Будні судді-викривача

Суддею-викривачем мене назвали журналісти та громадськість. У цьому блозі розповім про реалії, в яких я існую вже понад 3 роки. Станом на сьогодні я є фігурантом щонайменше 3 кримінальних проваджень та 6 судових процесів. Одночасно.

Суддею-викривачем мене назвали журналісти та громадськість.

Чому, описано тут.

У цьому блозі розповім про реалії, в яких я існую вже понад3 роки.

Станом на сьогодні я є фігурантом щонайменше 3 кримінальнихпроваджень та 6 судових процесів. Одночасно.

* * *

Провадження № 42017000000001024 відкрите за заявоюОлександра Ковжоги.

Свого часу він дослужився до посади заступника начальникаПолтавського міського управління міліції. У 2007 році під тиском обвинувачень у«скоєнні тяжких злочинів, якими є зловживання службовим становищем, отриманняхабара в сумі 5 тисяч доларів США, покривання наркоторгівлі, збагачення зарахунок підлеглих по службі працівників міліції, підтримання неділових зв’язківз «кримінальними авторитетами» і покривання їх злочинної діяльності» Ковжога написав рапорт на звільнення.

Невдовзі, однак, Ковжога відновився на службі – через суд,оформив собі пенсію і вийшов у відставку. Тепер «ветеран органів внутрішніхсправ» вдає із себе антикорупційного громадського активіста.

Ковжога обстоював інтереси мера Олександра Мамая в суді, закорупційною справою, яку я розглядала з травня 2014 року по січень 2015-го.

Нещодавно Ковжога висунув проти мене голослівніобвинувачення, нібито я отримувала хабарі: у 2012 році 5 тисяч доларівСША, у 2013-му – 10 тисяч.

Наклеп, непідкріплений жодними фактами (бо їх просто не можебути), Генеральна прокуратура України відхилила.

Тоді Ковжога, прикриваючись своєю ГО з грізною назвою –Всеукраїнська спеціальна колегія з питань боротьби з корупцією та організованоюзлочинністю, оскаржив бездіяльність прокуратури в судовому порядку.

Ухвала Печерського райсуду зобов’язала відповідну службовуособу Генпрокуратури розпочати досудове розслідування.

Провадження було внесене до Єдиного реєстру досудовихрозслідувань (ЄРДР) 31 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 ККУкраїни.

4 липня старший детектив НАБУ виніс постанову про закриттясправи – через відсутність події кримінального правопорушення.

Показово, що з’явитися на пропозицію детектива до НАБУ іповідомити про обставини вчинення мною «злочинів»  Ковжога побоявся, сховавшись за …ст. 63Конституції України, яка гарантує кожній особі право не свідчити проти себе тасвоїх рідних.

Діючи у звичний для себе спосіб, Ковжога знову пішов досуду.

28 липня слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. на підставі скарги зазначеного вище ГО  ухвалив скасувати постановустаршого детектива Національного антикорупційного бюро України (справа №760/13036/17-к).

Слідство по мені відновили.

* * *

Провадження № 42016171010000111 відкрите 31 жовтня 2016 року.У ньому я проходжу як «шахрайка», котра в складі злочинної групи (інший її член– мій чоловік, Ігор Гавриленко), «скориставшись безпорадним станом потерпілої»заволоділа старим металевим гаражем. Сталося це у червні 2014 року.

«Перекваліфікувати» купівлю у сусідки, Євгенії Лутаєнко – заїї пропозицією – похнюпленого іржавого гаража на злочин, передбачений ч. 1 ст. 190КК України, спромігся той самий Ковжога.

Для цього бабусі рішенням суду призначили психіатричнуекспертизу, яка визнала її такою, що не усвідомлювала значення своїх дій намомент продажу гаража.

Роль жертви від нашого «шахрайства» узяв на себе ранішесудимий громадянин Самохатко С.П. Пікантності додає та обставина, щовиконувалася експертиза через понад півтора роки з моменту смерті бабусі, асудове рішення виносилося на підставі свідчень Самохатка та його батьків.

Наприкінці 2014 року знову ж таки через суд – в останніймісяць її життя, усупереч волі бабусі, попри заяви до міліціїпро викрадення паспорта, документів на квартиру, нотаріально завіреногозаповіту й медичної картки – Самохатко був визнаний її родичем.

