Джозеф Конрад — англійський класик зі світовою славою, поляк за походженням. Одначе і Джозеф, і Конрад — це удатний псевдонім письменника, котрий добре прижився. Насправді він Теодор Юзеф Конрад Коженьовский. І народився в Україні, у грудні 1857 року. В усіх енциклопедіях записано: знаменитий літератор — уродженець міста Бердичів. Але це, на жаль, пані й панове, не відповідає дійсності...
Ось що подає про це всезнаюча Вікіпедія:
"Джозеф Конрад (пол. Józef Teodor Konrad Korzeniowski, англ. Joseph Conrad; *3 грудня 1857, Бердичів - †3 серпня 1924, Бішопсборн біля Кентербері) — відомий англійський письменник польського походження, уродженець Бердичева (Україна). Вважається одним із найвидатніших англійських прозаїків, що тим більше варто уваги, оскільки Джозеф Конрад не володів вільно англійською до 20 років".
Мабуть, буде доречно тут згадати, що твори літератора справили значний вплив на багатьох письменників, включаючи Ернеста Хемінгуея, Грема Гріна, Вільяма Барроуза, Джозефа Геллера та інших.
Відомо, що знаменитий кінофільм Френсіса Форда Копполи "Апокаліпсис сьогодні" теж побудований на романі Джозефа Конрада «Серце темряви» ("Heart of Darkness"), хоча дія й перенесена у В'єтнам.
У фільмі "Чужий" космічний корабель називаєтся Ностромо, як і в романі "Ностромо" Джозефа Конрада. Зауважу, що назва міста з цього ж роману Сулако стала назвою космічного корабля у сіквелі "Чужого".
Роман "Секретний агент" послужив основою для фільму Хічкока "Саботаж", 1936 року. 60 років по тому, у 1996 році, на основі цього ж твору було знято однойменний фільм із Бобом Хоскінсом, Патрициєю Аркетт та Жераром Депардьє у головних ролях.
Усі енциклопедії пишуть, начебто Конрад народився 3 грудня 1857 року в Бердичеві. Саме в цьому місті, але вже 3 грудня 2008 року, в нижньому храмі монастиря Босих Кармелітів, був відкритий музей Джозефа Конрада. У селі Тереховому Бердичівського району такий музей існує ще з 1987 року, прийняв перших відвідувачів до 130-річчя з дна народження письменника.
Письменник Джозеф Конрад з Малої Деребчинки?
Тепер звернімо увагу на те, що й по нині ніхто на тій же Житомирщині не може чітко сказати, де саме народився пан Józef Teodor Konrad Korzeniowski. У Бердичеві, Терехові, чи ще будь-де? Я наведу рядки з однієї статті літературознавця, яка з'явилася не так давно, і котра, гадаю, допоможе дещо прояснити суть справи.
Отже, в статті "Класик англійської літератури Джозеф Конрад - наш земляк", яка з'явилася друком 24 лютого 2008 року в житомирській обласній газеті, читаємо:
"Батько майбутнього класика англійської літератури Аполлон Коженьовський походив із збіднілих шляхтичів. У фондах Державного архіву Житомирської області зберігаються класні журнали Першої гімназії за 1839-1840 навчальний рік, де в списках учнів 7-го класу знаходимо прізвище А. Коженьовського.
Він навчався в гімназії разом зі своїми майбутніми дядьками Стефаном і Тадеушом Бобровськими та Северином Пільховським з Терехового..."
"...Аполлон Коженьовський часто гостював у Тереховому у своїх колишніх однокласників, де познайомився з Евеліною Бобровською. Тут відбулися їх заручини, а 24 квітня 1856 р, в Оратівському костьолі Липовецького повіту Київської губернії молодих було обвінчано.
У рік народження Конрада батько орендував хутір і служив управителем у маєтках багатих знайомих і родичів. Звідси - часті переїзди і протиріччя у даних про місце народження Конрада..."
Українські довідкові видання (у тому числі Українська Радянська Енциклопедія) називають місцем народження Конрада село Терехове Бердичівського району. Це посилання має під собою ґрунт: відомо, що Конрад там ріс. Але ж чи там народився?
"Забув сказати тобі, — писав Тадеуш Бобровський (дядько Конрада) племіннику, — що ти з'явився на цей світ 21 листопада 1857 року в Бердичеві".
