Я проти депутатської недоторканності, але я за депутатську незалежність

Я проти депутатської недоторканності, проти пільг і привілеїв депутатів, але я за депутатську незалежність

19 вересня проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», реєстраційний номер 1009 не було проголосовано в парламенті.

З великою вірогідністю на цей законопрект ніхто не звернув би уваги, не читав би його як і більшість інших законопроетів не читають українці. Але у нас є фейсбук. Фейсбук знає все про всіх. Фейсбук уміє створювати новини. Та що там новини! Сенсації.

Народні депутати України виконали свою безпосередню роботу – прочитали законопроект, винесений в парламент на голосування. Почитали аналітику на нього, поговорили з експертами і вирішили, що законопроект далекий від того документа, за яким мусить жити частина населення і відправили його на доопрацювання.

Натомість, ті, кому дуже не подобається нова влада, швидко заговорили про розкол у фракції, про демарш 44 депутатів з фракції партіїї влади, які не проголосували за 1009. Чого тільки не прочитаєш! Договорилися до того, що частина слуг народу відмовилася голосувати за зняття недоторканності. І то нічого, що зняття недоторканності – це перше, що ми зробили у перший же свій робочий день. Тому я і далі вважатиму усіх, хто не намагатиметься розбиратися по суті, а піддаватиметься на маніпуляції у фейсбуках, нерозумними.

Що ж насправді закладено у 1009 і чому я не проголосувала за цей законопроект?

1. Збільшуються повноваження прокурорів, слідчих та детективів, обмежуються права підозрюваних і їх адвокатів, відновлюються положення радянського КПА 1960 року.  Такі зміни спрямовані на відновлення в Україні карального кримінального процесу, а не змагального, як передбачено в чинному КПК, коли і прокурор, як сторона обвинувачення, і адвокат, як сторона захисту мають рівні умови.

2. Не буде встановлено строку від моменту відкриття кримінального провадження та до моменту вручення підозри особи. На практиці це призведе до того, що розслідування проваджень буде здійснюватися роками, без жодних законодавчих обмежень. Оскільки, розслідування кримінальних проваджень розпочинається з моменту внесення відомостей про них до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У разі внесення запропонованих змін, правоохоронці не будуть обмежені жодними строками на проведення слідчих дій з дати внесення відомостей про злочин до Реєстру і до моменту вручення особі підозри. Такі зміни відновлюють норми, які були в радянському КПК, містять корупційні ризики і сприятимуть зловживанням.

3. Сторони кримінального провадження отримують право самостійно залучати експертів. Такі норми можуть спричинити до затягування розслідування кримінального провадження та створюють можливість маніпулювання доказами у кримінальному провадженні через надання або ненадання певного матеріалу на дослідження експерту, так і через формулювання питань у формах вигідних для замовника, що не сприятиме встановленню об'єктивної інформації у справі, а створить додаткові способи використання цього права на затягування розслідування.

4. Строки досудового розслідування будуть продовжуватися Генеральним прокурором, без рішення суду. Це спричинить до обмеження прав людини і зловживання правами правоохоронних органів. Для забезпечення обґрунтованого продовження строків досудового розслідування, рішення про це має приймати виключно суд.

Саме ці та ряд інших норм могли повернути пересічних громадян у радянські часи і їхні права були дуже обмежені. Напевне саме це мало на увазі і Головне юридичне управління, яке висловило думку про наявність низки недоліків у законопроекті та дійшло висновку, що він потребує доопрацювання та винесення на повторне друге читання. Тобто, законопроект містив ряд пропозицій, які порушують Конституцію України і створюють перешкоди до гарантованого усім права на справедливий розгляд та вирішення справи.

Тому я не підтримала законопроект, а голосувала за направлення його на повторне друге читання, щоб була можливість якісно його доопрацювати.

Стосовно того, що цей законопроект депутати не підтримали  бо він обмежує права і свободи депутата: обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, так усе це буде застосовано до народних депутатів з 1 січня 2020 року, з часу набрання сили закону №7203 «Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів), який ми в першому читанні прийняли в перший же свій робочий день, а 3 вересня у другому і в цілому, і нині він уже підписаний Президентом України.

Я проти депутатської недоторканності, проти пільг і привілеїв депутатів, але я за депутатську незалежність. Тому не підтримала цей законопроект, бо він обмежує права моїх виборців. Я проти того, аби будь якій людину, незалежно від того, хто це: депутат, вчитель, інженер, поліцейський могли виставити підозру, яку вона просто апріорі не зможе оскаржити. Я проти того, аби проти нас порушували кримінальні справи і не закривали їх ніколи. Я підтримала пропозицію відправити законопроект на доопрацювання. Особисто підготувала і подам на профільний комітет свої правки до документа і наполягатиму аби їх врахували.

Окремо хочу сказати, що це нормальний законотворчий процес.

А коаліція наша ніде не поділася. Вона велика. Це монокоаліція. Відповідно думок дуже багато. Закономірним явищем при таких умовах є дискусії. І вони теж є. Це свідчить про те, що ми аналізуємо законопроекти, адаптуємо їх до умов застосування на практиці. Вислуховуємо позитивні й негативні відгуки і виносимо їх на дискусійні майданчики. Дискусія в середині нашої фракції свідчить про те, що не дивлячись на заданий з самого початку роботи «турборежим», ми намагаємося максимально розбиратися по суті законопроектів. Якби ми просто голосували «за» за партійним принципом, як це було раніше, цих протиріч, звісно, не виникало б.

Але так, як раніше, бути не може. Цього не хотів Президент України, набираючи собі команду, цього не хочемо ми, ставлячи головними перед собою інтереси наших виборців.