Ринок електронної комерції в Україні

Стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій та Всесвітньої мережі Інтернет відіграють важливу роль у різноманітних сферах життєдіяльності, суттєво сприяють активізації цивільного і господарського обороту та сприяють руху підприємництва в напрямку с

Стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій та Всесвітньоїмережі Інтернет відіграють важливу роль у різноманітних сферах життєдіяльності,суттєво сприяють активізації цивільного і господарського обороту та сприяютьруху підприємництва в напрямку світової глобалізації. У зв'язку з невпиннимрозвитком інформаційних мереж з’являються й нові суспільні інститути, такі як«електронна комерція» (e commerce).

Українською владою визнається важливість застосування новітніхінструментів та належне функціонування ринку електронної комерції про що,зокрема, свідчить План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності,затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 615-р від 23 серпня2016 р. Згідно даного документу, передбачається прийняття актів, спрямованих нарегулювання електронних правочинів, операцій з електронними грошима таелектронного документообігу та інших нормативних документів у даній сфері.

Саме з метою визначення організаційно-правовихзасад діяльності у сфері електронної комерції, встановлення порядку вчиненняелектронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем парламентом прийнято основний нормативний документ у даній сфері– Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(далі – Закон № 675-VIII). Більш детально на йогоположеннях ми зупинимось надалі.

Однак, незважаючи на викладене, у вітчизняній нормативно-правовій базі великакількість питань у даній сфері залишається неврегульованою, що нерідкопризводить до порушення прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.  Отже, належне та ефективне правоверегулювання розглядуваних проблемна даний час є особливо актуальним. 

ПОНЯТТЯЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

Донедавна визначення дефініції «електроннакомерція»  не існувало, однак цюпрогалину було усунуто Законом№ 675-VIII.

Так, відповідно п. 1 ч.1ст. 3 Закону № 675-VIII,електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникаютьпід час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних правта обов’язків, здійснені дистанційно з використаннямінформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників такихвідносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

Цікаво, що даноюстаттею також покладено край раніше існуючим дискусіям щодо співвідношенняпонять «електронна комерція» та «електронна торгівля». Так, електронноюторгівлею визнано господарську діяльність у сфері електронної купівлі-продажу,реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електроннихправочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Таким чином, бачимо,що законодавець тлумачить електронну торгівлю як складову частину електронноїкомерції. 

ОЗНАКИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

Перед тим, як відокремити ознаки електронноїкомерції, необхідно наголосити, що даному виду діяльності притаманні всі ознакипідприємницької (комерційної) діяльності з тим застереженням, що вонапровадиться за допомогою Інтернету чи інших мереж.

Для повного та всебічного розуміння поняття«електронна комерція» слід виділити її основні ознаки:

1)комплексність: електронна комерція є  системним поняттям, котре включає в себевідносини у сфері електронних документів та документообігу, у сфері укладенняправочинів, у сфері використання електронних підписів;

2) наявністьмережі електрозв’язку: середовищем для вчиненняправочинів та надання банківських послуг є мережа електрозв’язку;

3)диспозитивний підхід до вибору мережі електрозв’язку:не вимагається використання конкретної мережі. Звичайно, здебільшого така діяльністьздійснюється з використанням Інтернету, однак не виключається можливістьвикористання інших. Враховуючи стрімкість розвитку інформаційних технологій,виникнення нових шляхів обміну електронними документами не виключається;

4) невичерпністьпереліку правочинів, які можуть укладатись з використанням мережелектрозв’язку: законодавством не встановлено обмежень ні щодо предмету, ніщодо виду правочинів, які укладаються вищевказаним способом.

Разом з тим, слід наголосити, щоправовідносини у сфері використання електронного цифрового підпису (ЕЦП)детально регламентуються Законом України  «Про електронний цифровий підпис», а не Законом № 675-VIII.Попри це, відсутні підстави вважати, що використання ЕЦП здійснюється позарамками електронної комерції. 

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

У зв’язку зі специфічним характером та деякимипрогалинами у законодавчому регулюванні даного інституту важливим є окресленнясуспільних відносин, які входять в область електронної комерції.

Так, електронна комерція охоплює такі тригрупи суспільних відносин:

1) відносини, що пов’язані з укладеннямправочинів у сфері господарювання з використанням мережі електрозв’язку;

2) відносини, що пов’язані з використанням таобміном електронними документами;

3) відносини, що пов’язані з використаннямелектронних підписів. 

ПЕРЕВАГИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

Економічні переваги використання засобівелектронної комерції важко переоцінити, до її переваг можна віднести:

-    істотне зниження витрат наорганізацію та функціонування інфраструктури господарської діяльності;

-    зниження витрат на рекламу;

-    підвищення конкурентоспроможностіта мінімізація собівартості товару;

-    скорочення часу виходу на ринки,оперативність укладення та виконання господарських договорів;

-    отримання доступу до глобальнихринків та істотне розширення ринку збуту товарів і послуг для продавця;

-    доступність інформації про товариі послуги, що реалізуються;

-    розширений вибір продукції,товарів і послуг для покупця. 

РІВНІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

Варто виділити наступні рівні правовогорегулювання відносин електронної комерції:

1.        міжнародний;

2.        регіональний (в межах Європи);

3.        національний. 

МІЖНАРОДНІ АКТИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

Типовий закон UNCITRAL про електроннуторгівлю від 1996 р.

Своєрідним взірцем для національногозаконодавства у розглядуваній сфері для різних країн визнається Типовий закон UNCITRALпро електронну торгівлю, прийнятий у Нью-Йорку у 1996 році (далі - Типовийзакон UNCITRAL від 1996 р.)

Так, в Типовому законі UNCITRAL від 1996 р.розкрито наступні моменти:

·  наведено використанийтермінологічний і понятійний апарат;

·  регламентовано питання проюридичну силу повідомлень і передачі даних;

·  врегульовано укладення договорів велектронній формі та викладено їх основні ознаки;

·  окреслено принципи міжнародноїторгівлі в "епоху інформаційних магістралей";

·  врегульовано питаннядокументообігу перевезення вантажів тощо. 

Не буде перебільшенням стверджувати, що данийдокумент заклав фундамент правового регулювання діяльності у сфері електронноїторгівлі та використовується для уніфікації міжнародного та національногозаконодавства. На доцільність імплементації Типового закону ЮНСІТРАЛ від 1996р. вказано в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН А/51/628 ід 30.01.1997 р. 

Типовий закон UNCITRAL про електронніпідписи від 2001 р.

Як вбачається з його преамбули, законзастосовується в тих випадках, коли електронні підписи використовуються вконтексті торгівельної діяльності та не має переважної сили по відношенню добудь-яких норм права, призначених для захисту споживачів.

Закон UNCITRAL про електронні підписи від 2001р. встановлює:

·        режим для технологій створенняелектронних підписів;

·        положення про дотримання вимогищодо наявності підпису;

·        поведінку підписанта;

·        поведінку постачальника сертифікаційнихпослуг;

·        процедуру визнання іноземнихсертифікатів і електронних підписів. 

ЄВРОПЕЙСЬКІ АКТИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

·            Серед інших, варто виділитинаступні акти у даній сфері, які застосовують в Європі: Конвенція про захистосіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28 січня 1981р. (Страсбург);

·            Типова угода обміну при міжнародному комерційному використанніелектронного  обміну даними,прийнята Європейською економічною комісією ООН та Центром  ООН 23.06.1995 р.;

·            Угода про електронну комерцію (Рекомендація № 31, прийнята Центром ООНсприяння торгівлі та електронного бізнесу (UN/CEFACT), березень 2000 р.,Женева)

·            Конвенція про інформаційне таправове співробітництво, що стосується «Інформаційних суспільних послуг» від04.10.2001 р.;

·            Конвенція Ради Європи щодокіберзлочинності від 23.12.2001 р.

·            Декларація про глобальнуелектронну комерцію, затверджену Конференцією Міністрів Світової ОрганізаціїТоргівлі (WT/MIN(98)DEC/2).

·            Директива ЄС «Про електроннукомерцію» від 08.06.2000 р.;

·            Директива ЄС «Про правила таоподаткування Інтернет-торгівлі» від 01.04.2004 р.;

·            Резолюція Європейського парламентупро безпечне використання Інтернету та нових он-лайн технологій від 02.12.2004р.;

 Отже, в системі пріоритетів провідних світовихдержав питання електронної торгівлі зайняли важливе місце. Той факт, щоелектронна комерція є потужним важелем економічного зростання та надійноюплатформою для переходу національних економік на якісно новий витокрозвитку, орієнтований на наукоємні інформаційні технології, вже ні в кого не викликає сумніву. 

НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 

Правове регулюванняелектронної комерції здійснюється Цивільним кодексом, Законом України «Проелектронну комерцію» та іншими законодавчими актами. При цьому, такі сфери якелектронні платіжні системи, митне оформлення та оподаткування,конфіденційність, безпека, захист інтелектуальної власності потребуютьудосконалення правового регулювання.

