Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
11.03.2020 21:44

Тижневий огляд виправдувальних вироків, за період з 1 по 6 березня 2020 року

Адвокат, старший партнер Адвокатського об’єднання "Dominus Litis"

Зазначені рішення судів, на час публікації статті не набрали законної сили, однак незважаючи на це, вони заслуговують на увагу.

Друзі, пропоную Вашій увазі короткий огляд  виправдувальних вироків ,які були прийняті у період з 01 по 06 березня 2020 р. Інформація взята з Єдиного реєстру судових рішень, і буде подана у вигляді цитування тих чи інших обставин справи, які послугували підставою для виправдання особи. Зазначені рішення судів, на час публікації статті не набрали законної сили, однак незважаючи на це, вони заслуговують на увагу.

1. Вирок за ст. 309 КК України. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87943168

«Суд вважає, що органами досудового розслідування належним чином не з`ясовано відношення дійного власника домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 до виявлених під час обшуку у недобудованій частині будинку рослин марихуани (канабісу), не перевірено можливість появи виявленого наркотичного засобу у вказаному приміщенні до моменту проживання у будинку ОСОБА_1 . Враховуючи вказані обставини, у суду є обґрунтовані сумніви в тому, що виявлений наркотичний засіб належать саме ОСОБА_1 , тому суд вважає, що обвинувачення за ч.1 ст.309 КК України відносно ОСОБА_1 є недоведеним та ґрунтується на припущеннях та домислах прокурора.

Таким чином, органом досудового розслідування не доведено «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_1 , оскільки доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

«Слід зазначити щодо наявності у суду обґрунтованих сумнівів щодо протоколу обшуку від 30.01.2019, що було проведено у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , який хоча і проводився на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.01.2019, але власника домоволодіння ОСОБА_4 з незрозумілих підстав не було сповіщено про проведення даної слідчої дії. Також у суду наявні обґрунтовані сумніви щодо предметів, вилучених під час такого обшуку, а також всі подальші слідчі дії з цими речами. Як вбачається з ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 28.01.2019, обшук дозволено за місцем проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 .»

«законних підстав у органу досудового розслідування розпочинати обшук не було, оскільки, згідно ухвали слідчого судді дозвіл надано лише на обшук у будинку за адресою АДРЕСА_1 , а не у домоволодінні за вказаною адресою, що б включало у дане поняття: житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці.»

2. Вирок за  ч.2 ст. 350 КК України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87951369

«Сторона обвинувачення на підтвердження виконання вимог ст. 290 КПК України вказує, що підозрюваного було повідомлено про завершення досудового розслідування та надіслано повістки про виклик для ознайомлення з матеріалами, однак згідно рапорту слідчої Вихованок Р.С. відмовився від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Також, в приміщенні суду до вручення обвинувального акту обвинувачений із захисником ознайомилися з матеріалами, що стверджується відеозаписом такої події. Надалі під час розгляду справи судом захисник обвинуваченого знайомилася в приміщенні суду з матеріалами кримінального провадження.

Проте, за відсутності письмового підтвердження сторони захисту про надання доступу та ознайомлення з матеріалами, а також за відсутності ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення, на переконання суду сторона обвинувачення не виконала вимоги ст. 290 КПК України.

В даному випадку сторона обвинувачення не використала механізму, закріпленого в ч. 10 ст. 290 КПК України, застосування якого дозволяє у процесуальний спосіб вирішити проблему із зволіканням при ознайомленні з матеріалами, а також із відмовою сторони кримінального провадження у виконанні свого процесуального обов`язку письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їй доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. При цьому, відеозапис ознайомлення ОСОБА_1 із захисником з матеріалами не підтверджує факту ознайомлення з матеріалами саме цього кримінального провадження та в розумінні положень ст. 290 КПК України не може вважатися підтвердженням такого факту. Покликання прокурора на ознайомлення з матеріалами справи захисником Жук Г.В. також не є підтвердженням виконання вимог ст. 290 КПК України, оскільки на час повідомлення про завершення досудового розслідування адвокат не представляла інтереси підозрюваного, а надалі вступила до участі в справі в ході судового розгляду та ознайомилася з матеріалами 02.10.2017 року в приміщенні суду, в той час як йдеться про відкриття матеріалів досудового розслідування.

