Зростання капіталізації бізнесу олігархів
Антиолігархічна політика
Мене бентежить і не дуже подобаються чергові маніпуляції зі статками наших олігархів, які останніми днями спостерігаю у соцмережах. Враховуючи, що вони мають переважно сировинний бізнес, їхні доходи та оцінка їхнього власного капіталу залежать від цін на сировину. Враховуючи переважно сировинний статус активів, ці олігархи не мають можливості реально та стабільно збільшувати капіталізацію свого бізнесу. Бо після кожного зростання вартості активів відбувається їхнє значне знецінення, коли на зовнішніх ринках падають ціни на сировину та напівфабрикати. Наші політики до цього не мають жодного відношення. Тому розповіді про те, що хтось з них збагатився чи збіднів саме внаслідок дій української влади, у більшості випадків мають дуже віддалене відношення до реальності.
Безперечно, вони також збільшують свої доходи, використовуючи монопольне становище та так звану “владну ренту”. Але як показує досвід, заробляння на них скоріше призводить до деградації їхнього бізнесу, в стратегічному вимірі роблячи таких бізнесменів лузерами. Бо втративши можливості заробляти, зловживаючи монопольним становищем та впливом на владу, з'ясовується, що їхній бізнес — це суцільна труха.
Тільки почавши займатись глибокою переробкою, створенням виробництв з високим рівнем доданої вартості, вони зможуть не тільки самі збільшувати свої статки, але стабільно сплачуватимуть більші суми податків до держбюджету і платити більшу зарплату найманим працівникам. Саме формування економічних стимулів та умов, які би робили вигідним створення переробних підприємств з глибоким рівнем доданої вартості, має бути основним завданням влади і пропозицій опозиції.
До речі, в цьому мають бути зацікавлені і самі олігархи. Принаймні ті з них, хто вміє мислити стратегічно. У них є можливість впливати на рішення, які ухвалюються парламентом та урядом. Лобіювання сприятливих умов ведення не власного, а всього українського бізнесу, в стратегічному вимірі може забезпечити куди більшу капіталізацію та конкурентність як в Україні, так і за її межами. Причому, об'єктивно, саме великий український бізнес має більше початкових можливостей для зростання власних статків при створенні загальних сприятливих умов інвестування в українську економіку.
Безперечно, заробляти на виробництві та експорті сировини та напівфабрикатів значно легше. Але цей бізнес має дуже обмежені можливості для значного зростання капіталізації та надто волатильний. Поява в Україні мультимільйонерів та мільярдерів, статки яких сформовані в IT сфері, логістиці, біотехнологіях, демонструє, що саме вони згодом забезпечуватимуть залучення основних інвестицій та загальне зростання капіталізації української економіки.
В цьому контексті хотів би знову згадати також питання зростання капіталізації бізнесу Петра Порошенка. Враховуючи, що його основний бізнес пов'язаний з виробництвом переробної продукції (кондитерських виробів), успішність якого значною мірою залежить від доходів населення, він, на відміну сировинних олігархів, кревно зацікавлений у загальному зростанні добробуту населення. Чим більше рівень доходів населення, тим більше вони купують солодощів, до того ж вищої якості і відповідно вищої цінової категорії.
Якщо в Україні збільшуватиметься чисельність мультимільйонерів та мільярдерів, капіталізація бізнесу яких зростатиме внаслідок зростання загального добробуту широких верств населення, то цьому можна буде тільки радіти.
Ось тому примітивні піарні маніпуляції щодо змін рівня капіталізації тих чи інших бізнесменів можуть породжувати ненависть до великого бізнесу та можновладців, але жодним чином не формують загальне усвідомлення суспільства, що необхідно робити для того, щоби українська економіка стабільно зростала, а з нею зростали і доходи населення.
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник вчора о 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко вчора о 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков вчора о 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель вчора о 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 10.05.2025 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 10.05.2025 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Як зруйнувати країну 355
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя 206
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 153
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 126
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України 116
-
Угорщина готується до війни? Що стоїть за "шпигунами Орбана" на Закарпатті
36286
-
Підготовка піхотинців: державна некомпетентність і приватна ініціатива
Думка 11676
-
Експерти з психіатрії назвали п’ять речей, які ніколи не роблять щасливі пари в стосунках
Життя 11267
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
10957
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 9964