Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Характер заяв, що звучали під час зустрічі прем'єрів, засвідчив, що центральноєвропейські держави готові посилити протистояння з Брюсселем. Особливо різкими були репліки угорського лідера Віктора Орбана, який розкритикував централізм євробюрократів.
На форумі був присутнім і представник України прем'єр Володимир Гройман. Здавалось би, це добрий знак, котрий мав свідчити про те, що Київ усвідомив важливість залучення до центральноєвропейських інтеграційних процесів. Але поки що таке залучення схоже на прагнення прикріпити до воза п'яте колесо.
У підготовленому для “Європейської правди” огляді “Чи готова Україна "воювати" з Брюсселем на боці Вишеграда?” її редактор Юрій Панченко, коротко розкривши антибрюссельську спрямованість зустрічі, робить акцент на незручній ситуації, у якій довелося бути Гройсману. Панченко пише:
Ось у такому інформаційному середовищі опинився в Криниці Володимир Гройсман.
Прем'єру довелося з усіх сил уникати каверзних питань, де від нього чекали чіткої позиції: "ти за нас чи за Брюссель?".
Доходило до смішного — на запитання ведучого з проханням розказати про своє бачення вирішення міграційної кризи Гройсман розповів про "унікальний український досвід" адаптації внутрішніх переселенців з Донбасу.
Панченка, як можна судити з його допису, позиція Гройсмана задовольняє. Журналіст прагне переконати свого читача у тому, що Україні невигідно зближуватися з центральноєвропейськими держави коштом прийняття їхньої антибрюссельської позиції: “Швидкість, з якою Вишеградська четвірка змінює свій курс, дійсно вражає. І це змушує спитати себе: чи не варто Україні взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4?”
Свою позицію він аргументує таким чином: “Адже коли спір з Брюсселем ведуть нехай представники "нової Європи", але повноцінні члени європейської сім'ї — це одне. А коли в цей спір втягується Україна, яка лише стукає в двері ЄС — це геть інше”.
Міркування Панченка не дивують, бо вони — це закономірне породження парадигми українського “єврооптимізму”. Проте їх важко виправдати з точки зору сучасних реалій міжнародної політики.
Оглядач протиставляє реальному шансу набуття Україною геополітичної суб'єктності в рамках проекту Міжмор'я примарні перспективи євроінтеграції. Очевидно, “стукати в двері ЄС”, на його думку, значно краще, ніж стати співтворцем нової геополітичної дійсності.
Викликає нерозуміння і заклик “взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4”. Бо яка може бути пауза у процесі, що є близьким до повної статичності? Поки що держави, що зробили ставку на інтеграцію в центрально-східноєвропейському регіоні, продовжують демонструвати зацікавленість у залученні до своїх ініціатив України. Але чи довго спостерігатиметься така ситуація? Адже ці ініціативи породжені бажанням центральноєвропейських держав захистити власний суверенітет і базові національні інтереси. Чи не занадто контрастною на цьому тлі виглядає позиція Києва, що легко жертвує своїми інтересами, прислухаючись до Берліну та Парижу? За таких умов з боку центральноєвропейських урядів нерозумно плекати особливі надії на силу, котра вражає своєю безвольністю.
Зближення України з Вишеградської четвіркою і її подальша залученість до розбудови Міжмор'я стануть можливими лише за умов спільності базових політичної-ціннісних орієнтирів. Поки що ж Україні залишається роль п'ятого колеса.
08.09.2016 14:20
Україна — п'яте колесо вишеградського возу?
Поки що держави, що зробили ставку на інтеграцію в центрально-східноєвропейському регіоні, продовжують демонструвати зацікавленість у залученні до своїх ініціатив України. Але чи довго спостерігатиметься така ситуація? Чи не занадто контрастною виглядає по
Новим етапом розбудови Міжмор'я став економічний форум у польському місті Криниця-Здруй, під час якого відбулася зустріч глав урядів країн-учасниць Вишеградської четвірки.Характер заяв, що звучали під час зустрічі прем'єрів, засвідчив, що центральноєвропейські держави готові посилити протистояння з Брюсселем. Особливо різкими були репліки угорського лідера Віктора Орбана, який розкритикував централізм євробюрократів.
