Стратегія Росії в Гаазькому суді

Росія обрала вкрай цинічну формалістську стратегію захисту, яку коротко можна виразити приблизно так: дійсно, ми вчиняємо погано; але ви доведіть, що наші злочини – це саме ті діяння, котрі передбачено конвенціями, на підставі яких ви на нас позиваєтеся. Т

Цього тижня вМіжнародному кримінальному суді в Гаазі розпочався розгляд справи України протиРосії у зв’язку з протиправними діями Москви в Криму та на Донбасі. На даномуетапі судового процесу Україна добивається введення тимчасових заходів щодо РФ,а саме вимагає від Гаазького суду змусити Кремль закрити свій кордон з т. зв.ДНР/ЛНР для постачання зброї і військової техніки, а також припинити фінансовупідтримку бойовиків. Ці обмеження для Росії мають діяти принаймні до розглядусудом справи «Україна проти Росії» по суті, аби унеможливити ескалаціюконфлікту на Донбасі та подальші утиски прав людини в окупованому Криму.

Відтак, наразіМіжнародний кримінальний суд слухає справу на предмет порушення Росією двохконвенцій: Конвенції про заборону фінансування тероризму (стосується Донбасу)та Конвенції про ліквідацію расової дискримінації (стосується Криму). В першомувипадку захист України доводить, що РФ озброює і фінансово підтримує бойовиків,котрі здійснюють безладні обстріли цивільного населення на українськихтериторіях, а також влітку 2014 року збили пасажирський літак із майже 300особами на борту. Другий блок містить обвинувачення з приводу політики«культурного винищення» українців та кримських татар у Криму.

Як видно, питанняросійської агресії та визнання РФ країною-агресором поки що не розглядаються всуді, що викликало чимало критичних коментарів серед української публіки. Алепрофесійні юристи стверджують, що стратегія захисників України правильна,оскільки враховує не задоволення наших претензій до Москви, хай навіть ісправедливих, а виходить із реальних можливостей міжнародного права, зокрема зтих його інструментів, котрими можна хоч якось вплинути на Росію. Крім того,фундаментально довести російську агресію в Гаазі – справа не з легких.

Тож українськасторона почала з малих, але напрочуд важливих кроків. В цьому процесі наспредставляють сильні юристи-міжнародники, наші аргументи доволі сильні іпереконливі. Однак, зі свого боку, Росія вміло користується всіма слабкимимісцями системи міжнародного права. Остання побудована таким чином, що якими бпоганими не були дії особи, групи чи держави, з ними нічого не можна вдіяти,якщо вони не підпадають під конкретні норми, терміни і конвенції. Що цезначить?

ПредставникиРосії, наприклад, можуть не заперечувати фактів тероризму на Донбасі, алеспираються на те, що під час військового конфлікту саме поняття «тероризм» не єзастосовним. Російський захист не спростовує того, що РФ спонсорує тероризм, анамагається довести, що Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму непоширюється на держави, а лише на приватних осіб, які можуть нести конкретнувідповідальність. Лобісти Кремля цього разу навіть не відхрещувалися відпоставки бойовикам сумнозвісного «Бука» з Росії, однак переконували, що Українане може довести терористичного умислу Москви, мовляв, ракетний комплекспереправили для захисту «ополченців» від можливих атак української військовоїавіації, а не для збиття пасажирського авіалайнера рейсу МH17. І так далі.

Те ж саместосується і питання порушення прав українців і кримських татар в Криму.Захисники Кремля стверджують, що переслідування татар на окупованому півостровіне підпадає під ознаки расової дискримінації, а зумовлене іншими причинами.Тобто росіяни і тут фактично визнають, що переслідують людей, але вимагаютьпозивачів довести, що ці репресії підпадають саме під норми Конвенції проліквідацію расової дискримінації!

Відтак, Росіяобрала вкрай цинічну формалістську стратегію захисту, яку коротко можнавиразити приблизно так: дійсно, ми вчиняємо погано; але ви доведіть, що нашізлочини – це саме ті діяння, котрі передбачено конвенціями, на підставі яких вина нас позиваєтеся. Тобто в даному випадку має значення не сам факт злочину, айого кваліфікація відповідно до конкретних норм міжнародного права. І тутневажливо, що Росія привезла «Бук» на Донбас. Важливо те, чи можна довести, щозбиття лайнера – це терористичний акт, а не нещасний випадок під час військовихдій. Зрештою, час покаже, наскільки ефективною може бути така юридичнаеквілібристика. Хоча ймовірність того, що правда і справедливість в результатіможе опинитися в пастці суто словесних формулювань, досить висока.