Відповідно до положень частини 2 статті 49 Закону України «Про запобігання корупції», державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Порядок перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій затверджений рішенням НАЗК від 06.09.2016 № 19 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.11.2016 за № 1479/29609.
Відповідно до пунктів 3 та 5 згаданого Порядку, перевірка факту подання декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій покладаються на уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції відповідного органу, або інший структурний підрозділ такого органу (далі – відповідальний підрозділ (особа)), визначений керівником органу.
Керівник відповідного органу, визначає порядок взаємодії відповідального підрозділу (особи) з іншими підрозділами з метою обліку суб’єктів декларування, у яких виник обов’язок подати декларації відповідно до вимог Закону.
Відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, перевіряє факт подання декларацій шляхом пошуку та перегляду інформації в публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.
За положеннями пункту 4 згаданого Порядку, відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу, а також Національне агентство у випадках, визначених Законом, перевіряє факт подання декларацій у такі строки:
1) щорічні декларації суб’єктів декларування – протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій;
2) декларації суб’єктів декларування, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, – упродовж п’яти робочих днів з дня такого припинення; якщо припинення зазначеної діяльності відбулося з ініціативи керівника органу, в якому працював суб’єкт декларування, – упродовж п’яти робочих днів після спливання строку у двадцять робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення;
3) декларації суб’єктів декларування, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, – протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій наступного за звітним року, у якому було припинено таку діяльність;
4) декларації суб’єктів декларування, які є особами, що претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, та осіб, зазначених у пункті 4 частини першої статті 3 Закону, – до призначення або обрання особи на посаду;
5) декларації осіб, зазначених у підпункті "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, у разі входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу конкурсної комісії, утвореної відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідної громадської ради, ради громадського контролю, утвореної при державних органах, - протягом десяти календарних днів з граничної дати подання таких декларацій, визначеної в абзаці другому частини третьої статті 45 Закону;
6) декларації осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 5 частини першої статті 3 Закону, у разі зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства - протягом десяти календарних днів з граничної дати подання таких декларацій, визначеної в абзаці третьому частини третьої статті 45 Закону.
Тобто, у визначені Порядком строки уповноважені посадові особи роботодавця суб’єкта декларування перевіряють факт подання та своєчасність подання декларантами відповідних е-декларацій.
Враховуючи вказане, для щорічних декларацій за 2018 рік, а також декларації за 2018 рік для осіб, що припинили публічну службу протягом 2018 року, граничною датою для контролю декларацій для роботодавців є 10 квітня 2019 року.
Згідно з положеннями пункту 6 Порядку, у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб’єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, повідомляє про це НАЗК упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за встановленою Порядком формою надсилається засобами поштового зв’язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
В подальшому, відповідно до частини 3 статті 49 Закону України «Про запобігання корупції», якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб’єктом декларування.
При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку, повідомлення про факт неподання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, надсилається до органів досудового розслідування за формою, встановленою в додатку 2 до цього Порядку, з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, для початку досудового розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.
Отже, чинне законодавство покладає саме на роботодавців суб’єктів декларування обов’язки щодо перевірки фактів неподання або несвоєчасного подання е-декларацій.
При цьому, як вбачається, виключно у разі дотримання усіх перелічених вимог щодо процедури встановлення таких фактів, можливе законне притягнення до відповідальності за несвоєчасне подання е-декларацій, а також за неподання таких декларацій.
Викладена вище позиція автора заснована на узагальненні матеріалу і особистому досвіді, надається з інформаційною метою, не є юридичною, адвокатською консультацією, роз'ясненням з правових питань, тощо.. У конкретних ситуаціях доцільно звернутись до фахівця для отримання відповідної консультації.
