Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Побоювання окремих польських аналітиків є перебільшеними. Адже шансів, що АдН стане частиною коаліції, небагато. Попри те, що ця партія більш за все потрапить до бундестагу, вона буде там ізольованою. Коаліція, імовірно, буде формуватися на основі трьох партій виражено лівого спрямування — Соціал-демократичної партії Німеччини, партії “Союз 90/Зелені” та партії “Ліві” (“Die Linke”). Суто теоретично АдН, здобувши чудовий результат на виборах, могла б отримати у парламенті “золоту акцію”. Але ймовірність реалізації такого сценарію мікроскопічна. І не тому, що АдН не варто розраховувати на формування потужної фракції у парламенті. Навіть якби така фракція була сформована, АдН лишалась би в ізоляції. Адже ліві сили легко порозуміються, аби не допустити до влади правих (детальніше про перспективи зростання політичної ваги АдН див. у статті “Берлінські вибори і перспективи “повороту праворуч” у Німеччині”).
Чого мають побоюватися поляки (а також українці), так це формування стратегії східної політики ФРН соціал-демократами і “Лівими”. Такий розвиток подій справді зробив би політику Німеччини більш проросійською, аніж зараз. Чинником, що може стримати такі зміни, є “Зелені”, які доволі прохолодно налаштовані щодо Росії. Все залежатиме від того, який формат коаліції буде створено у бундестазі і на яких умовах це відбудеться. Отож, ризики для Польщі та України криються не в посиленні АдН, а в потенційно несприятливій конфігурації лівих партій, котрі формуватимуть майбутню коаліцію.
Щодо оцінок зовнішньополітичної стратегії самої АдН, то поляки схильні робити ту ж саму помилку, що й українці: бачити в правих політичних силах Європи, які так чи інакше продемонстрували свою “проросійськість”, принципових лобістів інтересів Кремля. Наразі не будемо детально розглядати питання західноєвропейських правих і Москви. Обмежимось лиш однією тезою: те, що якась із західноєвропейських правих сил у чомусь є проросійською, не означає, що ця проросійськість є її сутнісною рисою. При оцінці політичних сил необхідно вслід за середньовічними схоластами розрізняти субстанцію і акциденцію. Субстанцією ідейно-політичної платформи західноєвропейських правих сил є турбота про національні інтереси. Якщо ж ми бачимо “проросійськість”, то це лише акциденція — щось вторинне і змінне.
Систематизоване висвітлення різних нюансів проросійської налаштованості частини західноєвропейських правих сил потребує окремої публікації. Тут же для нас важливо чітко усвідомити, що ця налаштованість має ситуативний характер і може зазнавати змін. А для того, щоб зміни відбулися, необхідна праця. Саме до такої праці покликані країни Міжмор'я, насамперед Польща та Угорщина, яких варто вважати локомотивами центральноєвропейської інтеграції, що демонструють найбільш послідовну прихильність до правих політичних принципів.
Міжмор'я здатне стати центром тяжіння для правих сил у тих європейських країнах, де повноцінний “поворот праворуч” залишається неможливим. Орієнтуватися на Міжмор'я можуть і політичні важковаговики, яких зараз називають “правими популістами”, і більш радикальні (але маргінальні) групи, і громадські об'єднання, що переслідують якісь вузькі цілі (скажімо, просімейні організації, які борються проти диктатури гендерної ідеології).
Німецькі праві не є виключенням. Потрібно лиш заохотити їх до перегляду зовнішньополітичних орієнтирів. Насущні проблеми, які хочуть розв'язати німецькі націоналісти, — це міграційна криза і надмірна централізація Євросоюзу. Вирішення цих проблем збігається з інтересами країн Міжмор'я. За таких умов центральноєвропейські уряди і праві сили Німеччини можуть працювати в тандемі. Останні при цьому можуть виконувати роль своєрідної п'ятої колони. Саме нинішній офіційний Берлін стоїть в осерді згубних для всієї Європи політичних процесів, які шкодять в тому числі і самій німецькій нації. Тому для тих німців, які мислять критеріями національного порятунку, є природним зсередини протистояти цим тенденціям, орієнтуючись на країни Міжмор'я.
Міжмор'я — це не просто регіональний проект. Це ще й наріжний камінь побудови альтернативної Європи. Тому архітектори Міжмор'я мають докласти максимум зусиль, аби залучити до процесу будівництва праві сили держав, які поки що втілюють згубну для європейських народів політику.
