфікації суддів цілком вистачає для винесення рішення без залучення експертів, що істотно пришвидшує час розгляду справи та знижує фінансове навантаження на сторони. На жаль сформована судова практика відбиває у суддів бажання виносити такі рішення, оскільки апеляційна інстанція їх відміняє.  

Ю.П. Які помилки найчастіше вчиняють компанії при зверненні до фахівців із захисту інтелектуальної власності?

Д.Е. Головна помилка бізнесу – звертатись до патентних повірених по допомогу, коли їх розкручений, але незахищений бренд вже активно імітують або відтворюють, або коли їх інноваційне технічне рішення успішно впроваджене у серійне виробництво.

Ю.П. Назвіть ключові особливості одержання правової охорони на об’єкти права інтелектуальної власності, які необхідно знати бізнесу?

Д.Е. По-перше, до подачі заявки необхідно «тримати язик за зубами». По-друге, серйозний ІР-проект міжнародного ґатунку потребує значних інвестицій.  По-третє, низька вартість IP-послуг, особливо коли це стосується захисту прав на винаходи – це нагода задуматись, чи за адресою ви звертаєтесь. По-четверте, деякі ноу-хау-родзинки, не варто розголошувати у патентних заявках. Є така міська легенда, що, буцімто, якась європейська компанія купила у СРСР за валюту технологію випікання «бородінського» хліба. Документацію передали, лінію побудували і запустили, а хліб випікався не смачний. Як місцеві фахівці не старались – нічого не виходило. Тоді «виписали» радянського фахівця, який зайшов у цех і розбив скло у кватирці.  

І нарешті, але це вже зауваження до держави, нам конче необхідно підвищувати ІР-грамотність населення, тобто курс «Основи інтелектуальної власності» повинен бути у навчальних планах усіх вишів, а можливо вже зі шкільної лави варто починати.  

Ю.П. Чи може наявність патенту в Україні зашкодити отриманню патенту в іншій країні?

Д.Е. Безумовно, оскільки одним з критеріїв патентоздатності є новизна. Фактично, заявник має 12 місяців від дати подачі національної, наприклад, української заявки для її подальшої подачі в інші країни. У випадку використання інструменту міжнародної заявки за системою Договору про промислову кооперацію (РСТ) цей термін можна продовжити до 31 міс.

З преси ми знаємо, що патентні відділи великих корпорацій відслідковують цікаві розробки у тому числі вивчаючи патентні публікації і залюбки використовують їх на тих територіях, де у власників немає патентного захисту.  

Ю.П. Чи завжди вам та команді вдається досягти бажаного результату, якщо мова йде про спори щодо торгових марок? Наскільки важко зрозуміти, на чиєму боці правда?

Д.Е. Захист прав на торгові марки – це дуже «перегрітий» сегмент ІР, тут у нас є сильна конкуренція з юристами, адже тепер будь-яка юридична компанія з мінімальними амбіціями береться за надавання послуг з реєстрації ТМ. Ми маємо адвокатську групу, що веде справи наших клієнтів в українських судах. Скажу відверто, що зміст деяких експертних висновків та судових рішень не вкладається у моїй голові і ще важче буває звітуватись перед нашими зарубіжними клієнтами, проте ми ніколи не здаємось, оскаржуємо і здебільшого перемагаємо.

Буду відвертим, що для мене як вузькопрофільного юриста та передусім інженера, деякі процесуальні трюки адвокатів, затягування процесу, перекручування фактів та словесна еквілібристика видаються доволі дивними ну і звичайно наші адвокати ніколи не вдаються до подібних дій. Наша зброя – залізна аргументація підкріплена залізобетонною доказовою базою та віра у верховенство права.

Також мені дуже шкода, що наше професійне співтовариство зазвичай не розбирає помилки припущені суддями і не виносить їх на обговорення громадськості. І це нікому не йде на користь.

Ю.П. Як нові технології змінюють сферу інтелектуальної власності?

Д.Е. Серу Уїнстону Черчілю приписують вислів: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Для роботи патентного повіреного доступ до інформаційних ресурсів – критична необхідність. У країнах-членах ЄС весь шлях заявки від подачі до отримання охоронного документу може бути відстежений у найдрібніших подробицях будь-якою зацікавленою особою. Це дозволяє не тільки втілити на практиці принцип змагальності сторін (це особливо актуально для реєстрації прав на ТМ), але й, наприклад, заощадити кошти заявникові шляхом проведення різних інформаційних пошуків тощо.

У нас в Україні держава декларує принципи прозорості у ІР-сфері і одночасно весь час намагається втримати монополію на інформацію. Досьє українських заявок не доступні он-лайн, хоча їх паперові копії можна замовити сплативши відповідні збори. Також неможливо проводити повноцінні пошуки по відкритій базі поданих заявок на реєстрацію ТМ оскільки за регламентами ДП «УКРПАТЕНТ» вона є сильно «обрізаною». І нарешті Мінюст вніс свій скромний внесок у справу інформатизації ІР-сфери заборонивши ДП «УКРПАТЕНТ» публікувати адреси заявників та, що зовсім дивно, інформацію про патентного повіреного, що подав заявку, посилаючись на захист персональних даних. Останнє заважає зацікавленим особам, наприклад, домовлятись про добровільне відкликання заявки, якщо вона була подана з порушенням прав таких осіб, тощо. Але варто відзначити і позитивні зрушення – вже кілька років в ДП «УКРПАТЕНТ» ефективно працює електронна подача заявок.

Ю.П. Чи здійснює Ваше Бюро підтримку громадських проектів пов’язаних із сферою ІР?

Д.Е. Так ми приділяємо значну увагу популяризації знань про захист прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Так, у 2018 р. обидва наші офіси започаткували вручення премій пам’яті др. Еміла Бенатова для молодих винахідників і переможці цьогорічного конкурсу ці премії отримали. 

Ю.П. Які події в ІР-сфері за 2018 рік ви можете відзначити та що запропонували б змінити?

Д.Е. Нам конче необхідне реформування вітчизняного ІР-законодавства, вважаю, що саме цим питанням повинна бути приділена першочергова увага.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net