Відтак, в цій частині доводи сторони захисту про невиконання стороною обвинувачення свого процесуального обов`язку - надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування та невідкриття їй матеріалів кримінального провадження для ознайомлення - є обґрунтованими.»

3. Вирок за  ч. 1 ст. 125 КК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87996790

«В матеріалах кримінального провадження, які досліджувалися в судовому засіданні, наявна постанова слідчого СВ Вінницького МВ УМВС України Теслі А. В., яка датована незрозумілою датою, що має до того ж виправлення «01.003.2015 року». Те, що постанова виносилася саме 01 березня 2015 року свідчить той факт, що у висновку експерта №285 від 02.03.2015-03.03.2015 зазначено, що експертиза проводилася на підставі постанови слідчого СВ Вінницького МВ УМВС України ст. лейтенанта міліції Теслі А. В. від 01.03.2015 р. Іншої постанови про призначення експертизи суду не надано.

Проте відомості в ЄРДР щодо заподіяння 01.03.2015 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 внесені лише 02.03.2015 згідно витягів з кримінального провадження №12015020010001261.

Таким чином висновок експерта №285 від 02.03.2015-03.03.2015 не можна вважати доказом, отриманим відповідно до вимог КПК, оскільки експертиза розпочата до початку досудового розслідування, проведена без законних підстав, а відтак суд вважає цей доказ недопустимим, тому до уваги його не бере.»

4. Вирок за ч. 1 ст. 125 КК  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87960730

«Обвинувачений вказав, що приїхав додому, бачив потерпілу, він займав собакою, не встиг зібратися, як приїхали працівники поліції, запитував у них, що трапилося, до нього питань не було, а тому він і пішов. В той день потерпіла також була у нетверезому стані, сиділа на дивані в кімнаті, ознакою стану сп`яніння, є лайка. В той день працівників швидкої не бачив.

В матеріалах по заяві ОСОБА_11 ЖЄО № 18378 від 06.05.2016 є лише заява ОСОБА_2 щодо неправомірних дій обвинуваченого, її пояснення про те, що обвинувачений наніс їй два удари в обличчя та плече, постійних образ, повідомила про виклик швидкої з приводу підвищеного тиску. В матеріалах є пояснення ОСОБА_3 щодо нецензурної лайки потерпілої, її погроз та наявності справ щодо поділу майна в суді.

З наданих суду стороною обвинувачення доказів не встановлено спричинення обвинуваченим потерпілій умисних тілесних ушкоджень, не тільки у виді спричинення тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, але й інших - у вигляді ударів рукою в обличчя, так як експертом під час огляду не виявлені інших тілесних ушкоджень, які б підтвердили наслідки таких дій.»

5. Вирок за  ч.1,3 ст. 190 КК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87997194

«Надавши оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідків, з огляду на те, що в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт того, що обвинувачений приймав у них замовлення на товари, а згодом отримував кошти за поставлений товар, однак достовірно не стверджували, що злочини вчинено саме обвинуваченим та зазначали, що жодних непорозумінь при розрахунках за товари не виникало, суд дійшов висновку про те, що зазначені докази самі по собі не є достатніми для визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Фактичні дані, що містяться в показаннях свідків, суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не спростовують тверджень обвинуваченого про те, що даних злочинів він не вчиняв.

Суд такожзазначає,що висновокекспертизи не містять жодних фактичних даних про те, що обвинуваченим вчиненні інкримінованні йому злочини.

Крім того,з висновкуексперта зарезультатами проведеннясудово-економічної експертизи№ 5513/18-21від 26.11.2018року,вбачається,що у зв`язку із відсутністю бухгалтерських документів (товарно-грошових звітів ОСОБА_1 з первинними документами за період з 01.10.2017 року по серпень 2018 року, регістрів бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2 в яких відображено рух товарів та коштів ОСОБА_1 та розрахунки з контрагентами) встановлене за «Актом інвентаризації розрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_32 » на суму 43 522,85 грн. документально підтвердити не видається за можливе.»

