Про відносини між постачальником електроенергії та споживачем, про різницю між тарифами та про те, як досягають порозуміння в «енергетичних взаємовідносинах» на Заході.
З 1 липня 2019 року українська електроенергетика працює за європейською моделлю.
Всі зміни, які вже відбуваються в галузі, мають на меті побудувати прозорий та конкурентний ринок, в центрі якого буде споживач та його потреби. Такі зобов’язання Україна взяла на себе задля приєднання до Енергетичного Співтовариства.
Отже, споживач отримав право вільно обирати (та змінювати) постачальника електроенергії. Але для деяких постачальників та споживачів це стало справжнім випробуванням «стосунків» й подекуди навіть не зовсім етичною поведінкою з обох боків.
«Шлюбний» договір
Для учасників ринку індикативом вартості електроенергії є ціна, що складається на ринку «на добу наперед» (РДН), де купівля-продаж електроенергії здійснюється з періодом покриття «наступна доба».
Сьогодні обсяги, що торгуються на РДН, становлять менше як 25% всього ринку електричної енергії. Маніпулятивні дії окремих великих гравців ринку з легкістю змінюють ціни, що складаються на РДН. Наприклад, якщо великий покупець, який постійно виходить на РДН та закуповує значні обсяги електроенергії, раптово не вийде на цей ринок, виникне значний профіцит обсягів на продаж. Ці обсяги ніхто не купить і, відповідно, ціна на РДН впаде.
Отже РДН – це, нажаль, спекулятивний ринок, який споживачі помилково використовують, як індикатив. Справжніми же індикативами на сьогодні можуть виступати лише ціни, що складаються за результатами торгів виробників електроенергії на Українській енергетичній біржі.
Таким чином деякі постачальники, звертаючись вперше до споживача, у своїй комерційній пропозиції приваблюють його низькою ціною РДН попередніх періодів (хоча на дату комерційної пропозиції вони вже значно зросли), тоді як в Договорі закладено ціну, яка насправді є міксом цін РДН, ВДР (внутрішньодобового ринку) та РДД (ринку двосторонніх договорів), що буде складено за результатами місяця фактичного споживання електричної енергії. До того ж, до загальної фінальної ціни входять не лише витрати на купівлю електроенергії, а й власні операційні витрати постачальника.
Спокусившись на різницю в 10 копійок на початку «стосунків», споживач потрапляє до пастки: наступного місяця він отримує у рахунках +60 копійок на кожний кіловат. «Романтика» скінчилась. Але «розірвати нечесний шлюб» без погашення боргів стає неможливо.
Тому стає очевидним той факт, що добросовісний постачальник не може запропонувати споживачу ціну, нижчу за собівартість послуги на ринку електричної енергії. Втім, на жаль, це не завжди зрозуміло для пересічного громадянина.
Проте трапляється й таке: уклавши угоду на місяць за фіксованими цінами, споживач починає вимагати їх перегляду (звичайно, у бік зменшення, а не навпаки), якщо він побачив на добовому ринку інші показники.
При цьому він навряд чи розуміє, що постачальник вже закупив у виробника цю електроенергію для споживача по визначеній ціні, навряд чи розуміє, як формується ціна на ринках, які показники повинні враховуватися, як відбуваються коливання цін в той чи інший бік, і, власне, чому. І якщо наступного дня РДН значно вище за фіксовану договірну ціну з постачальником, цей споживач не поспішає до свого контрагента з пропозицією доплатити останньому за придбаний енергоресурс…
Маніпуляції з цінами
Втім, окремого аналізу потребує ситуація з цінами на РДН / ВДР на початку травня цього року, в якій енергетична спільнота здатна вбачати ознаки маніпуляції.
Так, у першу декаду місяця ціни на ринку «на добу наперед» знизились до неадекватного рівня – 833 грн /МВт-г, що нижче собівартості виробництва електроенергії у багатьох генерацій. Крім того, в окремі дні цього періоду ціна падала майже вдвічі.
За місяць середньозважена ціна на РДН (ОЕС) у травні склала 1018, 74 грн / МВт-г, що майже на 30% нижче за ціну попереднього квітня.
І це нічим, ніж маніпулюванням та недобросовісною конкуренцією монополістів, пояснити не можна. Бо й досі торгівля «повітрям» у нас не обмежується та не карається. Але через такі «операції» хтось з гравців ринку збагачується, а інші – накопичують борги.
Цивільний світ, до якого ми прагнемо
Якщо продовжити мовою відносин, на Заході вітаються «довготривалі стосунки» між споживачем та постачальником. Споживач укладає угоди не менш ніж на пів року, а часто – й більше. Втім, і перехід до іншого постачальника, за потреби, відбувається безболісно, єдина умова – відсутність боргів.
Візьмемо, до прикладу, Фінляндію. Ціна за кіловат-годину тут, як і в більшості європейських країн, складається з самої ціни за електроенергію та ціни за її передачу споживачеві. У цю ціну входять також податки. На адресу споживачеві приходить рахунок з сумою і датою, до якої його треба сплатити. Взаємовідносини побудовані на довірі один до одного.
А у Швейцарії можна взагалі включити витрати на електроенергію до загальної суми платежів і оплачувати їх консолідовано. В цьому випадку в кінці року енергокомпанія перерахує витрати енергії, і якщо вони будуть вище запланованого, то треба буде доплатити – вам надішлють спеціальний рахунок.
Важливо, що для європейських споживачів створено комфортні умови оплати електроенергії, а це гарантує своєчасність платежів. Зокрема, споживач може обирати, з якою періодичністю сплачувати електроенергію.
Крім того, все більшу увагу привертають передоплатні лічильники електроенергії. При їх використанні споживач вносить передоплату за певну кількість кіловат, а лічильник відбиває витрати в грошовому еквіваленті. Причому заплатити можна хоч за рік, хоч за день вперед, та ще й за допомогою простої відправки SMS. Якщо ви вибрали свій ліміт – подача енергії припиняється, що виключає можливість боргів споживачів за спожиту енергію.
Чесні й прозорі стосунки
Кожен ринок, особливо енергетичний, має діяти за правилами, основою яких є, перш за все, економічна складова.
Споживач має розуміти, що постачальники вкладають свій фінансовий ресурс, щоб закупити та поставити електроенергію для клієнта згідно з укладеним з ним контрактом на майбутні періоди. І тут не може бути такого, що клієнт раптом «передумав» і забажав іншу ціну. Бо правила не дозволять постачальнику «передумати» закуповувати у виробника законтрактований обсяг на наступний місяць.
В той самий час і політика постачальника має бути прозорою та зрозумілою для споживача. Тоді споживач не відчуватиме себе обдуреним, сприймаючі за «чисту монету» маніпулятивні одномоментні ціни РДН.
Тоді й відносини між ними будуть щирими та довготривалими.