Де ж усе-таки народився Конрад?
"Ось у цьому будинку я народився", — говорив Конрад синові Борису,— показуючи стару фотографію в сімейному альбомі. Саме так із написом "Бердичівський будинок, де народився Конрад", з'явився фотознімок у книзі спогадів Джессі Конрад, письменникової дружини. Однак відразу видно, що на ньому — не місто: навколо луки, гай, річка. Отже, можна припустити, що дім, зображений на фотознімку, — колишній маєток батька в Тереховому.
В Тереховому, до речі, досі можна почути перекази, що саме тут народився Конрад. Там збереглися алеї старого парку, деякі господарські будівлі. Місцева школа займає старовинний будинок, хоча й більш пізніх, ніж конрадівські, часів, але, розташований він так само, як на згадуваному фотознімку.
"Свідоцтво про твоє народження можна знайти в Житомирі, в римсько-католицькій консисторії", писав Тадеуш Бобровський Конраду.
Спробуємо і ми прислухатися до цієї поради. Проте, у житомирських архівних описах проти повідомлення про зняття копій із метричних свідоцтв, у тому числі на ім'я Корженовського (так часто писали це прізвище в Росії), стоїть помітка про те, що "справа вибула". Коли й куди — не вказано...
І нарешті, є ще одна версія, яка, на нашу думку, теж має право на існування. Згідно з цією версією, Джозеф Конрад народився не в Тереховій, не в Бердичеві, а в ... Іванківцях — селі Бердичівського району.
Після того, як Борис Конрад надіслав копію з фотографії будинку, в якому народився його батько, то під час атрибутації на місцевості виявилося, що цей будинок (колишній панський палац) зберігся до нашого часу практично без змін і знаходиться в Іванківцях.
Саме знімок цього будинку і носив з собою все життя Джозеф Конрад. Тож відповідь на головне питання, будемо сподіватися, ще попереду...".
Усе, що наведено вище, нагадаю, є вижимками із статті в житомирській обласній газеті, тиснутій у номері за 2008 рік. Чи не довго шукаєте, браття, місце народження класика світової літератури? І де ж насправді закопана його пуповина?
Як не важко зрозуміти, ніхто насправді і досі не знає, де народився Джозеф Конрад. І тому в усіх енциклопедіях записано умовне й відоме місце: м. Бердичів. Але це не відповідає дійсності. Чому я так кажу?
Дивно, що ніхто з літературознавців, істориків літератури досі не звернув увагу на відомого польського письменника Стефана Жеромського, який був чи не найближчим другом Джозефа Конрада. Вони товаришували з малолітства.
У пам'ять про великого майстра слова, пан Стефан, один із стовпів польської літератури, ще 1924 року (а саме тоді помер Джозеф Конрад) пише есе про свого побратима. Озаглавлене вона так: "Один із найбільших майстрів слова — Джозеф Конрад Коженьовський завершив свій земний шлях".
Ця стаття у перекладі дослідниці пані Г. Язикової була не так давно на теренах СНД опублікована в журналі "Иностранная литература". Видається він у Москві. І ось що писав ще 1924 року пан Стефан Жеромський щодо часу народження Джозефа Конрада.
Читаємо "Иностранку":
"В июле 1855 года моя сестра Эвелина Бобровская, — продолжает далее Тадеуш Бобровский, — вышла замуж за Аполло Коженёвского. Сначала молодые поселились в Лучинце, куда переехала и мать Эвелины Теофилия Пильховская.
Через год Аполло Коженёвский обосновался с женой в деревне Деребчинка, которую арендовал у Теодора Собаньского. Здесь 6 декабря 1857 году появился на свет Теодор Юзеф Конрад Коженёвский...".
Ось, де, вважаю, справжня розгадка появи на світ мудрого поляка, класика світової літератури Джозефа Конрада, який насправді народився у нинішній вінницькій Малій Деребчинці. (Так зветься тепер колишня Деребчинка).
Це невеличке сільце, яке тепер входить до складу Деребчинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Колись це була вотчина Джуринського, за тим Шаргородського районів...