Так, Цивільнийкодекс України містить лише одну статтю, яка допускає можливість укладенняправочину з допомогою електронних засобів зв’язку.

Згідно ч.1 ст. 207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо йогозміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, щовчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогоютелетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.В силу положень ч.3ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільноговідтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншогокопіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підписудопускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільногозаконодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразкивідповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевикладені нормизацитовано із врахуванням змін, які було внесено до Цивільного кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону № 675-VIII від 03.09.2015 р.

Слід вказати, що Закон  № 675-VIII, в цілому, є прогресивнимактом, оскільки регулює значний масив суспільних відносин, які до йогоприйняття взагалі знаходилися поза рамками правового поля. Однак, закон працюєнедовго, окремі його положення потребують вдосконалення, а тому практикою внього будуть вноситись корективи.

Серед позитивнихнововведень Закону № 675-VIIIслід виділити наступні:

-              узаконено принципи електронноїкомерції;

-              наведено тлумачення основнихтермінів;

-              введено положення про учасниківелектронної комерції та визначено їх правовий статус;

-              на покупця продукції черезІнтернет розповсюджено правовий режим Закону України «Про захист правспоживачів»;

-              викладено права та обов’язкисторін;

-              наведено вимоги щодо інформаціїпро об’єкти торгівлі;

-              детально регламентовано процедуруукладення електронних правочинів;

-              введено положення про захистперсональних даних. 

Відтеперукладена у електронномувигляді угода прирівняна до паперової. У зв’язку з цим, такі угоди можуть бутивикористані як доказ в суді, що є прогресивним кроком. Однак, складнощі щододоведення зацікавленою стороною змісту угоди залишаються. 

Істотним нововведенням є  покладення на продавця обов’язків щодонадання інформації. Так, відтепер він зобов’язаний:

·   надавати повну та достовірну інформацію щодо себе іншимучасникам правовідносин (найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження,відомості про ліцензію тощо);

·   надавати повну та достовірну інформацію щодо характеристиктовару та його вартості (наприклад, відносно включення податків, послуг здоставки тощо);

·   забезпечувати повну відповідність предмета електронногодоговору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам. 

Новим є і те, щопокупець захищений Законом «Про захист прав споживачів».

Та найбільшезацікавлення викликає встановлена законом процедура укладення електронногоправочину. Законом встановлено перелік інформації, яка має міститись велектронному правочині. Поряд із традиційними істотними умовами електроннийдоговір може містити таку інформацію як:

·  технологія (порядок) укладення договору;

·  процедура створення та накладання ЕЦП сторонами договору;

·  процедура внесення змін до умов договору;

·  спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір(акцепт);

·  спосіб обміну  інформацією таелектронними повідомленнями;

·  технічні засоби ідентифікації сторін;

·   умови виготовлення таотримання паперових копій електронних документів;

·   посилання на умови, щовключаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншогоелектронного документа і порядок доступу до такого документа;

·  спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень,іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

·   можливість вибору мови, щовикористовується під час укладення та виконання договору.

 Інші Закони Українита інші підзаконні нормативно-правові акти розрізнено регулюють сферузастосування тих чи інших елементів електронної комерції. Серед найважливіших законівможна виділити такі:

-   Закон України «Про інформацію» від02.10.1992 р.

-   Закон України «Про обов’язковийпримірник документів» від 09.04.1999 р.;

-   Закон України «Про платіжнісистеми та переказ грошей в Україні» від 05.04. 2001 р.;

-   Закон «Про телекомунікації» від14.05. 2003 р.

-   Закон України 2Про електроннийцифровий підпис» від 22.05.2003 р.;

-   Закон України  «Про електронний документ та електроннийдокументообіг» від 22.05.2003 р.;

-    Закон України«Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015роки» від 09.01.2007 р. 

Так, Закон України«Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015роки» від 09.01.2007 р. прийнято парламентом з метоюреалізації завдань щодо розвиткуінформаційного суспільства в Україні. Даний документ є концептуальною основоюдля розробки завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні. Він,зокрема, декларує державну підтримку нових "електронних" секторівекономіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг), вдосконаленнязаконодавства з регулювання інформаційних відносин тощо.

Особливу зацікавленість викликає наступне твердженнязаконодавця: «З метою реалізації зазначених принципів необхідно підготувати таприйняти Інформаційний кодекс України, включивши до нього розділи, зокрема прозасади електронної торгівлі». І хоча Закон було прийнято в 2007 році,Інформаційний кодекс не прийнято і понині.

