Корупція, держвласність, інфраструктура, - зворотня сторона звіту Уряду 2018

На прикладі трьох слайдів та інформаційних повідомлень, про упущену сферу Кабмінівських досягнень.

13 лютого 2019, на черговому засіданні Кабміну Володимир Гройсман поспіхом та з успіхом презентува звіт Уряду за 2018 рік. 

Ясна річ, презентація була переважно позитивному світлі, адже тривале 14-ти квартальне зростання економіки — це те чим можна пишатись. При цьому, про те, що драйвер зростання (внутрішній споживчий попит) штовхає від’ємного сальдо торгівельного балансу на користь імпорту, — упустив. 

«Комфортний, теплий душ», Володимир Борисович намагатиметься досягти під час заслуховування звіту у Парламенті, тим самим отримавши індульгенцію від політичних ризиків. 

Звіт презентували у вигляді слайдів.  Серед них варто зробити   зупинку на тих, які можуть стосуватись сфер, які спиняють дійсний поштовх для розвитку країни.  Не так давно, представник МВФ зазначив, що Україні, задля економічного зростання, необхідно актуалізувати роботу у сферах приватизації, упровадженні ринку землі та, звісно, боротьби з корупцією. Ринок землі, залишу за межами цього тексту, адже питання дискусійне, непросте, а тим більше у рік подвійних виборів, коли мораторій пролонговано. 

А ось щодо приватизації, боротьби з корупцією та «коника Гройсмана» — інфраструктури, можна зупинитись. 

У питанні інституційної протидії корупції, голова Уряду зробив акцент на прозорості, яка сприятиме недопустимості корупційних проявів у сфері використання публічних фінансів, що абсолютно справедливо. Втім, він упускає момент, який стосується реагування очолюваного ним органу влади на факти виялення системних порушень, у частині використання тих самих фінансів, адже притягнення до відповідальності, є компетенцією правоохоронних органів, а ось усунення організаційних причин та умов, що сприяють вчиненню цих порушень — зона відповідальності в т.ч. Кабміну, як уповноваженого від народу на виконання правомочностей власника.

Дивним чином знайомлячись зі слайдом розбудови транспортної інфраструктури не знаходиш жодної згадки про морську, портову інфраструктуру. 

Про неї лише коротка згадка, у якій зазначається, що сформовано професійну наглядову раду ДП «Адміністрація морських портів України». 

Дивно, чому не хизуються в Уряді проведеними днопоглиблювальними роботами, реалізованими інфраструктирними проектами, побудованими терміналами, їх передачею у концесію, адже це галузь, яка зі слів очільників країни, має потенціал забезпечити неухильний ріс вантажообігу, а як наслідок — зростання ВВП. 

Залишається сподіватись, що парламентарі поцікавляться у Гройсмана та профільного міністра про те, як він розглянув та як відреагував, борячись із корупцією, на висновки Держаудит служби за результатами аудиту фінансов-господарської діяльності ДП "Адміністрація морських портів України" за період 2015 року по 2017 рік та виявлених порушень на сотні мільйонів гривень (https://www.pravda.com.ua/news/2018/06/29/7184860/), за якими проводиться розслідування НАБУ . 

Які організаційні та практичні заходи вжив за результатамит виявлених САП та НАБУ фактів змови посадових осіб держпідприємств з приватними особами, щодо привласнення коштів виділених на днопоглиблення  Бердянського та Маріупольського морських портів, на суму понад 247 млн грн (https://dt.ua/UKRAINE/eks-kerivnikam-administraciya-morskih-portiv-ukrayini-ogolosili-pidozru-u-privlasnenni-247-mln-grn-267846_.html). При чому судячи з оприлюденених відомостей факти не надто бородаті та стосуються керівного складу держпідприємств періоду 2014-2018 років, голови, заступників, керівників філіалів.  

Дивно, чому не включили у перелік реалізованих проектів  мостовий перехід через Сухий лиман, як прояв співпраці з місцевою владою, прояв децентралізації. Саме Урядом Гройсмана погоджувалось фінансування цього об’єкту у 2017 році, з початковою вартістю близько 100 млн грн. В силу того, що понтонна переправа, яка 1968 року виконує роль мосту, знаходиться на балансі держпідприємства, часткове фінансування здійснено, за рахунок його коштів, за даними ЗМІ, на суму понад  50 млн грн.  Щодо цього ж об’єкту у 2018 році, бюджетний комітет ВРУ, заслухавши доповідь, на той момент, віце-мера Чорноморська Юрія Крука, виділив місту ще додатково 30 млн грн., а у вересні 2018 року, розпорядженням Одеської ОДА, кошторис проекту затверджено вже на рівні понад 217 млн грн. (https://usionline.com/2018/09/29/stroitelstvo-mosta-cherez-suhoj-liman-podorozhalo-vdvoe/), при тому, що початок експлуатації самого переходу було заплановано на літо 2018 року. 

Той, чиїм проектом називали вказани Мостовий перехід, той, хто вмовив депутатів на додаткове фінансування, той, хто за дивним збігом обставин тривалу частину свого трудового шляху пропрацював на посадах в мінінфраструктури та системі морських портів, вже не віце-мер Чорноморська, а міст недобудований, при збільшеній удвічі кошторисній вартості. 

Але, мабуть, це занадто дріб’язкові випадки, щоб можна було говорити про системні прогалини у організації боротьби з корупцією у сфері управління державною власністю та фінансами у портовій інфраструктурі.  Уряд вважає, що для 2018 року достатньо створення незалежної наглядової ради. Презентація звіту з, не побоюсь цього  слова, пафосним: «на відміну від інших, ми —не брешемо», — скоріше породжує недовіру до усього документу, ніж досягає того ефекту, який потрібен Володимиру Борисовичу.