«Що стосується Акту інвентаризації розрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що в ході перевірки та звірки з клієнтами по торгівельному представнику ОСОБА_1 було виявлено факт забору грошей в клієнтів та нездачу їх в касу, загальна сума заборгованості складає 43 522 грн. 85 коп., суд зазначає, що даний акт складено без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 р. за № 1365/26142, матеріально відповідальну особу з ним ознайомлено не було, а тому суд визнає його недопустимим доказом.»

6. Вирок за  ч.2, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87968661

«Таким чином, наявні у матеріалах справи докази підтверджують ту обставину, що бюджетні кошти були спрямовані виключно на виконання будівельних робіт, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад зазначеного злочину, а саме розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що передбачено ч.2 ст. 191 КК України, та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинена повторно, що передбачено ч.3 ст. 191 КК України.»

7. Вирок за  ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 289 КК України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87930771

«Так, стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вчинив злочин за попередньою змовою спільно з ОСОБА_2 попередньо розподіливши ролі, тобто здійснюючи пособництво у злочині, а саме усуненням перешкод сприяв вчиненню злочину іншим співучасником.

Разом з тим, вчинення злочину у співучасті може бути лише у формі прямого умислу. Тобто особа повинна чітко усвідомлювати протиправність як своїх дій так і дій всіх співучасників, в тому числі роль кожного співучасника у скоєнні злочину, передбачати суспільно небезпечні наслідки злочину та бажати їх настання.

Наявність попередньої змови та розподілу ролей під час вчинення злочину, що є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні до зміни показань стверджувалась обвинуваченим ОСОБА_2 та повністю заперечується обвинуваченим ОСОБА_1 .

При цьому, суд зважає на те, що як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на вулиці нікого немає, а водій автомобіля, що потім викрадений ОСОБА_2 , зайшов до двору біля якого залишив авто, пішов далі і знаходився на відстані не менше 20-30 метрів від місця скоєння злочину, хоча найбільша «небезпека» перешкоджання злочину виходила саме з того, що його може припинити водій, який не очікувано вийде з двору. Тому здійснюючи усунення перешкод у вигляді попередження свого спільника про небезпеку затримання чи перешкоджання доведенню злочину до кінця, ОСОБА_1 повинен був тримати в полі зору саме двір та вихід з нього, а не продовжити рух та знаходитись на досить значній відстані від автомобіля під час його викрадення. Вказані обставини підтверджені показаннями як свідків так і самих обвинувачених.

Суд не може взяти до уваги як беззаперечний доказ попередньої змови та розподілу ролей у вчиненні злочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередні показання останнього, оскільки, як встановлено в судовому засіданні той виказав пропозицію викрасти автомобіль досить неоднозначним питанням: «Може доїдемо до місця?» на що ОСОБА_1 також дав не досить конкретну відповідь, що не проти доїхати, можливо маючи на увазі пропозицію зупинити попутний автомобіль, попросити когось підвезти чи інший законний спосіб полегшити пересування. При цьому показання ОСОБА_2 щодо попереднього розподілу ролей на виконавця та пособника взагалі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні так як той не зміг пояснити яким чином вони зрозуміли хто яку роль у вчиненні злочину буде виконувати. До того ж обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні змінив свої показання, пояснив, що він не вступав у зговір з ОСОБА_1 , а викрав автомобіль сам, керуючись раптовим умислом коли ОСОБА_1 пішов далі по дорозі, наполягав на змінених показаннях та невинності останнього у вчиненні злочину.

Той факт, що ОСОБА_1 на пропозицію ОСОБА_13 сів у автомобіль та здійснив на ньому поїздку в якості пасажира після того як той його викрав, жодним чином не свідчить про наявність умислу у ОСОБА_1 так як злочин, передбачений ст. 289 КК України є закінченим з моменту початку руху транспортного засобу внаслідок запуску двигуна чи буксирування або встановлення контролю над транспортним засобом. При цьому не може бути притягнутим до відповідальності особа, яка не приймала участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснювала поїздку на цьому транспортному засобі.»

