Студенти проти гаджетів: хто кого?
Кінцево, за освіту відповідає викладач (вуз), а не студент. Він повинен організувати процес так, щоб в голові у слухачів щось залишилося. Тому логічно, що дозволяти користування гаджетами чи ні повинен вирішувати саме викладач (вуз). Нижче - основні аргум
Нещодавно одним зреформаторів-початківців, студентом КНУ імені Шевченка, було розміщено доситьрезонансний допис у Фейсбуці щодо заборони користування гаджетами на заняттях звивчення іноземної мови. Допис виявився справді резонансним, адже зібрав сотнікоментарів, включаючи позиції керівництва Університету. Резонанс такожвиражається різким розходженням поглядів: частина читачів висловилися “за” такузаборону, частина – “проти”. Власне, така полярність і наштовхнула мене надумку спробувати компілювати й проаналізувати основні аргументи сторін. Чесноскажу, що спиратимуся і на зазначену Фейсбук-дискусію, і на власний ужеп’ятирічний досвід викладання.
У західних університетах,насправді, ситуація теж не однозначна: хтось з викладачів дозволяє, а хтось –забороняє. У Єлі, наскільки мені відомо,їх співвідношення – 50 на 50. До речі, чомусь ніхто зі студентів нездогадується цитувати Конституцію США у цьому зв’язку. Може, вони простопогоджуються з логікою “не згоден – вчися в іншому місці”? А сама по собі цялогіка не викликає істерик, не в приклад деяким нашим активістам?
Головна думкаприхильників – гаджети допомагають вчитися. Цю тезу як таку заперечити важко,та й непотрібно. Варто лише уточнити: не в ігри грати і не чатитися про те, якхто провів останню ніч. Словник з іноземної мови – можливо, хоча краще спитатив викладача чи здогадатися самому. Лекцію на ноутбук записувати – гаразд, хочаписьмо від руки сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу. Сфотографувати слайдчи дошку – як на мене, дивно, але допустимо.
Водночас, очима викладачаскладно зрозуміти, то студент кодексчитає в телефоні чи свіжий випуск “Максіма” переглядає. Друге, звісно,неприйнятно.
Гаджети необхідні длязв’язку в екстрених ситуаціях. Заперечити неможливо, але як часто такетрапляється? Організатори одних популярних бізнес-курсів забороняютькористуватися слухачам (до речі, йдеться про дорослих людей) телефонами.Натомість, спеціально залишають свого працівника слідкувати заповідомленнями/дзвінками, і якщо дзвонить/пише хтось з близьких (напередзанесених до такого списку), то передає телефон власнику. Одним словом, рішенняможливе, було б бажання.
Студентів не требаконтролювати, хай взагалі на пари не ходять, аби потім іспит склали. Хтосьскаже – баба з возу, кобилі легше. Але цей рецепт надто простий і надтобезвідповідальний, про що я скажу нижче. В усякому разі, якісної освіти такточно не вийде.
Не гаджети заборонити, авикладачам стати цікавими. Насправді, частково правильна теза: викладачі дійсноповинні прагнути бути інформативними/цікавими/презентабельними. Настільки, щобу студентів не виникало бажання відволіктися.
Але є нюанси.
- Не весьматеріал – цікавий. Є відверто нудні моменти, які однаково треба пройти;
- Студентичомусь думають, що матеріал їм в головумає вкласти хтось, а не вони самі. Домашня підготовка до лекцій (!), як цеприйнято в кращих університетах Заходу? Ні, не чули! А ти розважай;
- Частинастудентів все рівно відволікатиметься. Ти хоч гопки танцюй, а в підкорювачанауки за партою своя атмосфера. Це дратує, відволікає викладача та іншихстудентів;
- Мало в кого звикладачів є реальні можливості ретельно готуватися до кожного заняття. Прозарплати поговоримо? Необхідність працювати де-інде, щоб прогодувати сім’ю?Навантаженість у нас – по десять пар щотижня. На Заході – одна-дві. Але ж деяким студентам байдуже, ти їхрозважай;
- Існуютьдослідження, що гаджети самі по собі відволікають, навіть якщо їх не використовувати.
Отже, головний аргументпроти – гаджети відволікають. Ти пояснюєш матеріал – а студенти “чатяться”. Тинамагаєшся вести діалог на іспанській – а студенти “терміново перекладаютьслово”. Замість напружити мізки й сказати думку іншими словами.
