Незвичні пригоди мого есе "Свічка на вітрі" ще до офіційної презентації у Національній спілці письменників України. В амбасаді США в ООН у Нью-Йорку його вже вручили американському послові Cаманті Пауер, а новопризначений адвокат від української сторони на
Вийшла нарешті друком моя книгапубліцистики, політичний начерк нинішніх весни і літа про зранену Україну,озаглавлений «Свічка на вітрі». Це гарячий клубок розмислів, логічних посилів,перших висновків щодо подій довкругианексії Криму і пекла, влаштованого московітами на Сході України. Цеаналіз того, як офіційна державна дезінформація і брехня Кремля стали важливимелементом так званої гібридної війни. Дослідження того, як генетичні кореніординської нації лягли в підґрунтя подій, від яких здригнувся світ.
«Свічка на вітрі» цеполітичне есе на злобу дня, хвилюючі роздуми що називається з коліс, позаякостання крапка в публіцистичному досліджені поставлена лише 27 серпня ц.р.
Чому саме така назва в твору? Пояснюю:нинішня Україна вельми схожа на запалену свічку у буревій. Лучина для всьогосвіту. Якщо агресор задує її, то вся планета може перетворитися в суцільнийморок, бо Росія маніяка Путіна – загроза всьому живому.
У книзі багато цікавих, захоплюючихдеталей і сюжетів відносно медійного висвітлення проблем російської агресії зобох сторін протиборства. Адже автор, гадаю, добре посвячений у ці проблеми,один із небагатьох українських журналістів, і, напевне, один із вітчизнянихписьменників, хто активно веде свій блог на російських Інтернет ресурсах:опубліковано понад двісті постів, відгуків на найбільш актуальні проблемиміждержавних взаємин. Йдеться просайтміжнародної радіостанції «ЭХО Москвы».Одна з публікацій, яка стосуваласязатримання під Краматорськом з зенітно-ракетною зброєю в багажнику бійців (неможу назвати їх журналістами) московітського телеканалу Лайф Ньюс призвела донеймовірно гучного скандалу в Москві за участі найвищих чиновників Кремля іособисто В. Путіна, якому текст її показали в Пекіні, де він перебував здержавним візитом. Що з цього вийшло - про це, думаю, вас зацікавить вельмипримітна розповідь у книзі.
Є у творі розділ, який озаглавлений «Денам узяти українську Саманту Пауер?» Це прикметна глава про блискучуамериканську журналістську, нині посла США в Раді Безпеки ООН, яка на очахвсього світу по-бойовому, високоінтелігентно і ефективно відстоюєінтереси України від нападок кадебістського вихованця, постпреда РФ в Нью-ЙоркуВ. Чуркіна, зриває всі потуги Кремля спотворити суть проблем війни на СходіУкраїни і в Криму. Однак мені було явно мало того, щоб лише написати пропосла США в книзі. Я подумав про те, що було б значно краще, якби випала такаможливість (або вдалося організувати відповідну оказію), аби передати книжку вофіс амбасади США в ООН. Тому я написав листа до редакції телеканалу «ГолосАмерики», особисто Мирославі Гонгадзе. Попросив допомоги, підтримки.Запропонував їй виступити в ролі своєрідного посланника з врученням книжки зперекладом тексту статті про пані Саманту Пауер.
Поминув місяць, однак хтива й манірна паніз телеекрану навіть не обізвалася. Вдала, що начебто й листа не бачила, хочавін був у її сторінці Фейсбуку. Ну, й Бог з нею. Мабуть, їй не до проблемколишньої Батьківщини. Є свої, значно важливіші інтереси.
Тоді я звернувся по допомогу до колишньогоміністра закордонних справ України Андрія Богдановича Дещиці. Варто мені булокоротко розповісти про ідею, як нинішній спеціальний посланник тут жезапропонував скористатися дипломатичною поштою зовнішньополітичного відомства, заявивши, що він особисто домовиться про всі деталі цьогозаходу з керівництвом відомства. Нині ж увечері стало відомо, що пан Дещицяпризначається Надзвичайним і Повноваженим послом України в Польщі. Вітаю!
Відгукнувся на мою пропозицію й речник МЗСЄвген Перебийнос. Я заніс йому книжку, вклав до неї жовто-блакитну стрічку, якупридбав на Хрещатику. Написав на звороті обкладинки: «Милій пані Саманті Пауервід вдячного українця». В міністерстві до того ж здійснили переклад статті проСаманту Пауер і речника Державного департаменту США Дженніфер Псакі. Підписав яще одну книжку послові України в ООН Юрію Сергєєву. Він, за домовленістю, маввиконати приємну місію…
І як розповіли мені українські дипломати,пані Саманта Пауер книжку вже отримала.
Я щиро дякую всім, хто допомагав мені ввипуску «Свічки на вітрі», в відправці її за кордон. Частина накладу вжерозійшлася поміж людом і в Україні. Є навіть перші відгуки. Як реагують навихід книжки публіцистики читачі, видно хоча б із запису в Фейсбуці, зробленоговідомим юристом, кандидатом юридичних наук, автором багатьох публікацій упресі Анною Маляр –читайте тут.
Ще дві книжки у понеділок по обіді, 13жовтня ц.р., відлітають до Москви. Одну з них, мій добрий приятель, відомийкиївський юрист Віктор Чевгуз вручить матері української заручниці московітівНадії Савченко, яка з ним підніметься на борт літака до білокам’яної, а іншуВіктор Степанович спробує передати в Москві самій мужній льотчиці. Втім, провсе по порядку…
Віктор Степанович Чевгуз, кандидатюридичних наук, відомий столичний адвокат. Тиждень тому я вручив йому примірниклітературної новинки для прочитання. У четвер увечері, 9-го жовтня,зателефонував дізнатися чи зможе він, як заявляв мені раніше, виступити наобговорені мого твору, і враз вияснилося, що в понеділок увечері, коли уНаціональній спілці письменників України буде презентація книжки «Свічкана вітрі», пан Чевгуз уже перебуватиме в Москві. Віктору Степановичу якразперед моїм дзвінком привезли квитки на літак. Українська сторона визначиласянарешті з українським адвокатом для Надії Савченко. І ним став саме ВікторЧевгуз. Він уже навіть встиг домовитись про зустріч у наступний понеділок зросійським слідчим нашого офіцера. Вдалося зробити й заявку у Москві на зустрічвідважної льотчиці з матір’ю. Тому до Москви з Віктором Чевгузом відлітає імати Надії. Якраз саме їй і донці я передав через адвоката дві книжки «Свічкина вітрі». Адже в творі є розділ, який широко передає в деталях обставинибандитського вивезення бранця з України до Воронежа. Про це ви ніде непрочитаєте, окрім у моїй «Свічці на вітрі».
Може виникнути питання, чому саме ВікторЧевгуз став українським адвокатом у Надії Савченко?
Я, власне, поставив йому нині такезапитання. Відповів він на нього так:
-Справа в тому, що я дуже добре обізнанийз російським законодавством. Свого часу юридичну освіту отримав в Волгограді.За тим захищав кандидатську у Москві…
Ще одне моє запитання до пана Чевгузастосувалося того, чи вдасться все таки добитися побачення Надії Савченко зматір’ю.
-Попередня домовленість про це є, - заявиввін. - Якщо російська сторона відмовиться організувати таку зустріч, це будегрубим порушенням чинного російського законодавства, а саме ігноруванням правалюдини під слідством на захист. Ми будемо апелювати до Європейського суду зправ людини, до світової громадськості.
