Навіщо потрібні стандарти журналістики
На відміну від більш розвинених спільнот, у нас досі немає суспільної згоди, що медіа мають працювати за правилами.
Цього розуміння немає не лише серед споживачів медіапродукту, а й серед самих журналістів. Тому медіа існують ніби "без правил", без стандартів.
Я вирішив трохи пояснити, що це таке й навіщо воно потрібне. Насамперед читачам, бо медійники, в принципі, мають їх знати "назубок".
Саме якщо споживачі продукту розрізнятимуть, де інфа подана за стандартами, а де ні — то це миттєво вплине на перегляди й змусить медіа змінюватися.
Почну з першого прикладу. Ми всі прагнемо, щоб нас лікували за протоколами, досвідчені хірурги з нормальною освітою, перевіреними ліками, щоб возили таксисти з чесно отриманими правами, щоб ремонт робили люди з досвідом і вміннями.
Усі ці писані або неписані правила цих професій, протоколи й методики — запорука якісного надання послуг. Вони всі випрацьовані роками й досвідом.
Так само і в журналістиці є набір своїх правил (стандартів), навичок та елементів професійної етики (зафіксованої у відповідних кодексах).
Ці стандарти (про етику й навички — іншим разом) склалися роками, історично, їх ніхто особливо не видумував. Підтверджені вони довірою читачів і глядачів, досвідом судових справ і численними прикладами в аналогічних ситуаціях. Вони мають фундамент у базових правах людини й допомагають їх не порушувати. Це схоже на звичаєве право.
Так, поки що не в нас — але в розвинених суспільствах це саме так і працює. Стандарти потрібні, щоб справді інформувати, а не перекручувати, не нагнітати, не обманювати та не збурювати народ.
Виявилося, що в тих країнах, де існують якісні медіа — довіра до них під час пандемії зросла, а не впала. У Фінляндії, наприклад, — на 36 відсотків.
Бо саме з якісних медіа люди отримували справді важливу для них інформацію, а не з соцмереж, пліток чи промов політиків, що їх ретранслювали неякісні медіа.
Точна, повна, збалансована інформація (саме інформація, а не емоційний контент чи взагалі вигадки) дозволяє налагоджувати своє життя, отримувати знання, які справді вагомі й потрібні.
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер 08:50
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька вчора о 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка вчора о 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс вчора о 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов вчора о 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник 12.05.2025 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко 12.05.2025 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков 12.05.2025 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель 12.05.2025 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 10.05.2025 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 10.05.2025 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
-
Угорщина готується до війни? Що стоїть за "шпигунами Орбана" на Закарпатті
42347
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
16218
-
Експерти з психіатрії назвали п’ять речей, які ніколи не роблять щасливі пари в стосунках
Життя 14904
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 13884
-
Підготовка піхотинців: державна некомпетентність і приватна ініціатива
Думка 12445