Сенсаційний скандал у Москві через публікацію поста мого блогу…

Як Кремль бореться проти інакодумства...

У ніч на 21 травня ц.р. на Інтернет ресурсі Ліга.нет я розмістивчерговий пост блога, який стосувався обставин довкруги затримання московськихтак званих журналістів телеканалу «Лайфньюс», котрих українські силовики затрималипід Краматорськом, коли вони встановлювали переносний зенітно-ракетнийкомплекс. Центром публікації, зрозуміло, був відеоролик того, як оператор,знімаючи бій бойовиків із нашими військовими водночас корегує вогонь підлеглих,вказує цілі, радіє з того, що безжалісний вогнепал когось позбавив життя по тойбік спротиву. Я й запитував у своїх читачів, невже це є московська хваленажурналістика, а не щось зовсім інше? Пропонував рідним, друзям із російської редакціїпізнати голос оператора-коректувальника вогню. Адже він кричить доволі голосноі знаходиться біля самого мікрофону камеру…

Цейматеріал знаходиться тут. 

На сайті  Ліги.нет цей пост, на часнаписання нинішніх рядків, набрав лише 420 переглядів. Можливо, так мало тому,пояснив я собі, що ця проклята війна вже страшенно обридла всім, і ніхто пронеї навіть читати не хоче…

Інша справа в Росії.

Цей же пост о 7:45 21 травня з’явився в моєму блозі на Інтернет ресурсіміжнародної радіостанції «ЭХО Москвы» (ось чому він написаний російською). І одразу набравнеймовірного розголосу.  Редактори сайту,оскільки до публікації виявився неймовірно високий інтерес, виставили її налобне місце. Коли близько 11-ої ранку я заглянув на ресурс ЭМ, там значилося: пост переглянуло/прочитало понад 26тисяч відвідувачів, залишили 77 відгуків.

Іще через дві години я побачив, що моєї публікації на сайті вже немає, а наїї місці красується публікація кореспондента «Комсомольской правды» ОлександраКоца із зони донбаського військового конфлікту, котра практично вигороджує діїжурналістів «Лайфньюс». Мені, як досвідченому журналістському вовкові стало всезрозуміло: в справу вмішалися діячі з Кремля, змусили редакцію прибрати пост могоблога. Він йшов у розріз із політикою адміністрації В. Путіна, а в неї довгіруки. Дістають навіть й до одного з небагатьох демократичних видань російськоїстолиці. А для порятунку ситуації, позаяк «русские своих не сдают», булавиставлена муйня Коца – читайтеїї тут. А ще згодом, на підсилення її туди ж помістили й інтерв’юА. Сулейманова, головного редактора телеканалу «Лайфньюс», котрий як і Коцстав стверджувати, що це не відео їх оператора. А хіба ж щось інше він міг сказати?

Ну, що ж, є дві точки зори, кожна сторона захищає позиції своєї держави.Можна було б чекати дальшого розвитку подій, сподіваючись на об’єктивністьрозгляду кримінальної справи.

Але вчора ввечері на тому ж таки сайті «ЭХО Москвы» з’явилася заява головного редактора радіостанціїОлексія Венедиктова «О журналистах» і шеф-редактора Інтернет сайту цього жвидання Віталія Рувінського «О блогеАлександра Горобца».

Із журналістської практики знаю, коли публікують подібне, то це робитьсяабо з жорсткого примусу, або з високого повеління. Насамперед для того, щобзаладити серйозний конфлікт.

Як мені стало відомо з власних джерел, через публікацію цього поста могоблогу в Москві розгорівся страшенний скандал, якого не пригадують в ЭМза всі часи існування радіостанції. Позаяк про цю публікаціюмовбито було донесено «самому». Йому повідомили, мовляв, на «ЭХОМосквы» не захищають наших російськихгероїв, а «мочать» руками київського журналіста.

Що було далі, можна тільки здогадуватися. Особливо після того, як ці заявиредакція на сайті утримує вже другу добу…

Щодо всього маю сказати лише одне. Я просто виклав своє бачення подій ізукраїнського боку міжнародного конфлікту поміж Росією та Україною. Я справді нерозумію подібної журналістики. Яка, на скільки мені відомо,  стала правилом для багатьох моїх московськихколег, котрі є спеціалістами репортажів із гарячих точок планети. Колимедійники у відряджені беруть до рук зброю, залюбки стають банальними убивцями,стріляючи по живих мішенях. Чи як тут, стають коректувальниками бойового вогню,власниками переносного зенітно-ракетного комплексу з яким їх затримали. Про це,до речі, нині говорилося на московському телеканалі ДОЖДЬ – слухайтетут.

В усій цій історії я ще радив би вам, друзі, окрім того, що звернути увагускільки переглядів/прочитань (понад 102 тисячі!) самого скандального постаблогу, вчитатися в коментарі читачів-росіян довкруги цих публікацій. Якими вониздебільшого зашореними, обмеженими  вдемократичних свободах виглядають у своїх відвертих відгуках. Якими фанатичнимиє в своїй примітивній вірі, що Росія наймогутніша, що якщо їхні бандитистріляють по українцях, то так воно й повинно бути, то це справедливо, бо  по той бік прицілу вогнепалу буцімто фашистиі бандерівці. Це неймовірно, але на жаль  факт…