Що треба аби відродити українську енергоефективність
Продовжуючи серію блогів на теми, що стали актуальними на UkrFinForum18, сьогодні ми поговоримо про енергетику.
Продовжуючи серію блогів на теми, що стали актуальними на UkrFinForum18, сьогодні ми поговоримо про енергетику.
Енергетика – доволі болюча тема для України. Енергетичний потенціал України – це оповита мороком таємниця. Жарти жартами, але якщо ви напряму не дотичні з енергетичними питаннями, то доволі важко розібратися, чого Україна і досі енергетично залежна, хоча за чисельними показниками минулого року ми імпортували 19 % нафти та газоконденсату, 27 % вугілля, 33 % газу, 77 % нафтопродуктів та всі 100 % атомного палива.
Якщо ж відправляємо на експорт так багато енергетичних ресурсів, звідки ж тоді у нас проблеми з енергетикою? Вся справа в енергоефективності.
Енергоефективність – це розсудливе використання енергетичних запасів країни. Іншими словами, це використання меншої кількості енергії для підтримання того ж рівня енергетичного забезпечення будівель або технологічних процесів на виробництві.
Саме в цьому напрямку ми суттєво відстаємо, бо не навчились раціонально використовувати ті ресурси, що маємо.
Уявіть собі, що сьогодні, у 2018 році, в Україні енергоефективність знаходиться на рівні, що був у 1989 році у Польщі. Але зараз Польща (потенціал енергетичних ресурсів у якої в рази менший від українського) наздогнала і навіть обігнала Швецію у питанні енергоефективності.
Тобто ми бачимо проблему, але чогось не шукаємо шляхів її вирішення. Хоча це досить велика ніша для інвестування та досить великий потенціал для залучення коштів. Поєднання цього потенціалу із силою ринків капіталу є одним із найкращих способів забезпечити приплив інвестицій в Україну. Все що потрібно Україні, аби це зробити – створити передбачуваний регуляторний режим.
Але тут виникає проблема - реакція громадян та суспільства на жорстку регуляторну політику, яка у 99 % випадків потягне за собою зростання тарифів. А це зазвичай громадяни сприймають так, ніби хтось збирається збагатитися на цьому.
Для успішного проведення таких радикальних реформ влада повинна ретельно підходити до прозорості, підзвітності та законності, тому що резерв громадської довіри майже вичерпаний.
Але є ще два не вирішених питання, які суттєво впливають на енергетичну сферу в Україні. По-перше, Україна виробляє тільки дві третини енергоносіїв, які споживає. А могла б реально забезпечувати себе повністю. Звісно, досить багато підприємств знаходяться на непідконтрольній території. Але непокоїть і те, що навіть з тими, які знаходяться на підконтрольній Україні території, держава не працює і не розвиває.
І ще одне – 30-мільярдний борг споживачів за сплату електроенергії, які заборгували Енергоринку, а той, в свою чергу, – компаніям. А кому вже винні останні – вугільникам чи газовикам – ніхто не знає. І цей борг – 30 мільярдів гривень – «висить» над галуззю і всіма українцями.
Важливо, що ми усвідомлюємо і бачимо ці проблеми. І нам є, куди рухатись. Тож маємо всі шанси зробити так, аби реалізувати та відродити наш енергетичний потенціал.
До речі, є ще один напрямок – альтернативна енергетика. Це галузь, яка сьогодні подає досить великі надії та сподівання. Вона, між іншим, є дуже важливою для енергетичної незалежності України, оскільки використовує внутрішні джерела енергії, які не потребують так багато коштів (енергія сонця, вітру, води). Таким чином, саме така галузь енергетики має потенціал для покращення національного платіжного балансу та підвищення рівня зайнятості.
І знаєте, не треба розповідати та шукати зраду в тому, що сьогодні зелена енергія в Україні – це лише 2 % від загального виробництва енергії. Адже до 2035 року Україна планує збільшити цю частку до 25 %. І якщо буде бажання й інвестори, то впевнений, все в нас вдасться!
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 710
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 599
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 235
- Реформа "турботи" 182
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 113
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
35778
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 11582
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 5988
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 3110
-
Золотий гребінець. Хто заробляє на курятині найбільше
Бізнес 1902