Не вперше доводиться зазначати, що, попри очевидну корисність для української держави антикорупційних інституцій, їхня діяльність та практичні результати, на жаль, поки далекі від суспільних очікувань.
Значною мірою це наслідок проблем з рівнем економічної та правової компетентності співробітників НАБУ та САП. Але крім того є і певна політична складова. Невідповідність між витратами на діяльність цих органів та суспільних очікувань, з одного боку, та фактичними результатами - з іншого, породжує спроби заробити позитиви з боку головних гравців – іноземних партнерів України, керівників держави та українського суспільства – за допомогою гучних справ.
Причому, коли йдеться про стосунки з можновладцями, то керівники НАБУ та САП змушені враховувати наявність певних фактично недоторканих осіб. Очевидно, що попри всі розмови про незалежність від олігархічного впливу, Коломойський залишається особою, яку
чіпати не варто. Іншим чином важко пояснити, чому досі не оголошена підозра Коломойскому у справах Привату, Укрнафти, Центренерго.
Ба більше, а як це пояснити американським партнерам?
А як їм пояснити, чому у НАБУ немає, принаймні на цей час, питань до діючого міністра інфраструктури і дорожнього картелю, який “пиляв” сотні мільярдів гривень на Великому будівництві, або що з керівниками Офісу Президента, які саме після отримання своїх посад стали казково багатими?
За таких обставин потрібно демонструвати активність по справах, в яких фігурують інші публічно відомі особи. Хоча це може завершуватись відвертими ляпами. Ми бачили це на прикладі Коболєва. Тут слід зазначити, керманичі антикорупційних органів (НАБУ та САП) – це вихідці зі старої правоохоронної системи, в якій звикли, що суди штампують необхідні правоохоронцям рішення майже без обмежень. Вони вважають нормою, що можна приносити до суду кримінальні провадження з відверто необґрунтованими підозрами. Але з появою Вищого антикорупційного суду (ВАКС) це може ставати невдячної справою. Бо там можуть не особливо турбуватись про невдоволення судовими рішеннями з боку САП та НАБУ та псування стосунків з їхніми керманичами.
Саме у зв'язку мені цікаво подивитись, з чим піде НАБУ до ВАКС по справі Півоварського. Бо оголосивши підозру йому по вельми абсурдній справі, потрібно буде йти до суду з проханням встановити запобіжні заходи. А там антикорупційні правоохоронці можуть отримати ще одне рішення про необґрунтованість підозри.
І підстави саме для такого перебігу подій є.
Бо підозра правоохоронців стосується історії семирічної давності. За даними слідства, у липні 2015 року тогочасний міністр Мінінфраструктури спільно зі своїм заступником (на той час також головою Тарифної ради Мінінфраструктури) прийняли наказ, за яким корабельний збір із суден в морському порту «Південний» разом із ДП «АМПУ» почали стягувати й приватні компанії (у пропорції 50:50). Тоді як за законом стягнення такого збору є виключною прерогативою ДП як користувача акваторії порту, що належить державі, йдеться у повідомленні.
Через це, мовляв, впродовж 2017–2021 років держава недоотримала понад $30 млн.
На що пан Пивоварський зауважує, що по-перше, саме на Мінінфраструктури чинне законодавство покладає здійснення повноважень у сфері регулювання питань, пов‘язаних із визначенням та зміною порядку справляння портових зборів, у тому числі й корабельного збору.
По-друге, Наказ Мінінфраструктури, яким був змінений порядок розподілу коштів корабельного збору, був попередньо погоджений рядом міністерств та відомств, у тому числі Кабінетом міністрів України.
По-третє, Наказ був завізований Мін’юстом, а значить, перевірений на відповідність чинному законодавству України.
І ці візи, які ставлять на проекті рішень різні відомства — це не підписи на пам'ять від селебрітіз. Це процедура погодження, яка, у тому числі, спрямована, щоби рішення приймались з урахування різнобічних інтересів держави та відповідали українському законодавству.
Як за таких обставин можна звинувачувати міністра, що саме його дії призвели до “удаваних” збитків?
Більш того, якщо брати економічний бік саме цього рішення, то воно як раз сприяло збільшенню товарообороту через порт. Що у свою чергу збільшило доходи порту та сприяло конкурентоспроможності українських портів у порівнянні з конкуруючими портами інших держав чорноморського басейну.
І наостанок. У звинуваченні по відношенню до Пивоварського НАБУ повторюється та наступає на ті самі граблі.
Як відомо, його наступник на посаді міністра, Володимир Омелян, також був фігурантом кримінального провадження НАБУ у справі про портові збори, але ВАКС його повністю виправдав у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального злочину. Кумедно лише те, що Володимира Омеляна звинувачували у нанесені збитків на 30 млн грн, а Пивоварського — на 30 млн доларів. Може саме збільшення масштабу збитків, на думку посадовців НАБУ та САП, спонукає ВАКС поблажливіше поставитись до очевидно безглуздих та необґрунтованих обвинувачень?
