Держава як єдиний і системний механізм для ефективного управління всіма складовими постійно вдосконалює набір інструментів контролю та нагляду.
Один із них, про який ми сьогодні й поговоримо — це фінансовий моніторинг.
Уже майже рік, із 28 квітня 2020 року, діє Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року N 361–IX (надалі за текстом «Закон № 361»).
Для чого ж прийнято Закон № 361 та яку корисну мету він переслідує?
Зважаючи на положення преамбули, Закон № 361:
• по-перше, — захищає права громадян, суспільства та держави;
• по-друге, — спрямований на забезпечення національної безпеки держави;
• по-третє, — визначає механізм запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Тож розбираємо, про що нам говорять ці норми.
1. З огляду на суб’єктний склад та визначення терміну «суспільство» (самодостатня соціальна система, основою якої є взаємні стосунки людей, що складаються в процесі реалізації особистих потреб кожного), — Закон № 361 не ставить на меті захист прав та інтересів суб’єктів господарювання.
2. Забезпечення національної безпеки держави — одна з головних цілей Закону.
Захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз — є основою незалежності та здатності держави бути рівною серед рівних на міжнародній арені. І один зі способів для реалізації цієї цілі — перевірка фінансових операцій тих, хто за певними ознаками може їй загрожувати.
3. На які ж дії спрямована робота Закону № 361?
Його норми регулюють відносини щодо:
• запобігання (унеможливлення, попередження) здійсненню неправомірних дій і
• протидії — реакції на вже вчинені неправомірні дії.
• фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення.
Тож що таке фінмоніторинг та які бувають його види?
Ст. 1 Закону № 361 надає нам визначення термінів, що застосовуються в ньому.
Фінансовий моніторинг — сукупність заходів, що вживаються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
Ці заходи спрямовані на перевірку та встановлення законності проведення фінансових операцій, виявлення переказів коштів особами, які не сплачують податки або навіть відмивають їх чи фінансують тероризм.
Специфіка фінмоніторингу залежить від його видів — їх усього 2:
• державний
• первинний
Як можна побачити з назви, основна відмінність у тому, що перший вид реалізують державні органи, а другий — недержавні суб’єкти.
Хто є суб’єктами фінмоніторингу та здійснює відповідні повноваження?
Як передбачено ст. 6 Закон № 361, суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:
1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
2) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
3) товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
4) професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
5) оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;
6) філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України;
7) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин):
а) суб’єкти аудиторської діяльності;
б) бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
в) суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
г) адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;
ґ) нотаріуси;
д) суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги;
е) особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
є) суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій із купівлі-продажу нерухомого майна, а також суб’єкти господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;
ж) суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами й дорогоцінним камінням та виробами з них;
з) суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри;
8) постачальник послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів;
9) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.
Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:
• Національний банк України,
• Держфінмоніторинг (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення),
• Міністерство юстиції України,
• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
• Міністерство цифрової трансформації України,
• спеціально уповноважений орган.
З огляду на наведене, — Закон № 361 спрямований на захист держави та державного устрою та вияв, використовуючи суб’єктів приватного права в частині первинного фінансового моніторингу.
Отже, у цій статті ми розібралися в таких питаннях:
• Яка мета прийняття Закону № 361?
• Які бувають види фінмоніторингу?
• Хто здійснює повноваження з фінмоніторингу?
У наступних матеріалах ви дізнаєтеся більше про те, на які фінансові операції потрапляють під контроль фінмоніторингу, як підприємцям правильно готуватися до перевірок і на що звертати увагу, щоб не потрапити під санкції та штрафи.