Нині Самохатко судиться з нами за гараж, а за квартиру тарешту спадку – з Марією Лутаєнко. Хоча прізвище цієї літньої жінки збігається зпрізвищем покійниці, і родинний зв’язок з нашою колишньою сусідкою їй не треба доводити,на відміну від Самохатка, в судовому порядку, шанси на виграш справи у неїмізерні.

Уперше про те, як ми «вступили в злочинний зговір та шляхомшахрайства, ввівши в оману […] заволоділи гаражем», Ковжога повідомив міліціюзаявою від 10 лютого 2015 року.

При цьому інформатор переймався долею Самохатка, якому ми«спричинили» матеріальні збитки на суму 5 тисяч гривень. От тільки пояснити,звідки всі ці обставини йому відомі, Ковжога не міг.

Схаменувшись, 20 лютого, тобто за 10 днів, Ковжога подавдругу заяву про той самий «злочин», прикріпивши до неї написану 19 лютого найого ім’я заяву Самохатка. Завданий останньому збиток Ковжога тепер вимірявтак: «більше, чим на 1 000 доларів США».

Не встигла міліція розглянути ці «повідомлення про злочин»,як Ковжога подав скарги до суду, теж дві – від 17 та 27 лютого.

Скаржник просив суд зобов’язати начальника слідчого відділу Полтавськогоміського управління МВС України внести відомості про кримінальне правопорушеннядо ЄРДР.

Тоді Ковжога спіймав облизня. Слідчий суддя Диканськогорайонного суду Полтавської області Новак Д.І. ухвалою від 24 квітня 2015 року нетільки відмовив у задоволенні скарг, але й роз’яснив: викладені Ковжогоюобставини «із зазначенням їх як кримінального правопорушення обґрунтовано небули внесені до ЄРДР як відомості про кримінальне правопорушення, бо вонитакими не являються», а претензії скаржника до начальника СВ ПМУ УМВС України вПолтавській області «єбезпідставними» (справа № 554/1884/15-к).

Відтак усі зусилля були спрямовані на те, щоб зробити нашу покійнусусідку психічнохворою посмертно.

Висновок експертизи з’явився 1 серпня 2016 року. Наступногодня керівник експертної установи скерував ці матеріали до суду.

9 серпня датована ухвала судді Полтавського районного суду ПотетіяА.Г. про відновлення провадження. 10 числа Самохатко попросив суд надати йомувисновок експертизи на ознайомлення.

А нетерплячий Ковжога ще 5 серпня (!), не будучи учасникомцього процесу і не маючи ніяких офіційних можливостей дізнатися результатиекспертизи, настрочив чергову заяву до Полтавського відділу поліції про наш«злочин» із посиланням на «неосудність» бабці («правник» Ковжога, який є ще йдиректором юридичної фірми «Юрпол», плутає поняття «неосудності» та«недієздатності»).

Завданий Самохаткові «збиток» він визначав уже так: «більше,чим на 25 тисяч гривень».

За кілька днів Ковжога звернувся до суду зі скаргою набездіяльність начальника слідчого відділу ПМУ Полтавського відділу поліціїГУНП в Полтавській області (справа № 554/6470/16-к).

22 вересня Ковжога написав заяву про злочин ще й на ім’я ГенпрокурораУкраїни. Її не було внесено до ЄРДР, Ковжога знову поскаржився до суду.

Печерський районний суд м. Києва не став задовольнятизабаганку Ковжоги щодо внесення відомостей про вигадане ним кримінальнеправопорушення до ЄРДР (ухвала слідчого судді Остапчука Т.В. від 31 жовтня 2016року у справі № 757/48249/16-к).

Однак 31 жовтня 2016 року відомості про «заволодіннягаражем» чомусь були вписані до ЄРДР Полтавським відділом поліції Головногоуправління поліції в Полтавській області.

Чи закрите це безглузде провадження, наразі мені не відомо.

* * *

Провадження № 12016170040003995 зареєстроване 28вересня 2016 року за заявою голови Октябрського районного суду СтруковаО.М.

