Що має бути в Порядку маркування пластикових пакетів

Біорозкладні пластикові пакети мають бути відповідно марковані. Як саме, має встановити КМУ у окремому порядку. Ми знайшли два таких проєкти і детально прочитали їх.

Закон України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» було введено в дію 10 грудня 2021 року. У його ч.2 ст.4 передбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує окремий Порядок маркування пластикових пакетів, який поки ще не ухвалено, однак проєкт підготовлено і надано для обговорення.

Ми виявили два проєкти Постанови КМУ: (1) «Порядок маркування пластикових пакетів» на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та (2) «Порядок маркування біорозкладних пластикових пакетів» на старому сайті Міністерства економіки України. По великому рахунку, окрім назви, ці проєкти не мають суттєвих відмінностей, тому пропонуємо за основу взяти перших з перерахованих проєктів.

Так, відповідно до Проєкту Постанови КМУ «Порядок маркування пластикових пакетів» маркуванню підлягають біорозкладні пластикові пакети.

Маркування «біо»

В цілому, щодо безпосередньо маркування, Порядок містить єдину вимогу для виробників та імпортерів, а саме, наносити «на кожний пластиковий пакет, що належить до такого асортиментного ряду, напис «біо» або «біопакет», або «біорозкладний», який повинен бути розбірливим, видимим і незмивним».

На нашу думку, такого напису недостатньо, оскільки він не інформативний для споживача щодо подальшого поводження з таким пластиковим пакетом.

Якщо обирати з трьох варіантів, напис «біорозкладний» має бути пріоритетним. Оскільки позначка «біо» для пересічного споживача скоріше говорить про спосіб виготовлення цього пакету. Ніби виготовили нешкідливим, «біо», шляхом. Аналогічно й щодо напису «біопакет». 

Якщо на полиці є два види яблук та один з них маркований «біо» - що насправді бачить покупець? Що «біо» не поливали шкідливими хімікатами.  А два види яєць? Що курки, які знесли «біо» яйця, вірогідно, мали кращий раціон, ніж ті, що не «біо»…

Поєднати в голові «біопакет» з тим, що в нього можна складати органічне сміття й компостувати – доволі складно для споживача непідготовленого, не обтяженого знаннями про сортування сміття.

На нашу думку, порядок має містити вимоги до біорозкладних пластикових пакетів для виконання виробниками (імпортерами) – з одного боку, яким технічним характеристикам мають відповідати пакети, аби інформація про їх «біорозкладеність» відповідала дійсності (для цього в Проєкті надано перелік стандартів, яким мають відповідати пакети), а з другого боку, яка інформація має бути обов’язково надана споживачу, щоб він чітко розумів, яка це продукція (і чим відрізняється від інших пакетів), та що з нею роботи та не робити.

Загальні вимоги по маркуванню

Варто нагадати, що на пластиковий пакет, як й будь-яку продукцію, розповсюджуються вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», яка визначає обсяг інформації про продукцію, що повинна міститися на етикетці, упаковці тощо:

1) назва товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо);

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин та відповідні застереження щодо застосування;

5) позначка про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7) дата виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання;

10) правила використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача. 

Вся перерахована вище інформація може розміщуватись, зокрема, на етикетці «партії» (користуючись термінологією Порядку) пластикових пакетів.

Разом з тим, залишається на розсуд виробника пластикових пакетів рішення, яка інша інформація може бути нанесена на пакет. На нашу думку, з вказаного переліку це може бути така інформація:

- Назва товару – біорозкладний пакет чи інші варіант, як вказано вище. 

- Дата виготовлення та (або) строк придатності – оскільки здатність до розкладання з часом навряд змінюється, безпечне використання пакету передбачає встановлення виробником строку його придатності.

- Відомості про умови зберігання – зокрема, дотримання температурного режиму задля збереження заявлених властивостей.

- Правила використання продукції – наприклад, відомості щодо утилізації способом компостування.

В контексті маркування слід згадати про проєкт Закону «Про матеріали і предмети, що контактують з харчовими продуктами», яким також передбачаються нові вимоги щодо маркування. Незважаючи на те, що проєкт досі обговорюється і наразі відсутній фінальний текст, у тексті законопроєкту, прийнятого у першому читанні, передбачено, зокрема, напис «для контакту з харчовими продуктами», нанесення спеціальних графічних знаків. 

Окрім Порядку від КМУ із вимогами до маркування, слід запозичити практику ЄС по супроводженню нормативних актів гайдансом - інструкцією, яка містить деталізовану інформацію щодо термінології та порядок застосування норм на практиці (на зразок Commission guidelines on single-use plastic products in accordance with Directive (EU) 2019/904 of the European Parliament and of the Council on the reduction of the impact of certain plastic products on the environment). 

З урахуванням всього викладеного вище, вбачається, що на пластиковому пакеті має бути досить багато інформації!

Разом з тим, варто підтримати ініціаторів проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо маркування продукції шляхом нанесення QR-коду» №7497 від 28 червня 2022 року, які, як вказано в назві законопроєкту, пропонують встановити можливість маркування шляхом нанесення на продукції позначення QR-коду, що забезпечує отримання інформації в електронному вигляді. Створити веб-сторінку із всією інформацією українською мовою виглядає простішим варіантом у порівнянні із нанесенням маркування на кожну одиницю продукції.