Оспорювання батьківства

Згідно ч. 1 ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Проте, на практиці, іноді трапляються випадки, коли виникає необхідність оспорити батьківство. Згідно з положеннями Сімейного кодексу України таке право закріплено.

Ч. 1 ст. 136 СК України регламентовано, що особа, яка записана батьком дитини, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.  

Відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 в судовому порядку така особа має право оскаржити батьківство. Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зауважив, що на сьогодні єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини є ДНК-тест; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 7 травня 2009 року).

Походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів, які можуть підтвердити цей факт. А висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно було оцінювати з урахуванням положень ч.2 ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно вимог ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. 

Згідно вимог СК України оспорити мають право:

1) особа, записана у свідоцтві про народження батьком дитини;

2) спадкоємці (якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, його спадкоємці  мають право оспорити його батьківство за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства) (ч.1 ст.137 СК України);

3) дружина, батьки, діти (спадкоємці) – якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини (ч. 3 чт. 137 СК України);

4) жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини. (ч.1 с. 138 СК України).

Ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/1200/20 (постанова від 06 квітня 2021 року) розглянуто у письмовому провадженні касаційну скаргу, в якій позивач вказував на те, що в період 2010-2011 років мав непостійні відносини з відповідачкою, неодноразово на тривалий час виїжджав за межі України на роботу. Окрім того, позивачу стало відомо, що відповідачка в зазначений період мала близькі стосунки з іншим чоловіком, який і є справжнім батьком дитини.  З урахуванням викладених обставин, просив суд виключити відомості про батьківство з актового запису про народження дитини.

ВС встановлено, що у  разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.