На форумі був присутнім і представник України прем'єр Володимир Гройман. Здавалось би, це добрий знак, котрий мав свідчити про те, що Київ усвідомив важливість залучення до центральноєвропейських інтеграційних процесів. Але поки що таке залучення схоже на прагнення прикріпити до воза п'яте колесо.
У підготовленому для “Європейської правди” огляді “Чи готова Україна "воювати" з Брюсселем на боці Вишеграда?” її редактор Юрій Панченко, коротко розкривши антибрюссельську спрямованість зустрічі, робить акцент на незручній ситуації, у якій довелося бути Гройсману. Панченко пише:
Ось у такому інформаційному середовищі опинився в Криниці Володимир Гройсман.
Прем'єру довелося з усіх сил уникати каверзних питань, де від нього чекали чіткої позиції: "ти за нас чи за Брюссель?".
Доходило до смішного — на запитання ведучого з проханням розказати про своє бачення вирішення міграційної кризи Гройсман розповів про "унікальний український досвід" адаптації внутрішніх переселенців з Донбасу.
Панченка, як можна судити з його допису, позиція Гройсмана задовольняє. Журналіст прагне переконати свого читача у тому, що Україні невигідно зближуватися з центральноєвропейськими держави коштом прийняття їхньої антибрюссельської позиції: “Швидкість, з якою Вишеградська четвірка змінює свій курс, дійсно вражає. І це змушує спитати себе: чи не варто Україні взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4?”
Свою позицію він аргументує таким чином: “Адже коли спір з Брюсселем ведуть нехай представники "нової Європи", але повноцінні члени європейської сім'ї — це одне. А коли в цей спір втягується Україна, яка лише стукає в двері ЄС — це геть інше”.
Міркування Панченка не дивують, бо вони — це закономірне породження парадигми українського “єврооптимізму”. Проте їх важко виправдати з точки зору сучасних реалій міжнародної політики.
Оглядач протиставляє реальному шансу набуття Україною геополітичної суб'єктності в рамках проекту Міжмор'я примарні перспективи євроінтеграції. Очевидно, “стукати в двері ЄС”, на його думку, значно краще, ніж стати співтворцем нової геополітичної дійсності.
Викликає нерозуміння і заклик “взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4”. Бо яка може бути пауза у процесі, що є близьким до повної статичності? Поки що держави, що зробили ставку на інтеграцію в центрально-східноєвропейському регіоні, продовжують демонструвати зацікавленість у залученні до своїх ініціатив України. Але чи довго спостерігатиметься така ситуація? Адже ці ініціативи породжені бажанням центральноєвропейських держав захистити власний суверенітет і базові національні інтереси. Чи не занадто контрастною на цьому тлі виглядає позиція Києва, що легко жертвує своїми інтересами, прислухаючись до Берліну та Парижу? За таких умов з боку центральноєвропейських урядів нерозумно плекати особливі надії на силу, котра вражає своєю безвольністю.
Зближення України з Вишеградської четвіркою і її подальша залученість до розбудови Міжмор'я стануть можливими лише за умов спільності базових політичної-ціннісних орієнтирів. Поки що ж Україні залишається роль п'ятого колеса.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін вчора о 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов вчора о 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак вчора о 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж 17.10.2024 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков 17.10.2024 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко 17.10.2024 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов 17.10.2024 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко 17.10.2024 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська 17.10.2024 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов 17.10.2024 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов 17.10.2024 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
Топ за тиждень
- "Джокер" залишається в рукаві 5536
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 703
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 370
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 220
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 213
Популярне
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 28835
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 27041
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 24478
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
8132
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 7118
Контакти
E-mail: [email protected]