Визнання податковим органом(!) недійсності правочину: законно чи ні?
Чи передбачена Законом можливість визнання фіскальним органом правочину нікчемним або фіктивним, на підставі припущень, що відповідні господарські операції платника податків, були здійснені без наміру створення правових наслідків?
Увідповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексуУкраїни встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, якаполягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правовогоакта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різнихнормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування правта обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактуєтьсяна користь платника податку.
Зазначенанорма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метоюформування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткуванняподатком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаютьсясформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган непозбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідностізадекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковомуобліку фактичним обставинам.
Прицьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме наконтролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формуванняданих податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильностіскладення та достовірності первинних документів.
Умовоюдля визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави тасуспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Прицьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину єпосадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слідустановити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчиненняпротиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умиселвиник, тощо.
Відповідна правова позиція відображена уІнформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11.
Стаття 207 Господарського кодексу України встановлює, щогосподарське зобов'язання яке не відповідає вимогам закону, або вчинено зметою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладеноучасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарськоїкомпетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї ізсторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністюабо в частині.
Заналізу змісту статті 20 Податкового кодексу України вбачається, що фіскальнійслужбі відповідно до покладених на неї функційта повноважень не надано право щодо встановлення фіктивності діяльностісуб'єкта господарювання.
Увідповідності до положень ст. 55-1 Господарського кодексу України наявністьперелічених у ній ознак фіктивності діяльності підприємства може бути лишепідставою для звернення до Суду для визначення фіктивного характеру діяльностіпідприємства.
Тобто,законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочинунікчемним або фіктивним характеру діяльності підприємства в цілому під час проведенняперевірки суб’єкта господарювання на підставі припущень, що відповіднігосподарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено безнаміру створення правових наслідків.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного Суду України №742/11/13-11від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійсненнягосподарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо міжучасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошовихзобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, якіукладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг якихдекларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгуплатником податку.
При цьому, відносини міжучасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не маютьбезпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції,вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та йогобезпосереднім контрагентом.
Як зазначено в Ухвалі ВищогоАдміністративного Суду України від 19.11.2013 року у справі № К/800/1821/13: «…податковезаконодавство не ставить в залежнiсть податковий облiк (стан) певного платникаподатку вiд iнших осiб, вiд фактичної сплати контрагентом податку до бюджету,вiд перебування постачальника за юридичною адресою, а також вiд йогогосподарських та виробничих можливостей,оскiльки питання вiднесення певних сум податку на додану вартiсть доподаткового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та незалежить вiд розрахункiв з бюджетом третiх осiб».
Окремуувагу вважаю з акцентувати на рішенні Вищого адміністративного суду України від14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12 яким було встановленийфакт перевищення своїх службових повноважень фіскальним органом - податковоюінспекцією в частині визнання недійсності (фіктивності) угоди, тільки напідставі свого рішення.
Крім того, відповідно до постанови ПленумуВерховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу нанаступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягаєрозгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтисяокремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьомувипадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемністьправочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсностіправочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваногоправочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемностіправочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Таким чином,навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають праволише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів,отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересамдержави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність».
Враховуючи зазначене суд чітко констатував, що інший підхід потенційно буде виключнозловживанням, тобто надасть можливість посадовим особам державних органів навласний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) беззвернення до суду, що не є неправильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крімтого, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановленняпротиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказувавЄвропейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 9 січня 2007 року урішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема упостанові № 21-1578 від 13.01.2009 року.
ВерховнийСуд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності,не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тимбільше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства наздійснення господарської діяльності.
Вищенаведенийвисновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявленняподатковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платникаПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щобстягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд,прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) цене мало б.
Отже, Європейськийсуд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальностіплатника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнаватинегативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) Христина Кухарук 16:22
- Как оформить наследство в Украине, если вы находитесь за границей: пошаговая инструкция Віра Тарасенко 14:50
- Централізація закупівель: як Україна та ЄС підвищують ефективність державних витрат Олена Усеінова вчора о 17:38
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? Денис Терещенко вчора о 15:07
- Як уникнути блокування податкових накладних? Сергій Пагер вчора о 08:47
- Сімейне підприємництво в Україні: міжнародний досвід та перспективи Юлія Мороз 22.05.2025 14:15
- Світло – не трофей Ірина Голіздра 22.05.2025 12:56
- Оскарження тарифу на електроенергію: КОАС розглядає справу проти постанови КМУ Андрій Хомич 22.05.2025 11:38
- Господарювання без сторонніх або ТОВ з 1 учасником Альона Пагер 22.05.2025 09:39
- Капітал у квадратних метрах: стратегічний погляд на інвестиції в українську нерухомість Раміль Мехтієв 22.05.2025 09:07
- Хто вбив Андрія Портнова? Дмитро Золотухін 22.05.2025 01:17
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 21.05.2025 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 21.05.2025 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 21.05.2025 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 21.05.2025 11:39
- Хто вбив Андрія Портнова? 3389
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 215
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі 151
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 84
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? 81
-
Нові 1920-ті, "кернесанс" і "Геть від Москви!": як живе Харків за 30 км від Росії
7808
-
Виклик Маску: як Китай утричі обігнав Starlink за потужностями виробництва супутників
Думка 7182
-
Від $2000 за квадрат і робітники з Індії. Ігор Ніконов про майбутнє ринку нерухомості
Бізнес 7015
-
Натреновані на вбивство: Кремлю доведеться розв'язувати проблему розлючених фронтовиків
Думка 6462
-
"Агресор космічного масштабу". Ексрозвідниця США про загрозу РФ, Китаю і нову роль України
5676