8. Вирок за ч. 1 ст. 185 КК України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87925342

«Водночас згідно з вимогами статей 84, 91, 242 КПК України єдиним джерелом доказування розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди є висновок експерта. У цьому кримінальному провадженні потерпілий не може визначити розмір матеріальних збитків, документу, який би міг підтвердити такі збитки суду не надано (такого документа не має і не може бути, оскільки документи на придбання фактично втрачені, бухгалтерський облік потерпілий не вів, інвентаризація не проводилася), експертиза для визначення такого розміру не проводилася і клопотань про проведення такої експертизи не заявлялося (призначення такої експертизи у кримінальному провадженні фактично неможливе, оскільки при призначенні товарознавчої експертизи має бути зазначено, яка певна річ підлягає оцінці, а з обвинувачення не вбачається які саме двигуни, насоси, яких існує велика кількість підлягають оцінці, які були їхні характеристики, стан - цього всього орган обвинувачення не встановив), що унеможливлює доказування розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому суд враховує, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, належить до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обов`язковими його ознаками є матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв`язок між цією шкодою і таємним викраденням. Стороною обвинувачення не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували матеріальну шкоду.»

9. Вирок за ч.2 ст.367 КК України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87980952

«Із обвинувального акту вбачається, що злочинні дії ОСОБА_2 також полягали в підписанні довідки 6-зем, до якої була внесена інформація, що не відповідала дійсності, оскільки підписання документів в управлінні відноситься до компетенції начальника. Проте, слід зауважити, що діяння, виконувані виключно як професійні функції, позбавлені організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського характеру, не можуть розцінюватись як службова недбалість, навіть якщо вони заподіяли істотну шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом.

Системний аналіз положень ст.367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

В коло службових обов`язків ОСОБА_2 відповідно до повноважень, визначених Положенням про міськрайонне управління у м.Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру, не входила самостійна перевірка відомостей документації із землеустрою про земельну ділянку по АДРЕСА_2 при наданні довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 11.07.2017 року. Саме головний спеціаліст відділу у м.Сумах готує довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями згідно посадової інструкції.

Таким чином, сам по собі факт підписання довідки складеної іншим працівником відповідно до покладених на нього посадових обов`язків, не створює складу злочину у діях ОСОБА_2 .»

10. Вирок за ч.2 ст.15 ч.1 ст.201, ч.2 ст.263 КК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87952061

«Відповідно до Витягу з ЄРДР кримінального провадження №22018080000000034, відомості про яке внесені 26.03.2019 року та 30.03.2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.201 та ч.2 ст.263 КК України, слідчими, які мають право проводити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні є: Інюхін А.В., Гріщенко А.О., Покутній О.О. (т.2 а.с.1). Цей факт також встановлений виходячи із даних постанови про призначення слідчої групи у кримінальному провадженню від 30.03.2018 року (т.2 а.с.3) та відповідно до обвинувального акту (т.1 а.с.1). У судовому засіданні прокурор також відповіла суду, що інші процесуальні документи, які б свідчили про зміну групи слідчих, відсутні.

Таким чином, Джугель П.В. не був тією уповноваженою особою, яка мала право звертатися до слідчого судді по даному кримінальному провадженню із клопотанням про надання дозволу на обшук місця проживання обвинуваченого. Крім того, останній був присутнім і під час судового розгляду свого клопотання слідчим суддею у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя (т.2 а.с. 24).

Отже, дані, отримані під час обшуку, суд визнає такими, що отримані не у порядку, встановленому КПК України, тобто недопустимими відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК України, а саме: проведення обшуку з порушенням суттєвих умов при отриманні дозволу суду на вказану слідчу дію. За таких обставин вважаю, що в даному випадку під час обшуку було істотно порушено право обвинуваченого на недоторканість житла.»

«В обвинувальному акті зазначено, що «… ОСОБА_1 08.02.2018 року досягнув згоди із невстановленим мешканцем м. Москва, Російської Федерації на ім`я ОСОБА_2 на переміщення через митний кордон України до Російської Федерації, з приховуванням від митного контролю двох ножів…..»