25.09.2016 21:06
Посилення німецьких правих й інтереси Міжмор'я
Далеко не всі патріотично і консервативно налаштовані поляки зраділи успіхам партії “Альтернатива для Німеччини” під час нещодавніх виборів у Мекленбурзі-Передній Померанії і Берліні. Головна причина такої ситуації — побоювання, що посилення АдН зробить ні
Далеко не всі патріотично і консервативно налаштовані поляки зраділи успіхам партії “Альтернатива для Німеччини” під час нещодавніх виборів у Мекленбурзі-Передній Померанії і Берліні. Головна причина такої ситуації — побоювання, що посилення АдН зробить німецьку зовнішню політику ще більш проросійською. Навіть з'явилися припущення, що один із лідерів АдН Александр Гауланд здобуде пост міністра закордонних справ Німеччини, відтак політика цієї держави стане радикально проросійською, а це матиме катастрофічні для Польщі наслідки.Побоювання окремих польських аналітиків є перебільшеними. Адже шансів, що АдН стане частиною коаліції, небагато. Попри те, що ця партія більш за все потрапить до бундестагу, вона буде там ізольованою. Коаліція, імовірно, буде формуватися на основі трьох партій виражено лівого спрямування — Соціал-демократичної партії Німеччини, партії “Союз 90/Зелені” та партії “Ліві” (“Die Linke”). Суто теоретично АдН, здобувши чудовий результат на виборах, могла б отримати у парламенті “золоту акцію”. Але ймовірність реалізації такого сценарію мікроскопічна. І не тому, що АдН не варто розраховувати на формування потужної фракції у парламенті. Навіть якби така фракція була сформована, АдН лишалась би в ізоляції. Адже ліві сили легко порозуміються, аби не допустити до влади правих (детальніше про перспективи зростання політичної ваги АдН див. у статті “Берлінські вибори і перспективи “повороту праворуч” у Німеччині”).
Чого мають побоюватися поляки (а також українці), так це формування стратегії східної політики ФРН соціал-демократами і “Лівими”. Такий розвиток подій справді зробив би політику Німеччини більш проросійською, аніж зараз. Чинником, що може стримати такі зміни, є “Зелені”, які доволі прохолодно налаштовані щодо Росії. Все залежатиме від того, який формат коаліції буде створено у бундестазі і на яких умовах це відбудеться. Отож, ризики для Польщі та України криються не в посиленні АдН, а в потенційно несприятливій конфігурації лівих партій, котрі формуватимуть майбутню коаліцію.
Щодо оцінок зовнішньополітичної стратегії самої АдН, то поляки схильні робити ту ж саму помилку, що й українці: бачити в правих політичних силах Європи, які так чи інакше продемонстрували свою “проросійськість”, принципових лобістів інтересів Кремля. Наразі не будемо детально розглядати питання західноєвропейських правих і Москви. Обмежимось лиш однією тезою: те, що якась із західноєвропейських правих сил у чомусь є проросійською, не означає, що ця проросійськість є її сутнісною рисою. При оцінці політичних сил необхідно вслід за середньовічними схоластами розрізняти субстанцію і акциденцію. Субстанцією ідейно-політичної платформи західноєвропейських правих сил є турбота про національні інтереси. Якщо ж ми бачимо “проросійськість”, то це лише акциденція — щось вторинне і змінне.
Систематизоване висвітлення різних нюансів проросійської налаштованості частини західноєвропейських правих сил потребує окремої публікації. Тут же для нас важливо чітко усвідомити, що ця налаштованість має ситуативний характер і може зазнавати змін. А для того, щоб зміни відбулися, необхідна праця. Саме до такої праці покликані країни Міжмор'я, насамперед Польща та Угорщина, яких варто вважати локомотивами центральноєвропейської інтеграції, що демонструють найбільш послідовну прихильність до правих політичних принципів.
Міжмор'я здатне стати центром тяжіння для правих сил у тих європейських країнах, де повноцінний “поворот праворуч” залишається неможливим. Орієнтуватися на Міжмор'я можуть і політичні важковаговики, яких зараз називають “правими популістами”, і більш радикальні (але маргінальні) групи, і громадські об'єднання, що переслідують якісь вузькі цілі (скажімо, просімейні організації, які борються проти диктатури гендерної ідеології).
Німецькі праві не є виключенням. Потрібно лиш заохотити їх до перегляду зовнішньополітичних орієнтирів. Насущні проблеми, які хочуть розв'язати німецькі націоналісти, — це міграційна криза і надмірна централізація Євросоюзу. Вирішення цих проблем збігається з інтересами країн Міжмор'я. За таких умов центральноєвропейські уряди і праві сили Німеччини можуть працювати в тандемі. Останні при цьому можуть виконувати роль своєрідної п'ятої колони. Саме нинішній офіційний Берлін стоїть в осерді згубних для всієї Європи політичних процесів, які шкодять в тому числі і самій німецькій нації. Тому для тих німців, які мислять критеріями національного порятунку, є природним зсередини протистояти цим тенденціям, орієнтуючись на країни Міжмор'я.
Міжмор'я — це не просто регіональний проект. Це ще й наріжний камінь побудови альтернативної Європи. Тому архітектори Міжмор'я мають докласти максимум зусиль, аби залучити до процесу будівництва праві сили держав, які поки що втілюють згубну для європейських народів політику.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін вчора о 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов вчора о 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак вчора о 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж 17.10.2024 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков 17.10.2024 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко 17.10.2024 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов 17.10.2024 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко 17.10.2024 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська 17.10.2024 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов 17.10.2024 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов 17.10.2024 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
Топ за тиждень
- "Джокер" залишається в рукаві 5536
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 713
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 370
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 220
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 213
Популярне
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 29724
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 27523
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 24629
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
8167
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 7178
Контакти
E-mail: [email protected]