Юліан Матвійчук – учасник АТО, депутат Полтавської міськоїради, керівник фракції ВО «Свобода», Ігор Гавриленко – мій чоловік, кандидатісторичних наук, доцент одного з полтавських ВНЗ та я, суддя Гольник, обвинуваченів тому, що скоїли проти Струкова злочинні дії, котрі підпадають підвідповідальність за ст. 146 КК України: «незаконне позбавлення волі абовикрадення людини».

Сталося це нібито під час зборів суддів, де планувалосязатвердити характеристику на мене з висновком про невідповідність займанійпосаді.

Але прибуття на збори кількох десятків небайдужих людейобернулося втечею суддів із зали, де мало відбутися засідання. Через якийсь частуди зайшов Струков і приписав присутнім зрив зборів суддів.

Обурені цією інсинуацією обрані від різних політичних партійдепутати обласної, міської та районних рад, помічники кількох народнихдепутатів України, активісти й журналісти обступили Струкова та намагалисяпочути від нього пояснення.

У якийсь момент головасуду спробував пробиватися до виходу й зацідив кулаком під серце моємучоловікові.

Удома Ігореві стало зле. Лікар «швидкої» прийняв рішення прогоспіталізацію. Діагноз: закрита травма живота, забій грудної клітки тапоперекової ділянки зліва, ситуаційна артеріальна гіпертензія.

З лікарні про інцидент відразу повідомили до поліції.Увечері того ж дня було відкрите кримінальне провадження №12016170040003994.

Яке «диво» – Струківське обвинувачення виявилосяпозначеним наступним номером! Схоже, що полтавське керівництво поліції тапрокуратури негайно сповістило голову суду про несподівану загрозу. Разом вони такпоспішали зустрічною заявою вивести Струкова з-під кримінальної відповідальності,що не подбали про правдоподібність обставин.

Вразила також швидкість, з якою мого чоловіка було виписаноз лікарні. Цей медичний заклад є комунальним, тобто напряму залежним відградоначальника. А від тривалості лікування залежить висновок про тяжкістьтілесних ушкоджень.

Для прикладу: «скалічений» Віталієм Шабуніним «журналіст» Філімоненкоперебував у клініці 21 день, тому його тілесне ушкодження визначене як середньоїтяжкості.

* * *

Визначальне для всіх інших кримінальних справ і судовихпроцесів провадження № 42015170000000377 розслідується Національнимантикорупційним бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованоїантикорупційної прокуратури.

Попри шалений опір мера Мамая та його посібників, якимвідверто потурала Прокуратура Полтавської області та підігрували окреміспівробітники Генпрокуратури, це кримінальне провадження після втручання Комітетуз питань запобігання і протидії корупції Верховної Ради України таки потрапилодо детективів НАБУ, але майже через 2 роки з моменту вчинення проти мене яксудді низки злочинів.

Досудове розслідування ведеться за ознаками кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 1, 2 ст. 376, ч. 2ст. 383 КК України.

Інакше кажучи, детективи з’ясовують,як упродовж 2014 – початку 2015 року на мене, як на суддю Октябрськогорайонного суду м. Полтави, здійснювався неправомірний вплив з метою добитисявинесення неправосудного рішення у справі про адміністративне корупційне правопорушенняПолтавського міського голови Олександра Мамая.

Не добившись бажаного тиском, мені запропонували хабар тавирішення попередньо створених побутових проблем (наприклад, комунальні службиміста намагалися знести злощасний гараж як нібито незаконно встановлений, хочавін простояв на тому самому місці понад 30 років – про гараж мера поінформувавКовжога, і міський керманич узяв це питання під особистий контроль).

Прикметно, що якраз тоді, коли Ковжога дізнався про гараж,Самохатко й зробився за рішенням суду родичем його попередньої власниці. А дотого влітку та восени 2014 року він щонайменше 8 разів подавав заяви про визнанняЄвгенії Лутаєнко недієздатною та встановлення над нею опіки. Усі його претензіїбули відхилені різними суддями, у більшості випадків через те, що Самохатко не бувчленом сім’ї чи близьким родичем нашої сусідки, тож не міг бути заявником посправі.

Важливо додати, що Ковжога перебуває у приятельськихстосунках не лише з мером міста, ще ближчими є його стосунки з головоюОктябрського райсуду Струковим.

Від швидкості розслідування  провадження № 42015170000000377 детективамиНАБУ та від рішучості й принциповості прокурорів САП залежатиме, наскількибезкарними відчуватимуть себе мер Полтави Мамай та його посібники.

А поки що я змушена марнувати час на судові засідання,ініційовані останніми.

* * *

Київський районний суд м. Полтави розглядає 2 позови Ковжогипроти мене.

У справі № 554/2902/17 Ковжога хоче спростувати те, що він іщена початку розгляду справи Мамая у присутності свідків пригрозив мені: «Якщо нехочеш по-хорошому, пожалкуєш!» (надалі він діяв обережніше). Процей випадок я згадувала в ранковому ефірі програми «Сніданок з 1+1» 5квітня ц.р.

Отож Ковжога прагне, щоб суд визнав таку інформаціюнедостовірною, а я і Телеканал 1+1 спростували її. Тобто фактично Ковжога хоче,щоб суд у цивільній справі визнав відсутність факту тиску на мене як суддю, хочаце є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні за моєюзаявою.

Досягненню тієї ж мети має слугувати й другий позов Ковжоги– до мене та до Олени Притули як до власника веб-сайту «Українська правда» (справа№ 554/2570/17).

У зверненні до ХIVпозачергового з’їзду суддів України, я також згадувала репліку Ковжоги,крім того назвала маразматичними висунуті проти мене обвинувачення в шахрайстві.

Ще там йшлося про «псевдоборця з корупцією, котрий вдійсності є рішалою – з’єднувальною ланкою між злочинцями (не тількибілокомірцевими, але й криміналітетом) та корумпованими слідчими, прокурорами,суддями».

У цьому позові Ковжога зажадав не тільки спростуванняінформації, але й захисту своєї честі, гідності та ділової репутації. Їх віноцінив у 30 тисяч гривень.

* * *

Полтавський районний суд Полтавської області розглядає 2справи, пов’язані з гаражем.

Самохатко добивається визнання договору купівлі-продажунедійсним, стягнення моральної та матеріальної шкоди (справа № 554/4200/15-ц).

Цікаво, що сума, яку він хоче отримати, є меншою за вжепонесені ним витрати – за подання позову та уточнення позовних вимог, гонорариадвокатам, оплату судово-психіатричної експертизи.

Апофеозом безглуздя на перший погляд може видатися й таобставина, що особа, яка виграє процес, відразу вступить у судову тяжбу зШевченківською районною у м. Полтаві радою.

Остання ще на початку 2015 року подала позов до суду з метою демонтажу гаражаяк самовільно встановленого (справа № 554/1985/15-ц).

До того ж існує теоретична можливість того, що Самохатковітаки доведеться ділити спадщину з Марією Лутаєнко. Ця жінка багато роківдоглядала за нашою сусідкою, Євгенією Лутаєнко, і попросила мене виступити всуді свідком (справа № 554/12490/15-ц).

Дії Самохатка, який не справляє враження самостійної фігури,стануть зрозумілими, якщо припустити, що їх метою є не гараж, а привідобвинувачувати мене у шахрайстві.

* * *

Тим часом у розгляді кримінальної справи № 554/14287/15-ктриває затяжна пауза. Нагадаю, єдине, чого мені вдалося досягнути, це те, що ДмитроТрихна, інший посередник мера Мамая, безпосередньо задіяний у пропонуванні менінеправомірної вигоди, опинився на лаві підсудних.

Суд, за наполяганням захисту Трихни, призначив експертизуоперативного відео, яке зафіксувало мої зустрічі з Мамаєм і Трихною, – чи незмонтоване воно. І цю експертизу ніяк не виконають.

Мамай, Ковжога, Струков у цій справі виступають свідками. Усудовому засіданні 7 квітня 2016 року вони дали узгоджені показання, спрямованіна те, щоб зобразити мера жертвоюпровокування його мною до дачі хабара. Прокуратура Полтавської областіпроігнорувала мою заяву про вчинення зазначеними особами злочину, передбаченогост. 384 КК України – завідомо неправдиве показання свідка.

* * *

Чому вчить мій досвід?

Хочеш змарнувати кілька років свого життя – повідом прокорупційний злочин якогось високопосадовця.

Однак я все одно зробила б те, що мусила зробити.

Інакше наша країна не матиме майбутнього.