Стаття 25 Закону про запобігання корупції (Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності)
1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбаченоКонституцією або законами України.
2. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних.
Звернемо увагу на пункт 2 частини 1 цієї статті: нормою забороняється входити до наглядової ради, ревізіційної комісії, правління та інших органів управління унітарних та корпоративних підприємств приватної, державної, комунальної власності.
За порушення цих обмежень передбачена адміністративна відповідальність:
Стаття 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності):
Порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.
Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.
Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.
Але! Закон Про запобігання корупції містить цікаву норму, всю «красу» якої ми відчуємо в майбутньому.
Це:
Стаття 36 Закону про запобігання корупції (Запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав)
1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.
У такому випадку особам, зазначеним у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї.
Тобто, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, депутати всіх рівнів, судді, правоохоронці, незалежно від займаних посад, НЕ МОЖУТЬ УПРАВЛЯТИ ВЛАСНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ(акціями, частками, паями) всіх без винятку підприємств, як вітчизняних, так і іноземних, а також незалежно від обсягу цих прав! Це нонсенс!
Корпративні права необхідно відчужити або передати в управління не пов'язаним особам.
Ця норма є неприпустимою, особливо враховуючи те, що український ринок управління корпоративними правами ледве живий і наскріз шахрайський. А якщо взяти до уваги економічну статистику, то приводу для оптимізму немає.
Зараз ситуацію рятує тільки те, що за порушення даної норми не встановлена юридична відповідальність. Але це питання часу.
Утім, припису ст. 36 Закону Про запобігання корупції можна знайти таке обгрунтування: держава взяла курс на професіоналізацію публічної служби – виховання професійних бюрократів-бухгалтерів. Щоб не допустити до управління, у тому числі економікою, промисловців з приватного сектору.
Логічно, що професіонал, який зробив успішну кар'єру, володіє корпоративними правами, зокрема, підприємства, в якому працював. Тепер цей професіонал тричі подумає: а навіщо мені державна служба?!
Примітки. (1) Особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;
ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;
ж) члени Центральної виборчої комісії;
з) поліцейські;
и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
і) члени державних колегіальних органів;
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;
(2) Особи, зазначені у підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті
