Сьогодні школи пустують. На зміну одному карантину прийшов другий. Чи готові ми до переходу на дистанційне навчання у зв’язку з масовим закриттям шкіл?
Відповідь знають як батьки так і вчителі: ми не готові до нових викликів, які постали перед школою.
Наразі немає змісту обговорювати найкращі і найпрогресивніші підходи запровадження дистанційного навчання. Відомо, що держава виділила кошти і робить певні кроки для побудови школи інформаційного суспільства. Проте зараз проблема потребує нагального вирішення.
Розглядати можна різні варіанти, аналізувати та порівнювати їх. Я пропоную один з можливих наборів інструментів для швидкого переходу із звичайного шкільного навчання на дистанційне з мінімальними затратами та мінімальними потребами в підготовці учнів та вчителів.
Дистанційне навчання шкільного класу можна розділити на такі компоненти:
· Координація та синхронізація процесу навчання, узгодження різних моментів.
· Навчальні сесії в реальному часі. Як пасивна, так і активна участь учнів.
· Асинхронне навчання та виконання завдань учнями. Не всі разом в один час, а за бажанням.
Мінімальні вимоги до обладнання для навчання:
Для вчителя — персональний комп’ютер (з веб камерою) чи ноутбук. Підключення до інтернету.
Для учня — смартфон або комп’ютер. Підключення до інтернету.
Координація
Найкращий інструмент для такого виду роботи — Viber , найпоширеніший месенджер в Україні. Є наявний на більшості смартфонів, або може бути легко встановлений, в тому числі працює на ПК. Більшість дітей вже вміє ним користуватися або може легко навчитися.
Використовуючи Viber, класний керівник створює групу, куди входять учні класу та всі вчителі, які ведуть у них уроки.
У цій групі організовується інформування про наступні уроки, їх час, формат та інше. Учні можуть запитувати та отримувати відповідь про розклад, час занять тощо.
Цей месенджер є “точкою збору”. Якщо виникли проблеми під час використання інших інструментів, учні та вчителі завжди можуть повернутися до месенджера та обговорити подальші дії.
Навчання в реальному часі з учителем
В процесі навчання учитель мусить спілкуватися з учнями, пояснювати матеріали, відповідати на запитання, проводити опитування.
Цей складовий елемент навчання можна розділити на 2 процеси: пасивні сесії та активні сесії.
Робота з учнями в пасивному режимі
Вчитель говорить , а учні слухають. Є чудовий безкоштовний та надійний інструмент для такого виду діяльності — Youtube. Цей відео сервіс дозволяє запускати відеотрансляцію в реальному режимі.
Вчитель створює свій канал на Youtube (безкоштовно, за декілька хвилин). Учні підписуються на цей канал.
Використовуючи Viber, учитель повідомляє учнів про час трансляції. У визначену годину учні переглядають відео і можуть спілкуватися з учителем за допомогою коментарів.
Навчання в реальному часі в активному режимі
Важливою складовою навчання є діалог вчителя з учнем. Для таких потреб чудово може підійти всім відомий Skype. Безкоштовний та надійний, працює на смартфонах. Підтримує групові відеодзвінки.
Цей сервіс підходить для дискусій, обговорення проблемних ситуацій, незрозумілих моментів при вирішенні складних завдань тощо.
Слід зауважити, групові дзвінки не завжди працюють ідеально. В деяких ситуаціях доведеться перебувати в режимі голосового дзвінка, без відео. І такий режим теж буде достатнім для роботи.
Проте в багатьох випадках можна обійтися і без Skype, а використати той же Youtube. Учні, як і вчитель, можуть створити свій канал на Youtube та запустити пряму трансляцію. Учень може записати свій виступ на визначену тему, напам’ять прочитати вірш, захистити проєкт тощо.
Асинхронне навчання. Самостійна робота учня
Крім синхронної роботи здобувачів освіти та вчителя в реальному часі важливою є і самостійна робота учнів. Час виконання самостійних завдань не є важливим, діти можуть виконувати завдання за власним бажанням. Вчитель може пропонувати певні умови.
Для такої роботи є багато інструментів. Саме ці інструменти і прийнято називати - “система дистанційної освіти” - СДО.
Я розгляну лише найпростіші варіанти.
1. Без СДО
Цілком реально працювати без спеціальних інструментів. Використовуючи той же Viber. Учитель створює групу для класу. Окрему від координаційної групи у Viber, щоб не змішувати все до купи. В цій групі дає завдання, відповідає на запитання. Учні відправляють результати виконання завдань у групу у вигляді фотографій, сторінок зошита чи просто текстів. Для об’ємної інформації (наприклад, текстових творів) можна використати сторонні сервіси. Чудово підійде Google Docs, безкоштовний та надійний сервіс спільної роботи з документами.
Такий підхід найпростіший, не потребує спеціальних інструментів та підготовки учнів. Проте інформацію в групі з часом стає важко обробляти.
2. СДО як веб сервіс
Серед безкоштовних сервісів для дистанційного навчання шкільного класу я б виділив Google Classroom. https://classroom.google.com
Буквально за декілька хвилин вчитель може створити новий клас, запросити учнів та почати свою діяльність.
Для початку роботи вчитель та учні мусять мати Google акаунти (пошту в домені @gmail.com) . Саме за цими емейл адресами педагог приєднує учнів до класу.
Вчитель створює завдання різних типів — текстові, зображення, тести. Все це дуже нагадує спілкування в соціальній мережі. Подібно до того, як ми додаємо фото, тексти та опитування у свою стрічку.
Завдання можуть бути призначені всьому класу або конкретним учням. Обмежені в часі чи необмежені.
Учні виконують завдання, результат можна відправляти у різних форматах. Приєднати файл з результатом чи створити документ Google Docs (сервіс інтегрований в Google Classroom).
Вчитель оцінює роботи. Вся історія зберігається.
Цей же інструмент можна використовувати для координації роботи конкретного класу та конкретного предмету.
Щоб оволодіти цим інструментом, вчителю потрібен певний час на тренування, щоб добре освоїтись в новій системі. Я рекомендую переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=VZWFDh6fTCY та інші відео на каналі “Антоніна Букач” і керуватись ними як інструкцією з використання Google Classroom.
3. Власна СДО на власному сервері
Якщо школа має можливість, можна запустити власний сервер з системою дистанційної освіти. Це дещо складніший шлях, проте вигідніший для школи в довгостроковій перспективі. З безкоштовних програмних пакетів я виділяю СДО Moodle (https://moodle.org/), яка багато років є лідером серед відкритого програмного забезпечення для організації дистанційної освіти. Набір інструментів в цій системі дуже широкий. Крім стандартного набору є багато модулів від сторонніх розробників.
Підготовка до початку навчання вчителя та учнів вимагатиме не більше часу, ніж у випадку Google Classroom. Проте потрібен час, певні вміння та ресурси для запуску системи. Це вже робота не для вчителя, а для адміністрації школи чи навіть управління освіти.
Переваги власного серверу СДО в повному контролі над вмістом, авторськими правами на розроблені курси. В довгостроковій перспективі такий підхід себе виправдає. Google Classroom - це просте рішення для швидкого старту. В той час як СДО на базі Moodle стає базою для серйозного розвитку дистанційної освіти в школі на перспективу, дозволяє акумулювати досвід та обмінюватися ним, будувати бази знань, навчальних матеріалів, використовувати їх повторно в наступні роки.
Фінансові витрати на запуск такого серверу є мінімальними, такі як і для запуску веб сайту. Потрібно мати доменне ім’я для сайту та хостинг (місце, де система стоїть та доступна в інтернеті). Вимірюючи в коштах – це приблизно 1500 грн на рік для однієї школи. Але цілком реально отримати такий сервіс і безкоштовно, наприклад, як спонсорська допомога від місцевого інтернет провайдера.
Для встановлення та налаштування системи потрібен певний досвід та розуміння роботи веб-сайтів. Цілком реально зробити це безкоштовно, попросивши знайомого веб-розробника, навіть початківця.
Така система може бути організована на рівні міста чи району для всіх шкіл. Управління освіти може використати власне обладнання. Цілком реально організувати все за один день. Робота для 2-х людей — системного адміністратора та веб-розробника.
Як може виглядати весь процес
· Класний керівник повідомляє у Viber групі розклад уроків для учнів класу.
· Вчитель конкретного уроку може повідомити про тему, конкретний час заняття та інструменти роботи.
· На початку уроку вчитель запрошує учнів приєднатися до його Youtube трансляції. Дає посилання на свій канал.
· Вчитель проводить трансляцію, де повідомляє тему уроку, знайомить з планом роботи, доносить до учнів новий матеріал.
· Якщо є потреба послухати учнів, вчитель запрошує запустити Skype, приєднує учнів у груповий дзвінок (достатньо 1 раз, потім група збережеться). Проводять дзвінок, де говорити може кожен учень. На практиці - говорити будуть по черзі, вчитель координуватиме.
· Такий урок може тривати 20-25 хвилин. Далі вчитель повідомляє, що завдання для подальшої роботи можна знайти у СДО.
· Учні переходять у свій клас в СДО (наприклад, Google Classroom) і там бачать конкретне завдання, виконують його.
· Наступний етап роботи відбувається в асинхронному режимі. Учень може повернутися до роботи пізніше, але за умови виконати завдання до наступного уроку.
· Питання, які виникають в учнів процесі діяльності, можна вирішувати в межах самої СДО або використовуючи групу Viber.
Чи дійсно потрібно переходити на дистанційну освіту?
Однозначно, так. Діти сидять вдома, переважно з смартфонами в руках. Або перед телевізором. Якщо карантин затягнеться, доведеться пропущені уроки відробляти влітку. Ніхто не в захопленні від такої перспективи. Щоб не марнувати час, використаймо смартфони з користю для дітей.
