Передвиборча рекогносцировка

Основні групи Президентських перегонів виходять на старт.

Невимушено, але й невпинно, в Україну сунуть Президентські вибори.

Жодний з кандидатів ще не залучив усієї потужності своїх командних, медіа та фінансових ресурсів. Зараз іде останній етап розуміння «хто, з ким, і проти кого».

Спробуємо розібратись у хитросплетіннях українського політикуму, виділивши три основні сили, які змагаються за владу в українській державі у 2019 році.

Петро Порошенко – олігарх у вишиванці

Чинний Президент України Петро Порошенко наприкінці своєї каденції опинився у доволі складній ситуації. Намагання постійного перерозподілу фінансових потоків, та невміння вчасно вгамувати апетити своєї команди привели його до стану, що ані Костянтин Григоришин, ані Дмитро Фірташ, ані Ігор Коломойський, ну загалом всі, хто не входить до списку друзів Петра Олексійовича, не будуть фінансувати та медійно підтримувати його передвиборчу кампанію.

Президенту розраховувати можна лише на Ріната Ахметова, але й тут в доволі обмеженому форматі. Фактично Рінат Леонідович зможе підтримати лише фінансово, з великою долею вірогідності, також на підтримку Порошенка буде працювати «ТРК Україна». Але головний актив на виборах групи ДТЕК - це все ж Олег Ляшко та його Радикальна партія.

Фактично, якщо б було прийнято рішення задіяти О.Ляшка, як кандидата-спойлера, який би грав в електоральному полі Юлії Тимошенко, то для останньої це була б доволі значна проблема, адже в них відносно схоже електоральне поле.

Втім, якщо згадати, що під час голосування за введення військового стану саме Олег Ляшко допоміг Юлії Тимошенко блокувати трибуну, з метою внесення в Указ Президента змін в частині гарантування проведення Президентських виборів у встановлений Конституцією України строк. Тому стає зрозумілим, що між цими двома політиками є порозуміння, а їх спільний ворог сидить на Банковій.

В руках у чинного керівника держави залишається адмінресурс, але все ж він не такий страшний, як за часів Кучми чи Віктора Януковича, проте може зіграти й в частині отримання голосів бюджетників і виборців у сільській місцевості. Але тут не все так ідеально, як може здаватись. Адже є вплив голів обласних адміністрацій та райдержадміністрацій, які будуть намагатись нівелювати через обраних мерів та депутатів усіх рівнів.

Також не слід забувати про певний контингент «ображених» на Петра Олексійовича підприємців. Яскравим прикладом яких є Олександр Оніщенко, який доволі довго виконував для Порошенка функцію тіньового комунікатора в Парламенті, але не був захищений ним від переслідувань з боку НАБУ. Тепер «ображені» будуть підтримувати будь-яку кандидатуру окрім чинного очільника держави.

Про підтримку на виборах Президента Банкова, звичайно ж спробує домовитись із депутатами-мажоритарниками, обіцяючи кожному, в першу чергу збереження змішаної системи виборів до Верховної Ради України, а з іншого боку допомогу адмінресурсом на тих самих виборах. Проте в цій схемі є проблема. По- перше, 2/3 мажоритарників, елементарно не вірять, що Петро Олексійович дотримається слова, по-друге, жоден свідомий народний депутат не буде працювати відверто за Порошенка через високий антирейтинг та невисокий загальний рейтинг останнього. Адже бути у ворогах Юлії Тимошенко не хоче ніхто.

З метою нівелювання загрози проходу до другого туру, Банкова вирішила розбити умовно «проросійський» електорат. Відтак наразі Віктор Медведчук та Рінат Ахметов підтримують двох окремих кандидатів Юрія Бойка й Олександра Вілкула відповідно, ще є Євген Мураєв, якого самі «опоблоківці» постійно звинувачують у роботі на Банкову. Три кандидати у вузькому електоральному полі (максимум 13-15%), не дає шансів жодному кандидату вийти у другий тур. 

Анатолій Гриценко – отаман без війська

Перший непрохідний кандидат, який нині вирішив, що чесних більше, займає доволі комфортну нішу поміж битвою двох титанів балансуючи на межі другого-п’ятого місця у передвиборчих перегонах. У Анатолія Гриценка майже немає негативного бекграунду (окрім списання великої кількості застарілої зброї і нерухомого майна з балансу ЗСУ, коли він очолював профільне міністерство), але й позитивного теж немає. Попри позиціонування себе, як вольового та сильного офіцера, українці не побачили його в час скруті на Майдані (як взагалі і всіх інших політиків), а також добровольчий рух та збройні сили його не дочекались на початку 2014 року (і по нині).

Насправді, раніше найбільшою проблемою Анатолія Гриценка була відсутність збігу між образом і реальністю. Наразі завдяки своїм політтехнологам він трансформувався з непрохідного на чесного. І образ «звичайного чесного» йому личить.

Втім потенціалу в Анатолія Гриценка не так вже й багато, по перше, фінансовий ресурс в нього доволі сильно обмежений, по-друге, медійно його підтримує лише телеканал ICTV, частково висвітлюючи його діяльність. З рейтингових політиків його не підтримує ніхто.

Об’єднання з Віктором Чумаком, Миколою Катеринчуком і Миколою Томенком має символічний зміст. Показати процес об’єднання умовно незаангажованих сил навколо ідеї протидіяти олігархату. До такого об’єднання активно закликають Андрія Садового, Романа Безсмертного і Святослава Вакарчука. При чому Роман Безсмертний вже зазначив, що без Садового і Вакарчука він об’єднуватись не готовий. 

Якщо тверезо подивитись на ситуацію, то об’єднання з Гриценком у довгостроковій перспективі не цікаво, ані Садовому, ані Вакарчуку воно не потрібне. Адже в лідера «Самопомочі» хоч і відносно не великий рейтинг, але потужна партійна структура, яку зливати під Гриценка сенсу не має. А у Святослава Вакарчука є те, чого немає в жодного з пулу «умовно незаангажованих», якщо не брати до уваги політичні контракти з «Нашою Україною» після Помаранчевої Революції, він реально є незаангажованим і може пояснити свої статки, і якщо перестане грати роль «кісельної баришні», яка хоче щоб її вмовляли боротись за булаву, то саме він може стати тією третьою силою, яка зможе протистояти Порошенку чи Тимошенко. 

Юлія Тимошенко – непотопляєма

Найбільш досвідчений боєць виборчих баталій Юлія Тимошенко підходить до старту передвиборчих перегонів прикритою з усіх фронтів та з потужним, медіа, фінансовим і багажем стратегічних візій. 

Штаб Юлії Тимошенко від початку зробив ставку на форсування початку виборчих перегонів у вигляді «війни рейтингів». Починаючи із лютого місяця Юлія Володимирівна є лідером виборчих перегонів не дивлячись на те, яка компанія проводить соцопитування. Постійно наголошуючи на своєму лідерстві, штаб Юлії Володимирівни зумів створити гарний медійний фон для впровадження другого етапу стратегії передвиборчої боротьби, а саме – створення візій. Конституанта, Новий економічний курс, Нова соціальна доктрина, - це нові візії, які мають на меті прибрати із диспуту питання, а чи стане Юлія Тимошенко Президентом, а почати диспут на тему, що Юлія Тимошенко зробить, коли стане Президентом.

Що ж стосується фінансування та медійного ресурсу, то її щедро фінансує і підтримує один із найбільш суперечливий олігарх сучасності – Ігор Коломойський зі своїм «1+1 Media». Окрім того, завдяки ресурсам Коломойського і вмінню домовлятись Тимошенко, її команда зуміла вибудувати доволі потужну триєдину систему.

З одного боку – «Народний Фронт» на виборах Президента висуває свого кандидата в Президенти (на минулому тижні Арсеній Яценюк, лідер «Народного фронту» заявив, що підтримає лише кандидата зі своєї партії) і починає грати в полі Петра Порошенка – «армія, мова, культура».

З іншого боку Володимир Зеленський, озброївшись образом Василя Голобородька, буде грати в «мінусовій» компанії проти Петра Порошенка, в якого і так антирейтинг близько 50%. Вся передвиборча програма В.Зеленського буде побудована на жорсткій критиці саме Порошенка, із лавами інформаційного бруду і чорного піару проти чинної влади. Сам же В. Зеленський, як кандидат, має ту жслабкість, що і раніше мав Анатолій Гриценко – відсутність збігу образу реального, з образом, за який будуть голосувати люди. Мається на увазі, що Василь Голобородько ніколи не працював на олігарха, а якщо б все ж вирішив балотуватись, то не дозволив би очолити свій передвиборчий штаб «смотрящему» від того ж олігарха (за інформацією «Української правди» передвиборчий штаб В.Зеленського очолює одіозний адвокат А.Богдан).

У той же час, наразі команда В.Зеленського докладає великі зусилля на те щоб нівелювати різницю між образами «Голобородько» та Зеленського. З цією метою вже запущені інтерв’ю з Дмитром Гордоном, де Володимир Зеленський представлений, як звичайний хлопець із сусіднього двора, який любить свою Батьківщину, рідне місто і дотримується звичайних людських понять чесності і порядності.

Сама ж Тимошенко побудує свою передвиборчу компанію саме на створенні візій і дискусії, що буде після її обрання Президентом України, абсолютно не відволікаючись на опануванню критиці, що буде летіти в її бік. І поки, що та комбінація, яка побудована її штабом і Ігорем Коломойським виглядає найбільш вдалою і адаптованою для боротьби з Петром Порошенком.