Ми в Слов'янську
Я добре знаю це місто - відомий тепер всьому світу Слов'янськ.
Я добре знаю це місто - відомий тепер всьому світу Слов'янськ. В якості керівника мобільної групи спостерігачів, я за добу об'їздив його вздовж і впоперек, маневруючи між виборчими дільницями міста під час президентських виборів 2004 року.
Це фото зроблено в Слов'янську, біля 4:30 ранку 26 грудня 2004 року (на фото я - четвертий ліворуч, в довгому темному шкіряному пальто і в береті). Ми, 17 добровольців - спостерігачів щойно висадилися з автобуса.
У Києві, на зборах в актовому залі Києво -Могилянської Академії люди зі штабу Ющенка попередили нас, що добровольці, які вирушають у Донецьку та Луганську області (саме в ці дві області), їдуть на свій страх і ризик, тобто абсолютно без усяких гарантій безпеки і без надії на допомогу з Києва, якщо там щось з нами трапиться.
Цілий день 26 грудня по місту нас возив на своєму автомобілі місцевий бізнесмен - активіст. У другій половині дня, під час жорсткого конфлікту на одній з дільниц, де місцеві нас мало не вбили, нас знімала знімальна група донецького телебачення (вони буквально «по п'ятах» переслідували нас).
Через деякий час цьому нашому помічникові - аборигену зателефонувала його дружина. Вона повідомила, що нашу групу показали по місцевому телебаченню, причому мене ("чоловіка в окулярах і в шкіряному пальто") в сюжеті чомусь назвали не спостерігачем, а «ватажком групи провокаторів з Києва».
Пам'ятаю, що по поверненню в Київ на розпитування товаришів (з, як зараз кажуть, «Диванної Сотні»), відповів: «Хлопці, мені здається, що я повернувся в минуле і побував у Радянському Союзі. Вони всі там живуть в минулому.»
Це було в грудні 2004 року...
https://www.facebook.com/itatiiev
https://twitter.com/itatiiev
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 711
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 599
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 238
- Реформа "турботи" 182
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 113
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
35782
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 11585
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 6003
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 3173
-
Золотий гребінець. Хто заробляє на курятині найбільше
Бізнес 1915