Мушу зробитизастереження, що я ні в якому разі не проти використання гаджетів там, де цедійсно потрібно. Ніхто не каже заборонити комп’ютери на семінарах зкомп’ютерної науки. Але чи треба там телефони – хороше питання.
Повертаючись доФейсбук-дискусії, не можу не звернути увагу на нестриманість низки дописувачів,найчастіше – студентів, та їх невміння дебатувати. Дискусія – це вмінняприслухатися один до одного, а також елементарне володіння “матчастиною”. Я вжене кажу про повагу й вихованість, якої також деяким активним “сперечальникам”чомусь бракує.
І ще одне, суб’єктивне.Зі школи я найкраще пам’ятаю тих вчителів, які ставили на перше місце навчання,а не високі почуття учнів. Найкращі знання в університеті дали ті викладачі,які не соромилися відправляти особливо активних за двері й обривати непотрібнідискусії. Не виключаю, що є студенти, які досі на мене ображаються за те, що язабороняв користуватися гаджетами під час опитування на своїх семінарах. Можливо,колись і повістку в суд отримаю, за порушення права приватної власності,хтозна.
Зате я точно знаю, щовідсутність можливості підглянути в текст змушує студента мислити, вчитьвисловлюватися своїми словами. Що, зрештою, приносить їм-таки більше користі,аніж читання вголос з планшетів. Про що вони самі, уже випускники, мені теперговорять, дякуючи за мою суворість.
Насамкінець, правильнонаписав пан Бугров, проректор КНУ, - якщо керуватися виключнобажаннями студентів, то вони взагалі пари відмінять. Тому, говорячи проавтономність вищих навчальних закладів, її не слід плутати з диктатурою студентства.Зрештою, саме вузи несуть відповідальність за організацію навчального процесутак, щоб в головах буремної молоді залишилося бодай щось. Тому моральне і не тільки право дозволяти/забороняти гаджети - за ними.
- Кенселінг як штучний контроль Михайло Зборовський вчора о 13:21
- Промптинг як нова необхідна навичка: чому вона важлива для кожного Станіслав Нянько вчора о 13:13
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів Юрій Григоренко вчора о 12:55
- Тимчасове вилучення майна у кримінальному провадженні Сергій Пагер вчора о 08:27
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію Тетяна Огнев'юк 27.05.2025 18:24
- Китай, Індія, Польща, Угорщина: сперечаємося чи торгуємо? Любов Шпак 27.05.2025 16:03
- Вдячність, як ключ до власного життя Алла Заднепровська 27.05.2025 12:59
- Оцінка доказів в аудиті та кримінальному процесі: точки дотику з точки зору ШІ Ольга Рубітель 26.05.2025 22:13
- Cмарт контракти в енергетиці: чи готова Україна до диджиталізації ринку Ростислав Никітенко 26.05.2025 12:54
- Акт догляду: коли держава перетворює турботу на бюрократію Світлана Приймак 25.05.2025 00:57
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) Христина Кухарук 24.05.2025 16:22
- Как оформить наследство в Украине, если вы находитесь за границей: пошаговая инструкция Віра Тарасенко 24.05.2025 14:50
- Централізація закупівель: як Україна та ЄС підвищують ефективність державних витрат Олена Усеінова 23.05.2025 17:38
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? Денис Терещенко 23.05.2025 15:07
- Як уникнути блокування податкових накладних? Сергій Пагер 23.05.2025 08:47
- Хто вбив Андрія Портнова? 3779
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію 1002
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? 202
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 131
- Оцінка доказів в аудиті та кримінальному процесі: точки дотику з точки зору ШІ 123
-
Вітчизняний Patriot. Чи міг ЗРК "Кільчень" захистити українське небо
Технології 90562
-
Український defence-стартап, який розробляє системи deep strike, отримав $5 млн інвестицій
Технології 36752
-
У Раді запропонували знизити нештрафований поріг перевищення швидкості до 10 км/год
Бізнес 9635
-
Бум ШІ-музики: як українці генерують пісні та який із цього прибуток
Технології 8306
-
BLUETTI представляє Apex 300: електростанція для дому, автофургонів та автономного життя
Новини компаній 5778