Хайп останнього часу – вулкан законодавчих полюцій в податковій сфері, що нівелюють податкові преференціі, вбивають «комерційну таємницю» як складову здорової конкуренції
Хайп останнього часу – вулкан законодавчих полюцій в податковій сфері, що нівелюють податкові преференціі, передбачені міжнародними договорами, вбивають «комерційну таємницю» як складову здорової конкуренції; надають захмарні повноваження контролюючим органам за умови відсутності їх будь-якої відповідальності; формують безпрецедентний масив штрафів, майбутніх карних справ, позасудових реквізицій за несвоєчасне подання (або некоректність даних) різноманітних звітів. Той факт, що в нормах щойно прийнятих законів чорт ногу зломить, підтверджують самі автори через анонси поправок до них, які вже готуються. Мова про закони № 2692, №322-IX, № 323-IX, № 466-IX і проект закону №1232. Власне, не збираюсь наразі їх аналізувати, їм аж занадто приділено уваги, я вже казав – це сьогочасний хайп навколоекономічного інформаційного середовища.
Хочу кілька слів про некорисних .. ну, ви розумієте.
Найперше, це про ідеологів хвилі й «балакаючі голови», що підживлюють процес . Справа навіть не в тому, що ідеї, які активно просуваються Даніілом Гетьманцевим, виписані в законодавчих нормах, котрі інколи погано корелюють між собою. І навіть не в тому, що його попередниця – голова комітету ВРУ з питань податкової політики, вголос казала, що ці новації «будуть мати катастрофічні наслідки для економіки України». А вона, людина, з понад 30-річним досвідом законотворчої та практичної роботи на різних підприємствах, має підстави так казати. Бо вона, як і більшість притомних господарників, економістів, фінансистів тощо, розуміє, що Україна за правил, що їй нав’язуються, геть буде викинута на задвірки світової економіки. Україна, за умов внутрішньої політичної нестабільності, стагнуючої економіки, світової кон’юнктури, жорсткої конкуренції, її сегменту на виробничих і товарних ринках, хиткої банківської системи, захмарних кредитних ставках, відсутності іноземних інвестицій, - не має будь-яких шансів самотужки виборсатись. Один з не багатьох її можливих важелів, як на мене – підтримана державою податкова конкуренція й внутрішній протекціонізм. Бо наші зовнішні конкуренти мають надпотужну підтримку держави (Boeing, Airbus), вільний доступ до необмежених кредитних ресурсів за мізерними ставками, й до того ж не гребують використанням податкових пільг (Google). Про передчасність прийнятих законів виступали й УСПП, ЕВА, Американська торговельна палата. Але молоді люди грантоїдного вигляду з КМУ й комітетів ВРУ кажуть, що от тепер ми зробили великий крок в ногу з цивілізованим суспільством. А ЩО НАМ З ТОГО? Грамоту на стінку повісити? Чи після цього прийдуть інвестиції в Україну, запрацює виробництво? Ні, просто країни «цивілізованого суспільства», (до речі, багато з них не має таких людожерських законів), позбудуться зайвого конкурента в особі України.
Самого «ідеолога» можна розбирати на цитати багато. Не буду в читача на то забирати час. Там чого варті лише гасла: «повинні сплачувати тільки в Україні», «ми заставимо!», «хочете оптимізувати податки, а ми вас ловимо!», « ми не будемо з цим миритися», «оптимізація податкових виплат – це непристойно, це не справедливо». Зазвичай на подібні «Зробимо рівні правила для всіх і одразу!» на думку одразу спадають слова кіношного героя: «Зрозуміло, виходить, будуть грабувати».
На обгрунтування «правєдного гнєва» подаються ще цікаві політекономічні досліди, з яких слідує, що коли закордонна компанія, яка володіє підприємством в Україні, продає свої акції (частки) іншій закордонній компанії, то податки мають сплачуватись в Україні. На підставі того, що виробничі потужності знаходяться на території України.. Тобто, коли ця купа мотлоху з радянських часів стояла без діла й розвалювалась, й нічого не була варта, не береться до уваги. А коли умовний барига (там в контексті цитати з Даніїла Гетьманцева розуміється попередній президент) придбав на аукціоні розвалини бувшого заводу, реконструював його, знайшов інвестиції, залучив закордонних спеціалістів, розробив і реалізував інноваційний технологічний проект, запустив виробництво, вийшов на ринок з новою продукцією й потім вирішив його продати закордонному інвесторові, то він має сплатити податок в Україні. Тільки тому, що розвалини бувшого заводу були на території України, а його внесок й робота нікого не цікавить. Свого часу Карла Маркса люто роздовбали сучасники за те, що той бачив джерело створення додаткової вартості лише в результаті експлуатації пролетаріата.
Там ще в багатьох інтерв’ю з Даніілом Гетьманцевим недобре згадуються офшори. Річ, як тепер кажуть, взагалі «токсична». З цього питання інтерв’юеру варто довіряти. Свого часу його компанія Jurimex супроводжувала господарську діяльність лотерейного оператора МСЛ, акціонером якого була кіпрська компанія Evolot Limited. Досвід, так би мовити, з першоджерел.
