Білоруські демократичні сили перебувають у передчутті проведення виборів до Координаційної Ради. Цей представницький орган мають обрати у останній тиждень травня. Хоча реального впливу Координаційна Рада на події у Білорусі не матиме, її формування для опонентів Лукашенка матиме принципове значення.
Мова йде про третє скликання Координаційної Ради, і це буде перше з них, яке формуватиметься шляхом голосування (про додаткові резони цього процесу буде сказано нижче). На вибори йде дюжина політичними команд, які не варто назвати партіями, однак пропорційна система виборів має продемонструвати відмінність від лукашенківської Білорусі, де нижню палату парламенту продовжують обирати за одномандатними округами. В останню неділю лютого у Білорусі пройшли «вибори» до Палати представників. За підсумками цього політичного дійства жодного носія мінімально опозиційних настроїв до когорти законодавців обрано не було. На жаль, Координаційна Рада другого скликання, яка працює з лютого 2023 року, не використала можливість запаралелити процеси виборів всередині Білорусі та за кордоном.
Координаційна Рада буде обиратися на електронних виборах, і це дає можливість нагадати про імідж білорусів як ІТ-нації. Воно триватиме три дні – з 25 по 27 травня, причому період агітаційної тиші під час них не передбачений. Обирати представницький орган у такий спосіб – фактично єдина можливість його сформувати, разом з тим, існують щонайменше дві загрози. Перша – недостатня активність громадян Білорусі (у голосуванні братимуть участь ті, хто перебуває за межами своєї країни). Хоча порогу явки на вибори немає у більшості європейських країн, для білоруських демократичних сил кожен виборець сьогодні на вагу золота. За кордоном перебувають кілька сотень тисяч білорусів (навіть опоненти Лукашенка можуть проживати на в країнах ЄС, а у Росії та пострадянських республіках), і якщо у виборах візьмуть участь десятки тисяч білорусів, це буде серйозним успіхом. Якщо ні – виникне чимало питань. Друга – можливість віртуального втручання до процесу обрання Координаційної Ради з боку білоруських спецслужб. Нагадаю, що вони періодично демонструють свою присутність у середовищі білоруських демократичних сил, намагаючись їх деморалізувати. Відзначу, що опонентам Лукашенка, м’яко кажучи, не завжди вдається демонструвати консолідацію у боротьбі проти диктатора. Це зробив лукашенківський КДБ, який визнав всі 12 списків учасників виборів до Координаційної Ради «екстремістськими угрупованнями».
До складу нової Координаційної Ради мають увійти 80 делегатів, громадські організації (їх у Білорусі називають некомерційними, після політичної кризи 2020 року більшість з них було розгромлено, ті, що збереглися, функціонують переважно за кордоном) сформують Громадську раду, яка впливатиме на формування порядку денного. На щастя, у процесі підготовки до виборів вдалося відмовитися від деструктивної ідеї про 3 бюлетені для голосування, які могли б створити ілюзію більш активної участі (можливо), проте викликали б плутанину серед виборців (практично гарантовано).
Щоб отримати представництво у новому складі Координаційної Ради, списку потрібно подолати 3-відсотковий бар’єр. Практично у кожному списку є не лише опозиційний політик або відомий блогер, але і білоруський доброволець, який брав участь у війні проти Росії. Окремим списком йдуть представники білоруської діаспори, є кілька партійних списків. Для українського спостерігача у процесі білоруських виборів є чимало наївного, проте маємо розуміти, що кращих партнерів з північного боку у нас немає. Та й пристрасті там бувають серйозні: наприклад, вибори до Координаційної Ради стали каталізатором складних процесів у Полку Кастуся Калиновського, однак у виборах беруть участь і добровольці з інших підрозділів.
У процесі виборчої кампанії не обійшлося і без дрібних скандалів, які можна списати на хвороби росту білоруських демократичних сил. Хоча практично на старті Команда Латушки та Руху «За Свободу» запропонувала Пакт про чесні вибори, уникнути штовханини ліктями у середовищі білоруських демократичних сил не вдалося. Неоднозначну реакцію викликає і участь білоруських добровольців у виборчому процесі, як кажуть, і всередині українських силових структур. Зверну увагу і на той факт, що кампанія з виборів до Координаційної Ради стартувала на фоні зламу «кіберпартизанами» сайту білоруського КДБ, звідки вони викачали 40 тисяч повідомлень, які у повідомленнях незалежних білоруських медіа часто називати «доносами» (це не відповідає дійсності, оскільки повідомлення носили різний характер). Ще один показовий нюанс: початку виборчої кампанії передував спалах кризових явищ у незалежних білоруських медіа. Влада Канади пообіцяла виділити мільйон доларів на їх підтримку, але кошти надійдуть за кілька місяців. Проте білоруські медіа – телеканал Belsat та низка сайтів та радіостанцій – надали інформаційні майданчики для проведення дебатів.
Прогнозувати діяльність Координаційної Ради можна доволі легко. Причина цього проста: у неї є умовно контролююча функція стосовно Об’єднаного перехідного кабінету (уряду в еміграції), але немає фінансових ресурсів для роботи з виборцями та важелів впливу на президента-електа Світлану Тихановську. Формувати групи дружби з іншими парламентами світу, демонструвати відмінність між білоруською та російською опозиціями (до речі, Координаційна Рада присутня у обох), обговорення майбутніх змін у Білорусі – практично вичерпний порядок роботи прообразу демократичного білоруського парламенту. Цікавий нюанс: білоруські демократичні сили у вимушеній еміграції фактично відтворюють політичну модель суперпрезидентської республіки, яку побудував Олександр Лукашенко у Білорусі.
Завданнями нової Координаційної Ради, з огляду на програми учасників виборів, можна назвати наступні дії:
- Боротьбу за спрощення візового режиму з ЄС для громадян Білорусі, збереження існуючих каналів діалогу та створення нових. Без цього розраховувати на діалог з співгромадянами, які залишилися в Білорусі, представникам Координаційної Ради буде складно.
- Протидія гібридній окупації Білорусі Кремлем та зменшення російського впливу на події в країні
- Активізація відносин з Україною, включаючи створення комісії Координаційної Ради, яка буде опікуватися проблемами білоруських добровольців
- Культурне відродження, розвиток білоруської мови та культури, збереження ідентичності
- Створення передумов для повернення додому (тут варто наголосити, що попри незадовільний фізичний стан Лукашенка реальні зміни у Білорусі будуть можливими лише у той гіпотетичний момент, коли у Кремлі на якийсь час випустять «білоруський балкон» зі свого поля зору)
Говорячи об’єктивно, основним завданням білоруських демократичних сил є завершення виборчої кампанії та визнання її результатів. Тріумфу не буде, швидше варто очікувати на складну боротьбу. Політична ситуація у середовищі білоруських демократичних сил є такою, коли проблемна Координаційна Рада буде кращою за ту, що вже пересиділа свій термін. Але тут є свої труднощі: переможці виборів до Координаційної Ради навряд чи уникнуть спокуси посилити власні позиції, «відкусивши» можливість призначати частину членів Об’єднаного перехідного кабінету. І логіка у цьому є: після 27 травня Світлана Тихановська перестане бути єдиною представницею демократичних сил, за яку голосували білоруси. До речі, президент-елект безпосередньої участі у виборах до Координаційної Ради не бере. І її закляті політичні друзі навряд чи упустять шанс похизуватися більш свіжими результатами виборів, де за них також віддавали голоси.