Закон України «Проінформацію», в першу чергу, визначає поняття документа у сфері інформаційнихвідносин та в статті 27 вказує, що це – «... передбачена матеріальна формаодержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації напапері, магнітній, кіно, відео, фотоплівці або на іншому носієві».

 Правовий статус електронногоцифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронногоцифрового підпису регулює Закон України «Про електронний цифровий підпис»від 22.05.2003 р.

Досить детальноокремі аспекти електронної комерції висвітлено в Законі України «Про платіжні системита переказ грошей в Україні». Він, по суті, став першим нормативним актом, якиймає силу закону і закріплює поняття електронного документа та електронногоцифрового підпису (далі - ЕЦП). Навіть враховуючи те, що сфера йогозастосування досить вузька, положення закону щодо визначення та використанняелектронних документів та ЕЦП можуть бути використані  для розроблення комплексного закону «Проелектронну комерцію».

Закон України  «Про електроннийцифровий підпис» регламентує використання ЕЦП, тобто присвячений окремому блокусуспільних відносин у сфері електронної комерції , вводить певнийтермінологічний апарат, а також визначає поняття та правовий режим ЕЦП. 

-    Варто навести і деякі підзаконнінормативно-правова акти в сфері електронної комерції: Інструкція «Пробезготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженаПостановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22;

-    Інструкція про міжбанківськийпереказ грошей в Україні в національній валюті, затверджена ПостановоюПравління НБУ  від 17.03.2004 № 110

-    Положення про електронні гроші вУкраїни, затверджені Постановою Правління НБУ від 04.11.2010 № 481

-    Положенняпро захист електронних банківських документів з використанням засобів захистуінформації Національного банку України, затверджене Постановою ПравлінняНБУ від 26.11.2015 № 829;

-     Правилаорганізації захисту електронних банківських документів з використанням засобівзахисту інформації Національного банку України, затверджені ПостановоюПравління НБУ від 26.11.2015 № 829.

Як бачимо, дані нормативно-правові акти маютьвузьку сферу застосування та використовуються, переважно, у банківськихопераціях. З огляду на це, важливим є прийняття підзаконних нормативно-правовихактів у сфері електронної комерції, які б мали загальних характер.

ПРОБЛЕМНІ МОМЕНТИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

У зв’язку зі стрімким розвитком інформаційнихтехнологій, правовою неврегульованістю суспільних відносин у сфері  електронної комерції та їх специфічнимхарактером на практиці виникає ряд проблемних моментів. Серед основних можнавиділити наступні:

-           проблемаіндивідуалізації суб’єктів;

-           складнощіу підтвердженні отримання акцепту, переданого із використанням інформаційнихмереж;

-           проблемавизначення законодавства, що застосовується у зв’язку із транснаціональнимхарактером електронної комерції;

-           відсутністьчіткої міжнародної уніфікації положень у сфері електронної комерції;

-           специфічнийхарактер правовідносин;

-           швидкийрозвиток інформаційних технологій, що ускладнює оперативне правове реагуваннята внесення відповідних змін до законодавства.

Таким чином, незважаючи на значний крок у сферіелектронної комерції, зроблений у зв’язку з прийняттям закону № 675-VIII, багато проблем залишаєтьсяневирішеними. Впровадження його положень на практиці є непростим, оскількивелика частина ринку онлайн-комерції знаходиться в тіні. А оскільки контроль зайого суб’єктами зі зрозумілих причин ускладнено, то очікувати на виведенняринку в правове поле буде занадто оптимістичним. Аж ніяк не сприяє вирішеннюпроблемних моментів відсутність чіткогомеханізму ведення бухгалтерського обліку та системи оподаткування у даній сфері.

Крімтого, необхідним є прийняття деяких нових нормативних актів у сфері електронноїкомерції та внесення змін до вже існуючих.

Слідзазначити, що в Україні не врегульовано питання щодо вирішення спорів міжособами, якими укладено електронний правочин.

Некраща ситуація склалася і при використанні електронного документу як доказу всудах. Так, у суду наявний обов’язок прийняти подані стороною документи напідтвердження укладення правочину, однак в такому випадку кожна зі сторін маєможливість у якості доказу подати свій варіант документів. Незрозуміло як буде вирішуватисьпроблема, оскільки отримання власного електронного підпису покупцем на сьогодніє досить проблематичним.

Отже,уповноваженими державними органами проведено значну роботу у даній сфері, алеразом з тим правове поле у сфері електронної комерції далеке від ідеального тапотребує вдосконалення.