Что коммуницируют предлоги На… или В…?
Когда Вы говорите по-русски и говорите о чем/ком-то в нашей стране, Вы говорите на Украине или в Украине?
Когда Вы говорите по-русски и говорите о чем/ком-то в нашей стране, Вы говорите на Украине или в Украине?
На мой взгляд, использование первого или второго предлогов многое коммуницирует.
Говоря «на Кубани», к примеру, Вы имеете в виду «на одной из территорий России». Словосочетание «на Украине», по-видимому, подразумевает нечто похожее, что юридически и фактически неправильно. И, честно говоря, меня (русского по происхождению, но украинца по паспорту и духу) это задевает. Говоря о нахождении в стране, нужно говорить «в Украине».
Я считаю, что мы – украинцы, независимо от этнического происхождения, подошли к такому этапу нашего социального самосознания, что можем, во-первых, стать более уважительными прежде всего к себе и, во вторых, предложить другим уважительнее относиться к нам. И один из подходов здесь достаточно прост: постараться самим в разговорной и письменной речи говорить «в Украине» и так же просить говорить по-русски коллег, друзей, встречных как в стране, так и за рубежом. Я, например, стараюсь так поступать всегда.
Мне кажется, если большинство наших соотечественников отреагируют на такое предложение положительно, то у политиков (бездарных) не будет шансов нам морочить голову по поводу ущемления русского языка и насилия украинского языка в Украине. Потому что такой подход будет психологически влиять на формирование нашего уважительного отношения к себе и сбрасывания с себя комплекса «меншовартости» по отношению к кому угодно: России, Америке, Европе… Пора переставать ждать подачек от политиков, от заграницы, пора самим брать жизнь в свои руки и формировать лучшую жизнь для себя лично в Украине.
Ну, в общем – «в начале было слово….»
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 714
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 611
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 254
- Реформа "турботи" 182
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 113
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
35805
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 11590
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 6146
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 3566
-
Антиамбітність – не лінь, а вибір: чому slow success набирає обертів
Життя 2042