Що каже міжнародне право з приводу конфіскації активів російського центробанку?

З точки зору міжнародного звичаєвого права порушене питання пов’язано із імунітетом кожної держави. Серед іншого - імунітету щодо її майна. 

Вважається, що одна держава не може відібрати майно іншої проти волі останньої. У певних випадках, у відповідному порядку та за чітко визначених умов, так можна вчинити за рішенням міжнародної організації як то ООН. В такому разі можна сказати, що суверенна a priori держава підкорила себе власною волею додержанню відповідних правил. Але що робити, коли міжнародні інституції фактично не діють? Чи можуть інші держави відібрати активи агресора самотужки, кожна окремо чи разом? 

Писані та звичаєві норми міжнародного права передбачають певні механізми реагування - контрзаходи та самозахист, у тому числі - колективні (солідарні). Підґрунтям для таких заходів є положення Статуту ООН, Статті про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння (ARSIWA, 2001), що вміщують визнані звичаї міжнародного права.

Можна сказати, що кожна західна країна зазнала негативного впливу російської агресії та має право (та певною мірою навіть обов’язок) реагувати, зокрема, підтримуючи Україну як зброєю та фінансами, так і в інший спосіб. В межах реалізації вищезгаданих прав можуть вживатись заходи й компенсаційного характеру за рахунок агресора, що можуть бути спрямованими на підтримку та відновлення України. 

Конкретні рамки для найбільш ефективної реалізації цих міжнародних принципів краще за все помістити у відповідні міждержавні угоди (з якомога більшою кількістю країн-учасниць). Для того, шо б реально відібрати більше 300 мільярдів активів російського центробанку, скоріше за все, потрібні будуть суттєві зміни й до національного законодавства кожної з цих країн-учасниць міжнародної угоди. Поки що тільки Канада запровадила необхідний закон, проте він ще не був застосованим на практиці. Після оголошення росіі державою-спонсором тероризму, потенційно з неї буде також з її майна буде знято суверенний захист за законодавством США. Континентальна Європа є більш консервативною, але російська загроза потребує трансформації у правосприйнятті.

Тож, міжнародне право пропонує інструментарій та необхідний арсенал засобів. Необхідно активно користуватись ним, формуючи нові (жорсткі та рішучі) принципи колективної (солідарної) відсічі агресії, аж до тлумачення обмеження суверенного імунітету на активи держави, щодо якої застосовуються колективні контрзаходи, а такі активи спрямовуються на компенсацію спричиненої агресором шкоди.

Це стане запорукою миру у майбутньому та дозволить Україні принаймні частково компенсувати втрати.