Водночас, з допустимих доказів, досліджених у судовому засіданні, не вбачається, що обвинувачений 08.02.2018 року домовлявся про переміщення через митний кордон України до РФ з приховуванням від митного контролю двох ножів.

Крім того, у суді не доведено факт існування чоловіка на ім`я ОСОБА_2 саме із м. Москви.»

11. Вирок за ст. 367 ч.2 КК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87973297

«Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , всупереч вимогам п.2 ч.1ст.91 КПК Українине зазначає, а у судовому засіданні обвинуваченням не подано доказів щодо форми вини, мотиву і мети вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Також в Обвинувальному акті по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 не зазначено точний перелік посадових обов`язків директора КП Миколаївської міської ради «Миколаївське управління капітального будівництва» - ОСОБА_1 , виконуючи які він має забезпечити ефективне використання комунального майна. Суд також зауважує, що в Обвинувальному акті органом досудового розслідування не зазначено які конкретні дії особи ОСОБА_1 призвели до цих наслідків, тобто відсутність конкретного обвинувачення.»

Серед іншого, у даному вироку приділяється велика увага, щодо відповідальності посадових осіб підприємства, яке здійснюється технічний нагляд, за будівельними роботами.

12. Вирок за ч.1ст.272 КК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88001516

«Зі змісту вищезазначених актів перевірок вбачається, що перевірки ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів були проведені на підставі ухвал слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28.09.2017 року та від 25.07.2017 року, якими надано дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки з питань додержання вимогЗакону України «Про охорону праці», інших законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства України суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних виробничих підрозділів.

 КПК Українипрямо не передбачає повноваження слідчого або прокурора «призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом». Дійсно, в редакції, що діяла до 15 липня 2015року, КПКпередбачав такі повноваження в пункті 6 частини другої статті36і пункті 4 частини другої статті40 КПК. Однак підпунктом 12 пункту 5Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру»з переліку повноважень прокурора (устатті 36 КПК) і слідчого (устатті 40 КПК) це повноваження було виключено. Закон набрав чинності 15 липня 2015 року. Таким чином, законодавець визначив, що з 15 липня 2015 року прокурор і слідчий не мають повноважень «призначати ревізії і перевірки». Зазначені законодавчі зміни у сукупності з положеннями пункту 2Постанови КМУ «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» від 13 серпня 2014 року № 408, відповідно до якого: «Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України», були підставою звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволу на проведення перевірок, за наслідком розгляду яких було постановлено ухвали про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Однак, відповідно до положеньКПК України, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі № 51-499км17 від 06.03.2018 року, слідчий суддя не має повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок. Таким чином, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.09.2018 року та Донецького апеляційного суду від 09.10.2018 року ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25.07.2017 року та від 28.09.2017 року скасовані, постановлені ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки. Саме тому зазначені докази є недопустимими і не можуть бути прийняті судом до уваги.»

13. Вирок за ч. 2 ст. 345, .2 ч.1 ст.373 КПК України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88069585

«Таким чином, за наявності суперечностей в показаннях потерпілого і свідків сторони обвинувачення, а також за наявності контраргументів сторони захисту та їх підтвердження показаннями обвинуваченого та свідків, однак за умови існування найбільш неспростовного доказу у виді висновку комісійної експертизи, що підтверджує версію захисту в частині того, що ОСОБА_1 не міг заподіяти тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 за вказаних ним обставин, вказує на недоведеність стороною обвинуваченнявчинення діяння ОСОБА_1 , яке ставиться йому в вину за ч. 2 ст. 345 КК України. Інших діянь, які б встановлювали механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , стороною обвинувачення не надано, а суд позбавлений можливості вийти за межі обвинувачення та встановити такий механізм самостійно.»

14. І на останок, окремої уваги заслуговує вирок у справі за ч. 2 ст. 369-2 КК  Окремий аналіз зазначеного вироку не робився, адже його необхідно аналізувати в цілому,  велика кількість порушень, які слід аналізувати в сукупності із обставинами справи. Тому рекомендую його проаналізувати в цілому за посиланням  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88007758

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]