За переписом 2001 року тут мешкало 262 особи, нині, зрозуміло, ще менше. Щоправда, тут не так давно звели невеличкий костел. Люди з довколишніх сіл активно відвідують служби у йому... Село традиційно для Поділля, потопає в кучматих гаях і садах, всіяне ожередами сіна й пасіками...
Іншої Деребчинки на теренах України немає. Згадуваний Стефаном Жеромським Лучинець - село колишнього Мурованокуриловецького, тепер Могилів-Подільського
району тої ж таки Вінниччини.
Свого часу, готуючи до друку книжку "Родинна колиска - Джурин" (а Мала Дербчинка межує городами сельчан із моїм рідним Джурином), я в архівах знаходив відомості про те, що тамтешніми землями свого часу володів магнат польського походження Теодор Собанський та його сестри панянки Собанські. Про що, зверніть увагу, згадує у своїм есе польський письменник Стефан Жеромський.
Про цю знахідку я уже доволі давненько написав листа ксьондзу Мурафського костьолу (тоді це був Шаргородський, нині Жмеринський район Вінниччини), який у тих краях є культовою спорудою католицького віросповідання ще з давніх-давніх часів. Має неабияку віковічну славу в тих краях. Попросив його перевірити в архівних записах, які ж, напевне, десь зберігаються, чи є там згадка про народження такої дитини - Теодор Юзеф Конрад Коженьовський.
Кілька разів телефонував йому по цьому. На моє щире здивування, розуміння та підтримки з його боку я не отримав. Цей чоловік був вічно заклопотаний якимись іншими своїми справами, забував про мої попередні телефонні дзвінки. І кожного разу мені свої запитання доводилося починати з казенного: "Що вам потрібно?"
Згодом я виклав усе це новому керівництву області в листі, який був особисто вручений одному з голів Вінницької обласної державної адміністрації. Просив його офіційно доручити обласному архіву, обласному управлінню культури вивчити справу на документальному рівні. Це ж наша пам'ять. Відповіді не отримав ніякої.
Аж смішно повідомити тепер: тільки у Вінниці поміняється керівник області, я знову, немовби школяр, пишу чергового чолобитного листа до вищого керівництва краю. Мовляв, зверніть увагу, пані й панове, область може ввійти до пам'яток пов'язаних з іменем класика світової літератури. Сюди можна відкрити туристичний маршрут. Що найбільше вражає - залізобетонна черствість, байдужість, апатія, неуважність до розвитку питань культури і літератури, це вже стало схоже на родиму пляму нинішньої недолугої влади. Мовчать, як у рот води набрали... І я знаю чому. Щодалі в життя, на високі пости у владу приходять все менш освічені, інтелігентні люди, які намагаються подалі триматись від справ літератури, культури. Адже просто десятою дорогою обходять читання книг, світ класики. Джозеф Конрад для них -- це сьома туманність вищої математики. А я тут пишу про "Ностромо", про космічні далі...
Дехто може сказати, що центральним органам влади, київським літературним, творчим спілкам це теж усе абсолютно не потрібне -- встановлювати істину, де знайшовся на світ Божий Теодор Коженьовський.
Яка їм різниця, де саме народився Джозеф Конрад -- у Бердичеві Житомирської області, як про те часто вказується в енциклопедіях, де вже навіть є музеї, чи насправді в маленькій Малій Деребчинці на Вінниччині.
Головне, що світові відомо: Джозеф Конрад - уродженець України. І цього для них буцімто достатньо. Житомиряни ж на ножі підіймаються проти будь-якої згадки про Малу Деребчинку, як про місце уродин відомого письменника, бо вони, чесно кажучи, своє, завдяки панові Коженьовскому, "уродженцю Бердичева чи району", здобули. Маю на увазі -- відкрили його музей, отримують на нього державне фінансування, робочі місця, в тому числі і науковців. Туди відкрито популярний туристичний маршрут. Хіба ж їм до шмиги буде ділитися славою з якоюсь там вінницькою Малою Деребчинкою, де пасуться лише напівдикі кози...
Я добре розумію, що така мініатюрна дробинка на карті світу як Мала Деребчинка -- аж ніяк не рівня прославленій польській Гдині, чи величавому американському Сан-Франциско, але вірю в те, що саме тут із часом усе-таки має з'явитися бодай погруддя класика світової літератури. Можливо, на це вистачить творчої снаги і ділових зусиль нової влади у Жмеринці?
