Як дев'ятеро "геніїв нації" домовлялися шукати українського Антоніо ді П'єтро, достойного двійника знаменитого могильника сіцілійської мафії, який би поклав початок боротьби не на життя, а на смерть з вітчизняною корупцією, і все це чомусь повернулося нас
Яке ж воно слизьке, повзуче, тисячоголовеукраїнофобство. Агресивна іржа в регістрах нашого терпеливого суспільства. Пісок у двигунукраїнської державності. Огидна рашівська вата, яка лізе з усіх боків докапітанського містка управління державою.
Ось9 січня ц.р. відбувалося перше засідання членів конкурсної комісії з призначеннядиректора Національного антикорупційного бюро (АКБ). Чую, як один із цихзіркових виборників починає розпатякувати про те, що треба, мовляв, змінитиумови конкурсу, зняти вимогу про те,щоб майбутній очільник хрестового походу проти вітчизняної мафії володівукраїнською мовою. Начебто, це не так важливо…
Тані, скажу, це більше, ніж вельми важливо, щоб головний кастрат корупції іказнокрадства в державі конче мав українське громадянство, щоб обов’язково володівдержавною мовою, мовою титульної нації. І в цьому немає нічого над особливого.Ми ж не зазіхаємо цим ні на що чуже. Ми хочемо лишень, щоб успішно розбудовувалася,міцнішала наша українська держава.
Справав тому, що в світі є понад три тисячі різних етносів і лише 226 держав. І цевелике, просто неймовірне багатство, щастя народу, що український етнос маєсвою Богом дану ДЕРЖАВУ. Свою землю, свою суверенну територію. І цим, на моєпереконання, нам потрібно дорожити понад усе. Ось чому одним із лозунгів РеволюціїГідності стали святі слова – Україна понадусе! А Україна – це насамперед суверенна територія, це наші корінні і визначальнінаціональні ідентичності - мова, культура, українські засоби масовоїкомунікації.
ВарварськаРосія за багатовікову історію, будучи метрополією щодо України, учинила,завдяки різноманітним царським циркулярам і бузувірським ленінсько-сталінськимдекретам, іншим розпорядженням та вказівкам, 143 офіційних спроби знищення українськоїмови. На щастя, їм не вдалося замулити, розорити наше національне джерело. Томумосковітські агенти впливу нині діють ось так тонко і вибірково, подібниминібито безболісними пропозиціями щодовинятків для визначальних керівників силових структур з дозволом спілкуватисяїм, зрозуміло ж, мовою Путіна, тим самим нав’язувати в українській державірашівську культуру, присутність дикунського «руського міра», затягуючи нас назаду колорадівське гнійне стійбище, яке, немов зразок дикого ординства так буйнорозцвіло в анексованому Криму, на окупованих територія Донбасу.
Тутбуде, либонь, принагідно згадати, що після навали Наполеона 1812 року на Росію,а ля знать Московщини, яка винятково до того спілкувалася лише французькою, аж надто швидко перейшла на мову бидла, сталарозмовляти підкреслено російською. Запитується: скільки ж треба українцямпокласти голів у боях із ненависними рашівськими окупантами, котрі перетворилиукраїнський Донбас в руїну, посіяли туттисячі смертей, не один мільйон наших громадян обернули в жебраків і безхатченків, щоб Україна нарешті спекалася цього ненависногонарєчія? Заради єдності держави маємо добитися того, щоб українські радіо-,телевізійні канали вели передачі виключно українською. Щоб газети видавалисяукраїнською. Щоб наш ринок нарешті покинули ці ворожі підкидиші-зозулі – «Комсомольскаяправда» в Украине», «Московский комсомолец» в Украине», «Известия», «Труд» зтакими ж штучними кінцівками. Тут слово, зрозуміло, за депутатським корпусомпарламенту. Треба на законодавчому рівні вирішити питання щодо заборони інформаційноїекспансії нашого мовного продукту. Хочуть вони працювати на нашому ринку, нехайперекладають свої видання для українців. Треба раз і назавжди покінчити з циммультикультаризмом, який був введений радянською владою, щоб у кожному куточкуколишньої імперії конче мав домінувати московітський дух - преса, теле-,радіоканали. Годі! Зогидніли. Назавжди…
Які російськомовній рекламі, до речі. Чому наші міста, міжнародні траси ще й досізаклеєні вивісками ненависною окупаційною мовою? Скільки ще має тривати цесвятотатство? Як і те, що ми й досі живемо за мовним закономколісниченка-ківалова. Допоки, панове народні депутати, ви будете підло боятисямосковського гніву перетворювати Україну з совка, бездарної радянщини внезалежну демократичну державу?
Чомуми маємо слухати москомовні звіти і виступи міністра Авакова? Зневажаєшукраїнську – покинь посаду в українському уряді. Шукай собі компанію в іншому,рідномовному тобі середовищі. Не заговорять за місяць-два українською «імпортні»міністри – теж мають подати у відставку. Адже розумієте, яка виходить ситуація.Той, хто пропонував 9 січня, на першомузасіданні з виборів очільника Антикорупційногобюро послати далеко настійну вимогу про неодмінне володіння ним державною мовою,висунув ось який несподіваний і приголомшливий аргумент. Мовляв, в нинішньому урядіуже є «зарубіжні» міністри, які ні бум-бум щодо української, але ж нічого,працюють. То нехай і цей керівник буде глухим і німим до державної. Іншимисловами, їм понад усе потрібно, щоб був він московітом…
Нахабство,на яке здатні лише ординці… Пусти свиню під стіл, попреться і на стіл. Ось вамяскравий приклад такого дрімучого рашівського варварства.
Менізавжди просто таки гидко чути, як Руслана Лежичко і ще подібні до неї люди,виступаючи будь-де враз переходять на російську. Мовляв, «чтобы наши русскоязычныелучше понимали». Та не турбуйтеся за них зайве, панове. Всі, хто мешкає в нашійдержаві до тонкощів розуміють державну мову, бо живуть в її середовищі, середїї носіїв, а спілкуються російською виключно з свого корчастого безкультур’я, рясноїрозумової відсталості. Хіба вам мало прикладу російської тупості товаріщаАзірова. Уже б, здавалося, бичка можна було вивчити ревіти української, як йоговизуджували, як наголоси ставили в кожному слові коротеньких промов. А воноблеє по-рашівськи, на осоружний ординський манер, і квит. Хоча розуміє все дотонкощів сказане йому.
Тут,либонь, потрібні підходи, які запроваджує в столиці Лондона тамтешній міськийголова Борис Джонсон, котрий на нинішнє Різдво заявив, що всі хто працює в їхньомумегаполісі повинні розмовляти виключно англійською. Він також вельми різко засудив практикумультикультаризму ЗМІ, які фактично перешкоджають впровадженню англійської мовив державі.
Звернітьувагу. Голова конкурсної комісії з відбору директора АКБ Рафат Чубаров,кримський татарин, який вишукано послуговується українською, гадаю, ніколи невисловиться за те, щоб там де є вимога неодмінного володіння чиновникомдержавною мовою, зробити виняток, надати йому якусь дивацьку індульгенцію. Ачому? Та тому, що як представник переслідуваної бандитською московщиною націїчудово розуміє, добре володіє тією незаперечною істиною, що без мови немаєетносу. Без неї немає головного індифікатора народу. З такою химерною пропозицієюможе виступити тільки провокатор, імперський запроданець. Послухайте записпершого засідання конкурсної комісії, ви зрозумієте про кого йдеться…
