"Авторитаризація управління епохи серезнього ЗЕ", столиця

Віталій Володимирович Кличко у одному із нещодавніх інтерв’ю декілька разів цитував великого полководця Наполеона: «Той, хто володіє Парижем, володіє Францією». 

Не проводячи паралелей фізіологічного характеру, чи, не доведи господи, паралелі зі сценічними образами, можна припустити, що цю тезу, свого часу, адаптовану для Володимира Олександровича Зеленського його оточенням, він не може викинути з голови. 

Легітимний шлях участі у місцевих виборах та отримання підтримки киян, результатом Гаранта не потішив. 12 мандатів зі 120 у міській раді та 7,5 % підтримки киян, відповідно. 

Не говорячи про результат кандидатки у мери від Слуг Народу, яка не потрапила навіть до чільної трійки призерів перегонів, уступивши обраному з першого туру, Кличку та пропустивши Попова від ОПЗЖ та Притулу від Голосу (спочивай з миром ця політична сила) та Кучеренка від Батьківщини.

Коли чимось не вдається заволодіти у законний спосіб, привітати гідно переможця може лише сильна особистість, продовживши роботу над собою, заради кращого результату у майбутніх протистояннях, але такими категоріями «Банкова та Монобільшість» не мислять, тому, хоч кияни і не довірили їм управління містом, це управління прагнуть отримати нехтуючи думкою мешканців столиці, опираючись на показники підтримки 2019 року, мовляв, 73% України нам вручили повноваження, це воля народу. Пояснення різниці у президетнських та місцевих виборах, пояснення різниці у ситуації 2021 та 2019 років, пояснення різниці між місцевим самоврядуванням та виконавчою владою, наштовхуються навіть не на стіну, а просто пролітають повз увагу. 

Журналіст Української правд, у розмові з Арсеном Борисовичем Аваковим, задає цікаве та просте питання. Що зараз відбувається із Зеленським ?Чи стає він авторитарним?

«– Да, конечно». Лаконічно та однозначно відповідає ексміністр внутрішніх справ. Наводячи свою аргументацію. 

«Он из благих намерений начал принимать все больше и больше волюнтаристских решений. А качество его окружения не позволило ему грамотно оппонировать.

… И постепенно-постепенно выработалась такая авторитарная манера. При том, что он человек позитивных качеств, он затащил себя в эту ловушку. И из нее трудно выйти…

То же самое в механизме работы СНБО. Это, по сути, зеркало, как Зеленский представляет себе идеальную власть».

Ідеальна влада у розумінні Зеленського є втіленням категорії справедливість, але ця категорія має оціночний зміст, де мірилом виступає його сприйняття хорошого і поганого. При цьому, справедливість імені зеленського не готова у досягненні своєї цілі критично оцінювати свої дії, чути слово ні, здається від цього лише утверджується у тому, що раз кажуть що погано, то мабуть це добре. 

18 жовтня коли  пан Стефанчук, змістивши Дмитра Разумкова, у якості Голово ВРУ, вперше у новому статусі спілкувався з представниками засобів масової інформації, у нього цікавились щодо того, чи часто будуть використовувати спецпроцедуру під час голосувань за законопроекти , за його спікерства. При цьому журналіст уточнила, що обіцяли зробити це лише одного разу щодо так званого «антиколомойського законопроекту».

На це пан Стефанчук, бездоганно, з точки зору юриспруденції, однак лицемірно і цинічно з точки зору політичних гарантій та зобов’язань озвучив: «це ще один фейк, що хтось комусь обіцяв використовувати якусь процедуру один раз…Якщо ця процедура передбачена Регламентом, то усі інші домовленості значення не мають. Допоки ця процедура існує та не скасована КСУ ми маємо всі підстави йти по ній». Люди слова, послідовні та передбачувані політики України.

За цей час, по цій процедурі, щодо виключності якої було досягнуто домовленостей її не застосовувати до інших законопроектів крім антиколомойського, вже ініціювались розгляди законопроекту 5600 (так і не почали), антиолігархічний, а цього тижня, депутат від СН Безугла висловилась, що ініціюватиме розгляд реформи СБУ, а також «виникли різка необхідність» у Слуг народу і законопроект про столицю протягти, фактично не обговорюючи поправок, концепцій, без урахування рекомендацій Ради Європи, Венеційської комісії. Самі склепали, самі вирішили що так треба і так правильно.

Важко не провести паралелі зі словами Авакова, спробувавши одного разу, від задоволення повторити відмовитись складно.

Водночас, можливо, початкова цитата, про Париж, як ключ до управління Францією, має дещо іншу мотивацію, адже управління країною у «Слуг народу» у кишені, однак успішним це управління вже зараз таким не вважає більшість населення України. 

Можливо питання у тому, які фінансові можливості та ресурси концентруються у Києві, зі слів мера, у столиці геренерується близько 600 млрд гривень податків і зборів різних рівнів, а бюджет Києва має можливість оперувати десятою частиною. 

Блага ініціатива законопроекту щодо районних рад, має вкрай матеріально приємне заохочення для Офісу Президента, адже проект передбачає, що перерозподіл бюджету Києва на користь районних рад, однак з уточненням, що до обрання складу районних рад - коштами на районному рівні   будуть розпоряджатися районні адміністрації, які призначає президент). 

Ну і на сам кінець, модель управління, оновлені повноваження, зазвичай надаються для новостворених органів, або ж, якщо мова йде про інституції, які формуються через вибори, - вже, відповідно, для скликань наступних, за тими, при яких зміни набули чинності. Простіше, - якщо прийняти рішення про скасування мажоритарки на виборах у ВРУ, то це ж не означає, що завтра половина нардепів повинні бути позбавлені повноважень? Так само як і у випадку скорочення кількості нардепів до 300, не означає, що 150 наступного дня повинні не пустити на роботу. 

Як бачимо, послідовність, терпіння, баланс і процедури, система стримувань і противаг, місцеве самовряждування та виконавча влада, це не те, у що готовий заглиблюватись автор ідеї «Вовина тисяча», утім 4 млн киян, можуть такого принизливого ставлення до їх прав не повважати здісненим на благо, а за цим, за декілька років, побажати команді продюсерів продовжити проведення гастролей, а не управляти країною.