Підходи НАЗК до їх перевірки змістилися від простого зазначення активу до аналізу фактичного володіння, цифрових слідів і логіки походження коштів.
Ще кілька років тому криптоактиви в електронних деклараціях сприймались як екзотика. Сьогодні — це повноцінна зона підвищеного ризику. Підходи НАЗК до перевірки криптоактивів суттєво еволюціонували, і формальне декларування без підтвердної логіки володіння більше не забезпечує безпеки декларанта.
Від формального зазначення — до аналізу фактичного володіння
Початково криптоактиви в деклараціях часто зводились до простого зазначення: назва активу, кількість, орієнтовна вартість. Такий підхід тривалий час сприймався як достатній.
Сьогодні ситуація змінилася. Фокус контролю поступово зміщується:
з формального запису — на фактичний зв’язок особи з активом;
з декларативних пояснень — на об’єктивні цифрові сліди.
Для органу перевірки принциповим стає не те, що написано в полі декларації, а те, чи підтверджується це реальними даними.
Блокчейн як джерело доказів
Криптоактиви мають специфіку, яка відрізняє їх від класичних фінансових інструментів: більшість транзакцій залишає публічний і незмінний цифровий слід.
На практиці це означає, що під час перевірок:
аналізуються публічні блокчейн-ідентифікатори;
співставляються транзакції з іншими розділами декларації;
оцінюється логіка набуття, зберігання і розпорядження активом.
Формула «я задекларував — отже, вимоги виконані» в цій сфері більше не працює.
Типові помилки декларантів
Найчастіше проблеми виникають не через сам факт володіння криптоактивами, а через відсутність підтвердної структури. Серед поширених помилок:
відсутність адрес криптогаманців або неможливість їх ідентифікувати;
відсутність історії транзакцій або зрозумілої логіки походження активів;
розрив між задекларованими доходами та обсягом криптооперацій;
формальне пояснення володіння без технічної можливості його підтвердити.
У таких ситуаціях декларування перестає бути захисним механізмом і перетворюється на джерело додаткових запитань.
Чому формальна правильність більше не є процесуально безпечною
Ключова проблема криптоактивів у деклараціях полягає в тому, що зовнішня коректність запису не гарантує відсутності ризиків.
Навіть якщо актив зазначено, вартість вказано, форма декларації заповнена без технічних помилок, це не виключає перевірки фактичного володіння і контролю над активом. Саме на цьому етапі формальний підхід зазвичай дає збій.
Як зменшити ризики
З практичної точки зору, безпечний підхід до декларування криптоактивів передбачає:
збереження адрес гаманців і історії транзакцій;
фіксацію логіки набуття активів і джерел коштів;
внутрішню узгодженість між криптоактивами, доходами та іншими фінансовими показниками декларації;
відмову від формального підходу «заповнити поле — і забути».
Висновок
Криптоактиви остаточно перестали бути «сірою зоною» декларацій. В умовах, коли цифрові сліди легко перевіряються, а підходи контролю стають більш технологічними, формальне декларування більше не забезпечує процесуальної безпеки. Для декларантів це означає одне: працювати потрібно не лише з формою, а й зі змістом.
