В Україні електромобілів в 3,5 рази більше, ніж у Росії, але радіти - зарано

Днями була опублікована найсвіжіша статистика щодо кількості електромобілів в Україні. Якщо станом на 1 червня 2018 року в Україні було зареєстровано 7871 легковий електромобіль.

Днями була опублікована найсвіжіша статистика щодо кількості електромобілів в Україні. Якщо станом на 1 червня 2018 року в Україні було зареєстровано 7871 легковий електромобіль. Сьогодні це вже близько 9450 – включно із plug-in гібридами. Маємо констатувати – щодня на українських дорогах з’являється одразу декілька нових електрокарів, які не лише економлять своїм власникам кошти, але й чинять значно менший вплив на довкілля, аніж авто з двигунами внутрішнього згорання.

Таким чином Україна лишається лідером Східної Європи за кількістю електромобілів. Цікаво, що в Росії електрокарів більш ніж утричі менше, аніж у нас: всього 2,5 тисячі. Принаймні так стверджує аналітичне агентство Автостат, наголошуючи, до того ж, що лідером серед «електромобільних» регіонів є зовсім не Москва, а Приморський край.

В Білорусії ситуація з електромобілями іще сумніша. Статистика по всій країні, фактично, не ведеться. Але якби й велася – значних цифр вона би не показала: як показують дані по столиці республіки – Мінську – нашим північним сусідам, дійсно, нічим особливо хвалитися: в найбільшому місті Білорусі станом на літо 2018 року було лише… 38 електрокарів.

Польські ЗМІ також обережні в своїх оцінках місцевого ринку. Статистика тут в основному побудована на відносних значенням – наприклад, відсоток plug-in авто до загальної кількості автомобілів, або ж до кількості громадян (і тут поляки пасуть задніх в всеєвропейських масштабах). Про абсолютні числа можна хіба здогадуватися, аналізуючи статистику гравців ринка електрозарядних станцій. Так, місцевий лідер ринку – компанія GreenWay Polska – звітується про 1250 клієнтів та стверджує, що це близько 75% усіх власників plug-in авто.

Тож невже українці настільки екологічно свідоміші, аніж наші сусіди? За моїми підрахунками, тільки сам факт того, що майже 9500 українців пересіло на електрокари, полишивши авта із двигунами внутрішнього згорання, визначає зниження викиду СО2 на рівні 230 000 тонн на рік. Так, це усереднений показник, що допускає пробіг 20 000 кілометрів на рік. Але це вражаюча цифра, хіба не так? Однак і вона не враховує того, що електроенергія на зарядку цих авто могла надійти із відновлюваних джерел – а отже, іще більше знизити цифру викидів…

Я не схильний ідеалізувати людей. Тому перепрошую, але не вірю, що екологічна самосвідомість – основний фактор того, що українці пересідають на електрокари. Причина тут – в реальній економії. В одному з наступних блогів розпишу цифри докладніше, але загалом відмова від бензину на користь електрозарядок дає власникові авто економію в 10-15 разів на заправці. Тобто на кожних 100 кілометрах власник авто класу, співмірного з найпопулярнішим у нас електрокаром Nissan Leaf, щодня може економити до 200 гривень (при умові, що наїздить 100 кілометрів). Далі рахуйте самі.

Все ніби-то дуже оптимістично. І в цей момент уважний читач вже мав би запитати – чому ж радіти – рано? Все просто – тому, що розвиток ринку електрокарів в Україні за сучасною логікою зовсім скоро може прийти до непробивного даху. Адже електрокари наразі, на жаль, намертво прив’язані до інфраструктури – заправних станцій. Все йде до того, що кількість електрокарів у нас не буде сама по собі стимулювати відкриття нових електрозаправок, і з іншого боку – це призведе до зупинки темпів розвитку ринку. Так, відміна акцизу та НДС на plug-in авто уже принесло свої плоди в Україні. Але без стимулювання державою та місцевою владою розвитку електромобільної інфраструктури ці зміни дуже швидко можуть себе вичерпати.

Я переконаний, що в кожному місті повинен бути план розвитку електромобільної інфраструктури, до реалізації якого могли б підключитися приватні компанії. Міська влада мусить ініціювати цей процес, стимулювати інтерес до нього: провести конкурси на підряди, здавати інфраструктуру в концесію або оренду. Всі ці рецепти уже відомі в розвинених країнах, позитивний досвід – на поверхні, варто просто брати його і впроваджувати у нас.

Це далеко не всі можливі зміни. На рівні держави можна забезпечити пільги компаніям, які укомплектовують свій автопарк електрокарами. На рівні міст – я очікую, коли київська влада чітко заявить: на парковках повинні бути місця для зарядки електромобілів, можливості безкоштовно їх паркувати... Також можновладці дозволити plug-in автам на якомусь початковому періоді їздити по лініях для громадського транспорту. В масштабах міста це не викличе проблему, а от галузь може серйозно стимулювати. Тобто відміна акцизу та НДС – чудові кроки, але не варто зупинятися, адже вигода від електрокарів – очевидна.

І наостанок. В України нині не найпростіші часи. І будь-яка перемога для нас – це стимул для наступних перемог, для впевненості у власних силах. Інноваційність, екологічність та практичність – риси, які уособлюють собою електрокари. І той факт, що в цьому сегменті Україна не пасе задніх, а навпаки – дає значну фору сусідам по Східній Європі, особисто мене заряджає оптимізмом. І тому я певен – ми зробимо наступні кроки. І так переможемо.